З балами, виставками та концертами. Як святкували Різдво у Чернівцях понад сто років тому

Як готувалися до Різдва, що продавали, про музичні концерти та вистави у Народних домах Чернівців, які відбувалися за австрійського періоду, розповідає екскурсоводка, дослідниця історії Чернівців Леся Щербанюк. Тоді в місті не було заведено ходити  з колядою по хатах: Різдво вважалося суто сімейним святом, тому тільки запрошені родичі могли ще з двору колядувати. 

Новий рік, як ми звикли зустрічати з 31 грудня на 1 січня, раніше в нашому місті не відзначали. А була традиція святкувати Різдво Христове.

Оскільки у Чернівцях уже століттями проживають поруч віряни різних віросповідань, то це довгоочікуване і найголовніше свято — народження Ісуса Христа — припадає на різні дати. Православна церква відзначає його 7 січня за юліанським стилем, а католицька – 25 грудня за новим – григоріанським. 

У грудні ще одна чернівецька громада — євреї — відзначає одне зі своїх найбільших свят — Хануку. 

«Сьогодні повернемося трішки в давніші часи, перегорнемо і «прочитаємо» сторінки чернівецької преси початку минулого століття, наукових досліджень та власне спогадів чернівчан, як готувалися і як святкували в Чернівцях його мешканці ці новорічно-різдвяні свята понад 100 років тому», — розповідає Леся Щербанюк.

Готуватися до нього починають заздалегідь. Ось як у своїх спогадах тепло і світло про це пише чернівчанка Наталя Гриценко. Вони передають атмосферу, яка панувала в ці передсвяткові та святкові різдвяні дні в чернівецьких родинах: «Скільки радості вони завжди очікували від зимових свят, скільки світлого щастя випадало на їх долю. Бо зима в їхній родині була часом казки, тепла, любові, чудес та нових сподівань. Зима зігрівала не тільки теплою грубкою, гарною книжкою, склянкою гарбати або філіжанкою запашної чоколяди, а й приємними зустрічами, очікуванням див та вмінням прикрасити життя.

Ще з Адвенту, із запаленням першої свічки, у будинку вирувала атмосфера свята. Готуватись до Різдва починали заздалегідь, ще до Святого Миколая. Гарували всією родиною: знімали образи, обмітали стіни, шафи, усі куточки… Опісля стелили все чисте, розкладали крохмальові серветки, чіпляли на чільних місцях вишитих янголів, а під ними – вишиті німецькою мовою повчальні прислів’я-беганги. І в дім заглядало свято.

На Різдво всім християнам неодмінно потрібно відвідати храм. Різдво святкували в родинному колі. До улюбленого свята старанно готувалися всі. Альбіна заздалегідь починала пекти солодощі: зірочки та сніжинки для ялинки, медівник із цинамоном, завиванці з горіхами та сливовим повидлом, рогалики з різними начинками, ванільні штанґерлі та надзвичайно смачне печиво пусерле, випечене без борошна, із самих лише горіхів та білків. А вже кремшніт та пампушки з трояндовими конфітурами господиня за традицією робила саме в день свята. Випічку викладали на ауфватер, присипали цукровою пудрою й подавали до столу.

Особливо приємною була згадка про те, як напередодні Святого вечора пан Юліан приносив додому пишну пахучу ялинку, зі святковим настроєм вона наповнювала оселю ароматом хвої та радості; разом із донечкою вони починали вбирати деревце.

Тоді в місті не було заведено ходити  з колядою по хатах: Різдво вважалося суто сімейним святом, тому тільки запрошені родичі могли ще з двору колядувати.

Зазвичай у зимові дні біля родинного вогнища, біля таці із солодощами, біля ялинки та теплої грубки на серці розливався мирний спокій, а на душі – тепло. Теплим також були почуття, розмови, вітання, люди. І це радісне відчуття тепла породжувало бажання мріяти та любити. Адже радість у наше життя приходить тоді, коли є кого любити та є на що сподіватись. А вже мріяти про щось чарівне та очікувати дива – таку можливість дарує нам зима.

Збиралися друзі, які насолоджувались спілкуванням, пили виноградне вино, співали, танцювали, грали в карти, часом викурювали добрий дзиґар, писали одне одному побажання в спеціальні альбоми, а хто вмів, залишав там гарні малюнки».

Леся Щербанюк розповідає, що у передсвятковий період і саме Різдво у місті була неймовірно весела й метушлива пора року. Про це свідчать сторінки тодішньої чернівецької преси або, як би ми тепер сказали, – була дуже добре представлена різдвяна реклама. Це і реклама продовольчих та інших товарів, які можуть знадобитися для святкової підготовки помешкання і як це прийнято – різдвяний розпродаж. Та реклама подарунків займала дуже вагоме місце, про що свідчить чернівецька газета «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» від 21 грудня 1930 року.

Були представлені також розважальні сторінки із загадками, за які найспритнішим читачам діставалися призи. Також напередодні Різдва чернівецька газета «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» від 25 грудня 1930 року розважала своїх читачів «Загадковим різдвяним ярмарком». 

