0
Роджер Калл ніколи не думав займатися спортом на пенсії, випадкове запрошення до «маленької недільної велогрупи» змінило його життя.
Фото Sydney Cycling Club
Оригінальний матеріал The Guardian
Як і багато інших дорослих чоловіків в Австралії, більшу частину свого життя Роджер Калл тримав велосипед у сараї і їздив на ньому, коли зрідка вибирався з дітьми покататися навколо озера. Він не дивився Тур де Франс чи щось подібне.
«Тому, коли у 49 років я отримав запрошення від одного з моїх друзів долучитися до маленької велопрогулянки, це було щось нове. Але я погодився. Мені сподобалося їхати швидко. Після того я придбав новий велосипед. А коли дізнався, що існують перегони по лісових стежках на двоколісних, повернувся до магазину і купив гірський велосипед. Я захопився. Щоразу під час велопрогулянок щонеділі я намагався переконати свою команду рухатися швидше», — розповідає чоловік.
Через декілька місяців Роджер Калл почав брати участь у змаганнях. У своїй першій гонці чоловік посів друге місце. Схвильований зателефонував додому і розповів 16-річному синові про своє досягнення. Син відповів: «Тату, ніхто не пам’ятає тих, хто фінішує другими». Роджер тоді наче закляк. Але згодом вирішив стати найкращим.
Роджер Калл здебільшого катався на гірському велосипеді та брав участь у перегонах крос-кантрі на довгі дистанції. Він став фаворитом у своїй віковій категорії та за сім років 100 разів підіймався на п’єдестал, у більшості випадків на першу сходинку. Але ближче до 60 років почав втрачати позиції, коли у змаганнях брали участь молодші чоловіки. Тому Калл перемкнувся на велосипедні гонки по шосе.
«Я не одразу досягнув успіху. Це дещо інший вид перегонів, мені потрібно було вчитися. Але я працював над собою і з часом почав здобувати перемогу. Зрештою, я поїхав на змагання до Європи та переміг у двох чемпіонатах: в Австрії та в Італії. Коли повернувся до Австралії, організація «Cycling Australia» вручила мені нагороду як кращому учаснику велосипедних гонок по шосе.
У лютому 2020 року, взявши участь у декількох гонках, я був у своїй найкращій формі та зрозумів, що у мене є декілька вільних тижнів. Я подумав і вирішив спробувати побити світовий рекорд годинної гонки на треку».
Ілюстративне фото Unsplash
Роджеру Каллу вдалося побити світовий рекорд. У грудні 2019 він також виграв годинну гонку на треку в Австралії у своїй віковій категорії.
«Мені було надзвичайно важко. Перегони на час дуже складні. Ви не відпочиваєте. Ви постійно на межі зриву. Ви викладаєтеся на максимум. Тут не можна зробити перерву. Дехто називає їх перевіркою витривалости».
До занять велоспортом Роджер ніколи не брав участь у жодному спортивному змаганні. Інколи чоловік грав у теніс та сквош, але це були ігри з друзями. Більшу частину життя він виховував дітей, працював у галузі екології, а потім — у сфері нерухомости. Коли Роджер почав активно займатися велоспортом, було складно знайти рівновагу між тренуваннями, участю у перегонах та роботою на повний день. Та він знаходив час, щоб потренуватися годину чи півтори до роботи. Роджер тренувався приблизно по 12 годин щотижня.
«Зараз мені 67. Не так давно цей вік вважали середньою тривалістю життя чоловіків в Австралії. Я вважаю, що кожен повинен займатися фізичними вправами, якщо хоче жити довше. Але спорт не дасть потрібних результатів, якщо ви не любитимете займатися ним».
