0
Про забруднення довкілля, шопоголізм та альтернативи для людей, які хочуть споживати свідомо.
Ілюстрації Іванки Шевчук
«Швидка мода» – поняття, яке з’явилося нещодавно. Зараз кожна компанія намагається знайти спосіб продати свій продукт у якомога більших кількостях. «Швидкою» таку моду називають тому, що деякі бренди одягу обрали «конвеєрну» політику: щомісяця або навіть щотижня вони створюють нові колекції недорогих речей.
Така політика брендів несе високу загрозу навколишньому середовищу на всіх рівнях виробництва та доставки одягу, впевнені екоактивісти. Якщо говорити про матеріали, з яких виготовляють одяг, не можна не згадати про синтетичні тканини, зокрема поліестер.
Поліестер є одним із найпопулярніших матеріалів у виробництві одягу. Він дуже дешевий, адже його виготовляють зі спеціально видобутої нафти та газу у великих кількостях.
«Сучасна система моди використовує великі об’єми невідновних ресурсів, зокрема нафти, яку видобувають для виробництва одягу. Цей одяг часто використовують лише короткий проміжок часу», – пишуть BBC.
Ще одна проблема поліестеру в тому, що під час прання з нього виділяється мікропластик, який потім потрапляє в океан. Численні дослідження доводять, що це вбиває велику кількість життя в океані, морські тварини задихаються через відходи від текстилю.
З бавовною теж не все так просто: на звичайну футболку в середньому використовують 7 тисяч літрів води. Це доволі багато ресурсів, якщо врахувати, що зазвичай бавовняні ферми розташовані у районах, де у людей завжди є проблеми з доступом до води. А процес, коли бавовняна пряжа перетворюється у тканину, виділяє приблизно 394 мільйони тонн CO₂ на рік, тобто 10% від усіх викидів вуглекислого газу.
Етап фарбування одягу, мабуть, найбільш небезпечний для навколишнього середовища. Наприклад, у Камбоджі, де одяг становить 88% промислового виробництва, індустрія моди відповідає за 60% забруднення води.
І через політику брендів швидкої моди покупці бачать речі як щось одноразове.
Згідно з дослідженнями, від 1960 до 2015 року текстильні відходи у світі збільшилися на 811%.
Близько 85% всього текстилю в США викидають (а не здають на переробку). За 2017 рік американці викинули приблизно 13 мільйонів тонн — їх або звозять на полігони, або спалюють. За статистикою, звичайний американець викидає 37 кілограмів речей щороку.
А що в Україні?
В Україні загалом проблема зі сміттям — 22% населення взагалі неохоплені послугами вивезення побутових відходів.
«Найчастіше нам нагадують про необхідність сортування та переробки пластику, скла, паперу чи металу. Але це далеко не повний список речей, які не варто відправляти на звалище. Майже 30% ваги всіх неорганічних відходів, які ми викидаємо, становить текстиль (переважно одяг). І з ним не все так просто. Поліестер, ацетати — це синтетичні матеріали, які виготовляють із пластику. (…) Так само, як йому не можна дозволяти потрапляти в природу, так ми повинні збирати й одяг, який містить пластик, і контролювати подальшу утилізацію», — каже голова ГО «Україна без сміття» Євгенія Аратовська для газети «День».
Про оцінку ресурсів та «REюZ»
«Одяг зараз доступний за ціною, і люди постійно купують зайві речі. В цьому є проблема, тому що масмаркет та бренди використовують величезні земельні ресурси, навіть постачання цих речей негативно впливає на екологію», — розповідає активістка, засновниця «REюZ» у Чернівцях Наталка Жукова.
Довідка. 2019 року Наталка створила чернівецьку спільноту «REюZ» у фейсбуку, де започаткувала обмін речами, які вже непотрібні, між жителями міста.
«Ідея виникла більше двох років тому — в мене була купа непотрібних речей, і я не знала, що з ними робити. На смітник було викинути недобре, бо це були якісні речі, та й вони шкодили б довкіллю. Тоді знайшла всеукраїнську групу обміну речами. Я була така здивована, адже думала, що деякі речі не потрібні нікому», — розповідає дівчина.
І Наталка вирішила створити власний «REюZ» у Чернівцях. З часу заснування групи у фейсбуку вона нараховує більше трьох тисяч учасників. Щодня є публікації про те, що люди хочуть щось віддати або знайти.
За словами Наталки, «REюZ» є посередником між людьми, в яких немає можливости придбати необхідні речі, та тими, в кого їх забагато, тому одяг їм не потрібний.
Про шопоголізм
Коли людина залежна від постійних покупок, це називають «шопоголізмом».
