0
Про перелом ноги на Говерлі, нехтування правилами безпеки та переосмислення тотальної «зради» в новинах пише у колонці український кінопродюсер Андрій Чернюк.
4 травня в стрічці новин з’явилася суха новина: На Говерлі травмувався турист із Києва – йому допомогли рятувальники.
О 14:03 до аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС Івано-Франківщини надійшло повідомлення про травмованого туриста.
Як стало відомо, під час сходження на г. Говерла Надвірнянського району по «синьому маршруту» туристів громадянин 1967 р.н., житель м. Києва травмував нижню ліву кінцівку та потребує допомоги.
О 14:23 рятувальники прибули до потерпілого, оглянули його, надали першу домедичну допомогу та розпочали транспортування потерпілого на спеціальних ношах.
Уже о 15:20 рятувальники транспортували чоловіка до навчально-спортивної бази «Заросляк». Відтак він відбув до місця проживання.
Мешканцем Києва виявився ваш покірний слуга, який вирішив написати декілька слів у колонку «Шпальти».
Пишу цей текст уже за десять днів після пригоди і роблю це свідомо. Адже так легко піддатися владі емоцій та почуттів, що віддаляють нас від об’єктивности. Був час подумати і багато що переосмислити.
Інформаційне поле негативних новин, які оточують нас щодня, підсвідомо викликають відчуття, що все погано. Так легко потрапити в загальну колону незадоволених. Адже негативні новини продаються набагато успішніше, ніж позитивні. І як результат постійної гонки ЗМІ за рейтингами – «все пропало, все погано…»
Але події, що різко перевертають ваше життя і свідомість, спонукають до аналізу, особливо коли лежиш на снігу біля підніжжя Говерли. Як часто ми у повсякденній метушні не звертаємо уваги на елементарні речі і правила. Але ж наша людина — найрозумніша (така вже наша ментальність). І я не став винятком.
Хочу зазначити, що у навчально-спортивній базі «Заросляк», звідки я починав своє сходження, є абсолютно безкоштовні послуги, якими я не скористався. Наприклад, лижні палиці. Якби я їх мав, то, можливо, мені вдалося б встояти на слизькому снігу. Особлива подяка рятувальникам. Вони у нас дійсно високі професіонали. Я відчув це особисто.
Але крім професіоналізму, особливо хочу відзначити людяність, щире бажання допомогти, увагу й опіку, що не часто зустрінеш сьогодні. Словами це важко передати. Мої рятівники: Томащук Олександр Дмитрович, Бойчук Тарас Ярославович, Петрованчук Володимир Володимирович, лікар Яворський Тарас Антонович. У горах не буває дрібниць. Вони не прощають недбалости.
Можливо, необхідно було зламати ногу, щоб зрозуміти і відчути, що не все так погано в Україні.
Усі фото надав Андрій Чернюк
