0
Чоловіків на острові здебільшого не було, бо вони відправлялися в море або на роботу за кордон, тому роль жінок розширилася і вони тепер задіяні у всіх аспектах життя на суходолі.
Фото Jean-Luc LUYSSEN, Getty Images
Кіхну, відомий як Острів жінок, − ізольоване місце у Балтійському морі біля західного узбережжя Естонії. Громада острова, яку часто називають останнім матріархатом у Європі, насамперед підтримується стійкістю і силою жінок. Вони зберігають настільки багату культуру, що її включено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, та в той же час займаються землеробством, вихованням дітей та виконують інші щоденні обов’язки. Ці жінки живуть, підтримуючи традиції предків. Історично склалося, що чоловіків на острові здебільшого не було, оскільки вони відправлялися в море або на роботу за кордон, тому роль жінок на Кіхну розширилася за рамки традиційних гендерних ролей, і вони тепер задіяні у всіх аспектах життя на суходолі.
Фото Universal Images Group via Getty Images
Жінки на острові є хранительками пісень, танців, традицій ткацтва та ремесел. Окрім того, найчастіше саме вони проводять такі обряди, як весілля та похорони.
Одного разу фотографиню з Норвегії Ен Хелен Гельстад запросили на похорони жінки з Кіхну. Після цього вона підготувала книгу-фотопроєкт «Велике серце, Сильні руки», щоб поділитися історією старіючих захисниць круговороту життя.
«Це історія про минуле, яке є важливим для майбутнього. У мене виникло внутрішнє переконання, що я повинна зробити світлини, помістити їх у книгу і написати історії», − розповідає фотографиня.
Портрети та історії Гельстад розповідають про місце, охоплене традиціями пісень Калевала (давні народні пісні), яскравими кольоровими тканинами та вишитим одягом, а також здатністю жінок братися за будь-яку роботу – від ремонту двигуна до скотарства.
Традиції матріархату пережили суворі погодні умови та 50 років радянської окупації. Але цілий ряд обставин, як-от від’їзд молодого покоління у пошуках більших можливостей, загрожує унікальній острівній культурі. Утім, на острові досі процвітає сезонний туризм, адже допитливі туристи прагнуть дізнатися про багаті традиції Кіхну, тим самим наче відіграючи для острова та його жителів роль рятувального круга, який їм так необхідний.
Покоління на Кіхну прослідковуються через лінії жінок. Але з кожним похороном розривається ще одна ниточка культури. У своїй книзі Гельстад задокументувала представниць матріархату, створивши хроніки згасаючого сьогодення та зберігаючи його для мінливого майбутнього.