«Сам шопоголізм, або оніоманія, дійсно є справжньою залежністю», — розповідає Яна Кузик, чернівецька психотерапевтка.
За її словами, при шопоголізмі людина систематично купує будь-які нові речі. Зокрема для покращення емоційного стану, підвищення самооцінки чи настрою.
Для шопоголіків важлива не річ, яку вони купили, а сам процес і відчуття «наповнення». Але радість від цього недовготривала, бо цінність товару швидко зникає і потрібна нова «порція».
Психологиня розповідає, що часто розпродаж або акції в магазині збігаються зі станом шопоголізму. І тоді масштаб витрат збільшується у рази.
«Особливо важливо у підкріпленні механізмів шопоголізму не те, за якою ціною продають товар. А що продають разом із товаром емоцію. І ця маніпуляція досить небезпечна», — каже Яна.
Як бути свідомим споживачем
Чернівецька екоактивістка Ніка Шевченко каже, що краще купити річ, яка буде служити тобі багато років — нехай дорожчу, але якіснішу.
«Не викидати речі на смітник, а здавати на переробку, щоб не шкодити природі. Хороша ідея — купувати багаторазові речі. Альтернативою буде ремонтувати старий одяг, який вам досі подобається (у кравців або навіть власноруч)», — радить Ніка.
Суспільна думка може змінити політику брендів
Однак відповідальність за свідоме використання одягу повинні брати на себе компанії. Адже саме вони вирішують, який продукт та як виробляти, каже Ксеня Термасіна, львівська активістка та блогерка.
Дівчина давно займається екоактивізмом, використовує металеві трубочки та носить тканинні торбинки, пише у своєму блозі про способи бути екофрендлі.
«Я намагаюся не викидати речі (не тільки одяг, а й інші побутові штуки). Якщо вони в хорошому стані — шукаю нового власника чи власницю, якщо не дуже — намагаюся вигадати, як «реюзнути». Наприклад, у мене є маленькі шкатулки для прикрас із сірникових коробок та упаковок із-під чаю», — розповідає Ксеня.
Про інстаграм-секонд-хенди
Зараз популярно створювати власні секонд-хенд-сторінки в інстаграмі. Там можна опублікувати фото непотрібних речей за невисоку ціну або й зовсім безкоштовно. Посилання на них часто можна побачити у блогерів, але й інші користувачі створюють свої магазини.
У Ксені Термасіної також є секонд-хенд на цій платформі. Дівчина розповіла, що обожнює секонди, та зізнається, що не пам’ятає, коли востаннє купувала щось нове. Окрім посуду.
«Я вмію знаходити круті речі, але не всі з них мені личать. Тому я вирішила, що змогла би продавати їх іншим за символічну ціну. А пізніше і мої подруги, і знайомі почали віддавати туди речі, які їм більше не потрібні. Зараз це вже більше, ніж секонд. Там є безкоштовний одяг, є з вільною ціною, є книжки. Охочих більше, ніж у мене часу його оновлювати», — жартує активістка.
Куди в Чернівцях можна віднести непотрібні речі
У нашому місті є багато благодійних організацій, які займаються збором речей. Зокрема ГО «Народна допомога», яка встановила контейнери для збору речей. В організації їх сортують для дітей із дитячих будинків, безхатченків та просто тих, хто цього потребує.
В Україні з’явилася інтерактивна мапа благодійних організацій helpmap.io . На ній позначені адреси і найменування найближчих установ, яким потрібне різне: від іграшок до взуття та одягу.
У Чернівцях можна віддати речі за такими адресами:
— вулиця Луковецька, 29 (Чернівецький військово-спортивний інтернат);
— вулиця Луковецька, 2 (обласна комунальна установа «Соціальний центр матері та дитини»);
— вулиця Щербанюка, 2 (обласний спеціалізований будинок дитини);
— вулиця Аксеніна, 6 (Чернівецький обласний навчально-реабілітаційний центр №1);
— вулиця Ірини Вільде, 6 (Чернівецька спеціальна ЗОШ-інтернат №3 для дітей з особливими потребами);
— вулиця Винниченка, 119 (комунальна обласна спеціалізована школа-інтернат II-III ступенів із поглибленим вивченням окремих предметів «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей»);
— вулиця Руська, 207-А, (обласна дитяча клінічна лікарня);
— вулиця Московської Олімпіади, 3-А (Чернівецька спеціальна ЗОШ-інтернат №4);
— вулиця Білоруська, 22 (Чернівецький обласний центр соціально-психологічної допомоги);
— вулиця Гете, 1 (Чернівецька спеціальна ЗОШ-інтернат №2).
Наразі мапа нараховує близько тисячі організацій по всій країні.
Лілія Зарецька
Ілюстрації Іванни Шевчук
