0
20 лютого — найтрагічніша дата в історії Революції гідности.
В Україні 20 лютого всьоме відзначають День пам’яті Героїв Небесної сотні, який покликаний вшанувати учасників подій на Революції гідности. Саме в цей день 2014 року під час сутичок між учасниками Євромайдану та силовиками у центрі Києва загинуло найбільше людей. З цієї нагоди в Чернівцях пройшла хода Пам’яті та віче на Центральній площі Чернівців.
Присутні вшанували й загиблих на Майдані чернівчан: Олександра Щербанюка та Василя Аксенина. Також висловили шану відомому історику, громадському та політичному діячу Юрію Скорейку. Він був одним із перших на Буковині, хто закликав виходити на площу, їхати у Київ на протест.
Міський голова Чернівців Роман Клічук посмертно нагородив Юрія Скорейка медаллю «На славу Чернівців». Нагороду вручили дружині — Ганні Скорейко.
«Майдан Незалежности у Києві назавжди став символом незламности українського духу. Нині про це знає весь світ. Вся Україна продемонструвала своє прагнення до свободи та волі, зокрема і наше місто», – сказав Роман Клічук.
Аби нагадати події того часу, студенти представили сценку про один день із життя на Майдані.
«На сьогоднішньому віче ми показали день із життя Майдану, щоб люди пам’ятали, настільки важко здобувається воля. Ми повинні щодня пам’ятати, що Україна починається перш за все з людей. Поки будуть українці, які відстоюватимуть своє, ми будемо сильною нацією», – розповів голова Чернівецького осередку ПЛАСТу, учасник театральної студії «Маски» Андрій Федоренко.
Громадська діячка, волонтерка Галина Абрам’юк працювала над організацією заходів до Дня пам’яті Героїв Небесної сотні:
«Ця дата у моєму серці назавжди. Як і в моїх побратимів, які завжди поруч. Важко пригадувати той час. У нас був шоковий стан. Я не могла повірити, що в європейській столиці побили студентів. Коли вже загинули люди, я зрозуміла, що ми пройшли точку неповернення. Ці смерті для мене були тими жертвами, які особисто для мене сказали: «Досить!» Я більше не буду мовчати і буду ще більше робити для блага України. Це не високі слова. Бо любов до України у мене на генетичному рівні».
Дружина Героя Небесної сотні Олександра Щербанюка Наталя розповідає, що у її чоловіка було дуже загострене почуття справедливости.
«Іноді це почуття справедливости аж зашкалювало. У нього була величезна любов до свободи України. Він не міг вчинити інакше. Він їздив і один на Майдан, і разом зі мною. А 18 лютого ввечері прийшов з роботи і каже, що їде негайно у Київ. Саме тоді почалися страшні події. Я хотіла їхати з ним. А він каже: «Ні, ти повинна залишитися вдома за старшу. А якщо я зараз не поїду, я ніколи собі не пробачу. Як я потім буду жити з думкою, що коли там небезпека, я залишився вдома?» Розуміла, що його нічого не зупинить. Я благословила його. Він поїхав, а 20 лютого загинув. Так сталося. І знаєте, я раніше думала, чому, мені було дуже важко жити з цією думкою. І коли я змінила запитання на «для чого?», все стало на свої місця», — ділиться Наталя Щербанюк.
А учасник Революції гідности Руслан Мельник розповів, що спершу вийшов на Центральну площу, а потім — уже на Майдан.
«Керувався перш за все почуттям справедливости. Вирішив, що повинен разом з іншими боротися за майбутнє України. Жодного разу не пошкодував. Шкода, що здобутки Майдану фактично не були використані. І зараз, на мою думку, ми котимося не в той бік. Багато безладу, корупції. Це засмучує дуже сильно. Але ми будемо боротися й далі. Україна – понад усе!» — каже Руслан Мельник.
Фото Альони Чорної
