0
Рецензії від книжкової оглядачки Лілії Шутяк.
The Paris Review
Джон Фаулз – це той автор, якому вдалося поєднати віртуозну вишуканість письма з популярністю у масового читача. І це при тому, що значну частину життя він прожив відлюдником (після смерти дружини від раку та свого інсульту й операції на серці в 1988 році). Однак це не завадило Фаулзу ввійти в історію літератури як одному з найвідоміших письменників-постмодерністів. Останній день березня – добра нагода згадати митця, адже цьогоріч виповнюється 95 років із дня його народження.
З дитинства Фаулз прагнув стати викладачем. І ця мрія цілком успішно втілювалася (він викладав англійську мову у Франції, на грецькому острові Спеце, в декількох закладах Великобританії) аж до виходу в світ роману «Колекціонер» 1963 року. Твір, а за два роки і його екранізація, яку зробив один із найуспішніших режисерів в історії Голлівуду Вільям Вайлер, принесли авторові популярність і підштовхнули до того, щоби цілком присвятити себе літературі. До речі, крім згаданої книжки, ще три тексти Фаулза були екранізовані: «Маг», «Вежа з чорного дерева» і «Жінка французького лейтенанта». І всі вони, крім останнього, перекладені українською. І всі вони по-своєму особливі й знакові.
До прикладу, роман «Маг», вихід якого в українському перекладі (Олега Короля) ознаменувався появою славнозвісного мема «непозбувна бентега», ввійшов до двох рейтингів «100 найкращих романів» від Modern Library (вибір редакторів і читачів), посівши відповідно 93-тє та 71-ше місця, а також зайняв 67-му сходинку в опитуванні «The Big Read» від BBC, участь у якому взяло близько мільйона людей.
При цьому Джон Фаулз не був публічною людиною. Він вів закритий спосіб життя, рідко з’являвся на публіці й зачитувався працями філософів-екзистенціалістів Альбера Камю і Жан-Поля Сартра, що помітно вплинуло і на його творчість. Варто також згадати, що замолоду Фаулз відбув військову службу лейтенантом. Тож не дивно, що в його творах деякі герої мають стосунок до цієї сфери. І тут спадає на гадку не лише «Жінка французького лейтенанта», а й Фредерік Клеґґ із першого опублікованого роману автора – «Колекціонер».
Цей роман став своєрідною візитівкою Фаулза. Він написаний майже повністю на основі внутрішніх переживань двох героїв – молодого чоловіка Фредеріка Клеґґа та юної художниці Міранди Ґрей, яку той викрадає. Оповідь відбувається на двох рівнях: від імені чоловіка та героїні, яка веде щоденник. Завдяки такій формі письменнику вдається майстерно тримати напругу від початку й до фіналу твору.
Якщо придивитися до образів Фредеріка Клеґґа (або Калібана, адже прототипом йому слугує один із головних персонажів трагікомедії Шекспіра «Буря») та Міранди Ґрей, то можна помітити певну динаміку в їхньому розвитку. Щонайменше це стосується образу героїні. Викрадач – представник нижчого класу, звичайний клерк у конторі, який раптово виграв у лотереї велику суму. Що робити з цими грошима, чоловік не знає, адже він і не мріяв про такий статок. Клеґґ міг би витратити ці кошти на мистецтво, подорожі, самовдосконалення. Натомість він вкладає їх у свою пристрасть – Міранду. Викравши й ув’язнивши дівчину, він дає їй усе, крім свободи. Мов «диявол, який показує мені світ, котрий міг би бути моїм, – пише полонянка у своєму щоденнику… – Калібан – типова нова людина. Він ненавидить незвичайне, хоче, щоб усі були однакові. І жахливо розкидається грошима». У її розумінні (і це найгірше!) чоловік належить до тих людей, «які нічого не створюють». Він неживий, «наче дощ, нескінченний сірий дощ. Який нищить усі кольори».
Натомість Міранда – яскрава представниця заможного класу. Вона має забезпечених батьків, вчиться в престижному університеті, є однією з кращих студенток. Міранда – 20-річна художниця, що проводить час у товаристві освічених і забезпечених людей, яким не потрібно хвилюватися про хліб насущний. Вона всіляко прагне виховати Клеґґа, підсуваючи йому книжки на кшталт «Ловця у житі» Селінджера. Але чоловік не розуміє мистецтва. Він готовий погоджуватися зі своєю полонянкою тільки заради того, щоб отримати її схвалення. Під тиском обставин і стін кімнати, в якій вона замкнена, героїня потрохи починає переосмислювати своє життя і людей у ньому. Так, вона постійно думає про те, що хотіла б вийти заміж (можливо, навіть за старшого на 21 рік Дж. П., яким захоплюється), народити дітей, мандрувати. Саме ізоляція дозволяє їй змінитися. І хтозна, можливо, в подальшому Міранда могла б стати інакшою поза межами своєї в’язниці.
Коли дівчина захворіла, ми відчуваємо вагання Калібана. Він розуміє, що потрібно звернутися до лікаря. Найважливіше, що він щиро переживає за здоров’я своєї полонянки. От тільки в його випадку це грозить викриттям і, найпевніше, в’язницею. Та й, зрештою, Міранду він сприймає лише як свою власність, метелика, «якого він завжди мріяв зловити». Недаремно Дж. П. казав, що «колекціонери – найстрашніші звірі». Тепер дівчина має нагоду мимоволі стати об’єктом мистецтва і перетворитися на «красу під замком у шухлядах», як і метелики Калібана.
Почуття Міранди до Калібана суперечливі. З одного боку, вона ненавидить його, як того, хто позбавив свободи, а з іншого – свариться, коли він довго не приходить до її кімнати. «Особлива близькість до нього, – пише героїня в своєму щоденнику, – жодним чином не любов, прив’язаність чи співчуття. А спільність долі. Немов би ми вдвох врятувалися на одному плоту з розбитого корабля».
У такій перспективі логічним видається питання: то хто ж насправді ув’язнений – Міранда чи Калібан? Дівчина переконана, що «це він – в’язень у тюрмі власного осоружного вузького теперішнього світу». І якщо вона може вийти на свободу, варто їй лише покинувши стіни кімнати, то її наглядачеві для цього знадобиться набагато більше.
Роман Джона Фаулза «Колекціонер» особливо актуальний сьогодні. Вже більше року ми перебуваємо в замкнутому просторі, без можливости вести звичний спосіб життя – подорожувати, збиратися з друзями, відвідувати культурні події та багато іншого. Тож переживання головної героїні не будуть чужими й сучасному читачеві, як і загалом вся багата творчість письменника-відлюдника, до якої варто придивитися всім поціновувачам якісної літератури.
