0
15-річний юнак пішов на фронт через патріотизм і через голод.
Фото Edgar Laureano, unsplash.com
Сьогодні, 8 травня, в Україні відзначають День пам’яті жертв Другої світової війни та примирення між країнами-учасниками Другої світової війни.
Як повідомляє Чернівецька ОДА, Василь Чупак, 1927 року народження, пішов на фронт у 1942 році, будучи 15-річним юнаком.
«Коли мене питають, чого я пішов до війська тоді, я відповідаю, що, так, через патріотизм. Його в мене вчителька історії виховала. А також і через голод. Тоді в Слов’янську, моєму рідному місті, їсти було нічого. Тому я подався до військкомату. Таких, як я, було ще з десяток хлопців. Нам дали по буханці хліба, консервів і направили до Ворошиловграду, де мене навчали бути зв’язківцем», — розповідає Василь Чупак.
Фото зі сторінки Чернівецької ОДА
Воював він на Закавказькому фронті, згодом брав участь у визволенні Білорусі, Прибалтики. Також воював за звільнення Варшави, штурмував Женеву.
«На Одері мене перекинули до прикордонних військ. 25 квітня 1945 року ми підступили вже до Берліна. На будинках тоді були написи «Berlin bleibt Deutsch», «Берлін лишається німецьким». Та за десять днів ми взяли Берлін», — каже учасник бойових дій Другої світової війни.
Чоловік пригадує, що оборона міста була пресильною. Стояли бетонні ковпаки десь по два метри з амбразурами, було декілька ліній оборони.
«Наші війська брали то першу, то другу лінію, але знову здавали. Тоді накази долітали один за одним від Жукова. За невиконання наказу солдатом — розстріл. За невиконання наказу офіцером — розжалування», — зазначає Василь Чупак.
Також він пригадує, що навіть не підозрювали, що за день отримають звістку про перемогу:
«Наше відділення займало в одному будинку кімнату. І ми тієї ночі не знали, що вже йде до перемоги. Вночі була дуже сильна перестрілка. Ми забарикадувалися, вікна закрили стільцями, столами, двері заблокували. Німці намагалися вирватися з оточення в Берліні, але через американську зону.
Ми переживали, аби по нас вони не проїхалися. Вже зранку нам зателефонували, що все – перемога. Ми поїхали до Рейхстагу, я теж, як й інші солдати, шматком бетону на стіні там написав «Я Васька із Слов’янська». Хто плаче, хто стріляє. Важко згадувати. Після цього ми посвяткували трохи. І все»
А рік по тому хлопець служив у Берліні. Потім поїхав учитися далі військовій справі.
Нагадаємо, що відповідно до Указу Президента України, підписаного 2015 року, метою відзначення є «гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму».
