0
На території всієї країни велика кількість робітників – від інспекторів та дезінфекторів до водіїв вантажівок та укладальників труб – борються з нестачею чистої води.
Unsplash
Оригінальний матеріал NY Times
Щодня у містечках на Кубі величезна кількість робітників – від інспекторів та дезінфекторів до водіїв та укладальників труб – виходять на вулиці, координуючи свої зусилля для забезпечення жителів чистою водою.
Окрім своїх основних обов’язків, медичні працівники ретельно оглядають резервуари для води на дахах будинків, дбаючи про її чистоту та турбуючись про відсутність личинок комарів, запобігаючи таким чином поширенню таких тропічних захворювань, як-от лихоманка денге, чікунгунья та вірус Зіка. Зазвичай воду дезінфікують спеціальними хімічними речовинами, але якщо їх немає у наявності, працівники запускають у резервуари рибу, яка поїдає личинки комах.
Значна частина доступної питної води на Кубі втрачається через негерметичні та застарілі трубопроводи. Згідно з деякими оцінками, показник втраченої води становить 50 відсотків.
Упродовж останніх років проблеми з питною водою погіршилися у зв’язку з посухою та підвищенням температури. Більша частина населення країни отримує воду за графіком – інколи впродовж лише однієї чи двох годин кожні декілька днів. Коли її подають, жителі набирають її у цистерни або резервуари, які потім служать потенційним середовищем для розмноження комарів.
У лютому 2019 року кубинці проголосували за затвердження нової конституції, яка серед багатьох інших правил встановлювала право жителів країни на чисту воду. Але фактично його і досі не реалізували.
Фото NYT. Алексіс Алонсо Мендоза
Наприклад, місто Тринідад поділено на декілька районів, і його жителі досі отримують проточну воду лише впродовж двох годин кожні п’ять днів. Алексіса Алонсо Мендоза – чоловік, який відповідає за роботу підземних шлюзів, які змінюють напрямок води у системі міста. Жителі Тринідаду називають Алексіса «найпопулярнішою людиною у місті».
Окрім того, в інших містах Куби їздять автоцистерни, які доставляють людям воду у разі поломки трубопроводу або недостатнього тиску у трубах, або у ті райони, де водопроводу, що функціонує, просто немає.
Наразі важко цілком визначити вплив пандемії на кризу водопостачання на Кубі. Впродовж більшої частини 2020 року керівництво країни контролювало поширення вірусу, але відсутність туристів призвела до одного з найбільш масштабних дефіцитів продовольства за останні 25 років.
