Чому рівень смертности у дітей з онкологічними захворюваннями перевищує світові показники, які симптоми можуть бути сигналом для перевірки дитини та чому важливо регулярно проводити обстеження.
15 лютого — Міжнародний день онкохворої дитини. Основна мета цього дня — інформувати суспільство про проблеми дитячих онкологічних хвороб. Лікар Михайло Гнатюк розповів «Шпальті» про проблеми ранньої діагностики онкологічних захворювань у дітей.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, в Україні не найвищий у світі показник онкологічних захворювань. Але рівень смертности при цьому у нас перевищує світовий. Основною причиною такої статистики лікарі вважають невчасну та неякісну первинну діагностику, а саме:
– неуважність батьків щодо скарг, симптомів та загального стану здоров’я дитини;
– недостатню онкологічну настороженість лікарів — як сімейних, так і вузьких спеціалістів;
– недостатні знання лікарів первинної ланки медичної служби симптомів онкологічних захворювань;
– об’єктивні труднощі діагностики, коли на ранніх стадіях відсутні явні прояви захворювання.
Ми поспілкувалися про це з завідувачем відділення кардіоонкогематології Чернівецької обласної дитячої клінічної лікарні Михайлом Гнатюком.
«Останні декілька років діти потрапляють до нас уже на ІІІ-ІV стадіях захворювань. На цьому етапі, на жаль, значно нижчий відсоток виживання, ніж при вчасному зверненні. Часто батьки і навіть лікарі ігнорують явні симптоми та скарги дітей. У таких випадках пацієнти потрапляють до нас із метастазами, що вже поширилися тілом. Відсутність пильности щодо симптомів — це недолік сімейних лікарів. Але насамперед це проблема батьків. Бо часто вони не приділяють достатньої уваги дітям і не запитують їх про самопочуття. Натомість займаються власними проблемами, їдуть працювати за кордон та лишають дітей на догляд родичів або взагалі чужих людей. Діти — це наше з вами майбутнє, і ми несемо за нього відповідальність», — каже лікар.
Кожному типу пухлини чи лейкозу притаманні різні симптоми. Це залежить від области ураження. Проте є симптоми, характерні майже для кожного типу злоякісних новоутворень.
Зазвичай спершу температура тіла дитини підвищується до невеликих цифр. Потім збільшуються лімфовузли. У випадках, коли пухлина зачіпає ендокринну систему, відбувається набір ваги. Та у 90% випадків онкозахворювань діти худнуть. Далі з’являються скарги на біль у тій чи іншій ділянці тіла. Якщо у дитини на фоні перерахованих симптомів часто болить живіт, голова, кістки та суглоби, це має викликати занепокоєння батьків і педіатра. Якщо з’являється сонливість, підвищена втомлюваність, блювання без нудоти — ці симптоми не можна залишати без уваги та необхідно порадитися з декількома спеціалістами. Особливої пильности потребує збільшення певних ділянок тіла, асиметрія, зміна кольору шкіри. На розвиток онкопатології також може вказувати очна симптоматика: птоз — опущення верхньої повіки, ністагм — мимовільні коливання очних яблук, збільшення одного ока, раптове зниження гостроти зору. Ці всі симптоми не вказують беззаперечно, але припускають наявність онкологічної патології в дитини. В таких випадках необхідно проводити ретельні обстеження.
На жаль, часто за наявности новоутворень дітей лікують від супутніх симптомів, не підозрюючи про їхню причину. Коли, наприклад, дитина скаржиться на нестерпний біль у ногах на фоні саркоми, вона потрапляє до травматолога. Або ж під час блювання внаслідок пухлини головного мозку дитину лікують від харчового отруєння.
«Необхідно спостерігати за дітьми. Раз на пів року треба самостійно приходити до лікаря на огляд та просити направлення на обстеження: здавати загальні аналізи, робити УЗД черевної порожнини та серця. За наявности скарг чи симптомів, особливо при збільшенні лімфовузлів, треба обов’язково йти до лікаря. Температура без інших симптомів також вказує на якусь проблему в організмі та вимагає пильної уваги. Носові кровотечі — це також привід для термінового звернення в медзаклад. Усі ці симптоми можуть вказувати на новоутворення. Краще зайвий раз перевіритися та усунути можливий онкологічний діагноз, ніж дізнатися про нього надто пізно», — наголошує Михайло Гнатюк.
Дитячий рак — це не вирок. У сучасних медичних умовах вчасна діагностика робить хворобу здебільшого виліковною.