І звісно ж, важко уявити святковий стіл без вишуканих кондитерських делікатесів. Ось як видання 1910 року запрошують завітати в… «кав’ярні та кондитерські» і придбати смаколики з «української, румунської, єврейської кухні та вплив одна на одну». Відомими є, наприклад, тістечка «Кремшнітте» (Kremschnitte), які виготовляли і продавали шматочками тільки в Чернівцях. Це було щось схоже до сьогоднішнього знаменитого торта «Наполеон».

А вже дещо пізніше, 25 грудня 1932 року, в газеті «Czernowitzer Deutsche Tagespost» на Різдво пропонує кондитерська «Hartinger & Wołoszczuk», яка була розташована за адресою: вул. Руська, 10 (Russianegasse, 10), такі чернівецькі делікатеси, як «Штолен з маком (штоллен – різдвяний кекс), горіховий штолен, фруктовий хліб, медовий хліб та різдвяне печиво всіх видів; Великий вибір ялинкових прикрас, шоколадних цукерок, помадки, нюрнбергські пряники, великий вибір шоколадних виробів, вишукано виконані торти. Все – за низькими цінами. Випічка  власного виробництва».

На початку вулиці Янку Флондора (нині Ольги Кобилянської, 3) була знаменита кондитерська пана Рип’яну. «Це була пристойна кав’ярня. До кави подавали смачну та свіжу випічку, кренделики й чудове морозиво. Через дорогу від кондитерської був цех, де випікали крихкі кошички з кавовим кремом, ванільні штангерлі (печиво з пісочного тіста), медові трикутнички, цвібаки (бісквіти) та багато іншої смакоти».

Власники магазинів запрошували завчасно придбати також найвишуканіші напої, привезені спеціально до свят із різних країн, на всі смаки і на різний гаманець. Пропонували купити також і ялинки та прикраси з гірляндами до них.

У ті часи було прийнято надсилати вітання з Різдвом своїм рідним та знайомим. Саме в ці дні Чернівецький обласний краєзнавчий музей пропонує для перегляду Різдвяні поштівки з фондів, яких там назбиралося близько тисячі і які надсилали саме з Чернівців або до нашого міста вони надходили з усіх європейських столиць. До речі, тут представлені різдвяні листівки з особистої переписки першої жінки-художниці на Буковині Августи Кохановської.

Ще задовго до самого свята починали працювати різдвяні ярмарки та ринки. Про це свідчить така характерна для міста картина, як от «Різдвяний ринок 1927», у якій атмосферу тих часів передав відомий на той час у Чернівцях маляр Льовендаль. Дорослі ходять, навантажені купленим, а діти обирають собі цікавинки для Святвечора. Це представила газета «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» 23 грудня 1927 року.

Будинки та магазини також були прикрашені особливими декораціями: підсвіченими гірляндами, ошатними ялинками, білим пухнастим снігом та багатьма іншими прикрасами. А чернівецькі панянки розглядають ці різдвяні вітрини і, звісно, відвідують магазини в пошуках цікавих подарунків рідним під ялинку.

Храми ж красиво оформляють яслами з Божественним немовлям Ісусом, святими Дівою Марією і Йосипом, пастухами та домашніми тваринами.

І якщо в селі було більш традиційне Різдво — з колядками та щедрівками, яке святкували ще від діда-прадіда і звикли дотримуватися певних канонів, то вже чернівчани на ці довгі зимові вечори впроваджували і проводили дещо інші дійства, які на той час відбувалися в європейських містах.

Сьогодні ми пройшлися деякими адресами, де проводили цікаві заходи з нагоди новорічно-різдвяних свят.

Почнемо з приміщення Український народним дім на вулиці Українській. Тут упродовж цих зимових свят відбувалося дуже багато різноманітних і цікавих заходів. Найбільше до них долучалися жіночі товариства «Жіночої громади», «Мироносиці», студентські гуртки «Чорноморе» та «Запороже». Вони влаштовували дійства як для дітей, так і для дорослих. Для діточок проводили «Свято Св.Миколая», на якому, крім вистав, було «обдаровано бідних дітей одягом, взуттям та продуктами харчування».

Видання «Czernowitzer Morgenblatt» від 9 грудня 1923 року повідомляє, що «Асоціація «Bukowynskyj Kobzar» організовує музичний вечір у неділю, 9 цього місяця, о 5 годині у залі «Narodnyj Dim», Petrowiczgaffe 2. А «Chernivtsi Allgemeine Zeitung» 30 січня 1925 запрошує: «Той, хто любить затишні красиві пісні, повинен провести вечір 8 лютого за пісенним столом хорового товариства у святково оформленому залі Народного дому. Після прекрасної пісенної програми слідують жартівливі лекції».

А вже 29 грудня 1926-го «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» повідомляє, що «цього року українське свято «Маланка» відбувається 31-го р. у Народному домі («Narodnyj Dim»), Petrowiczgasse 2, початок о 9 годині вечора. Першокласна сучасна програма та «Новорічна ніч 1927 року в барі Eharleston». Вхід лише за запрошенням».

Також для дорослих ставили цікаві прем’єри світової класики. Так «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» за 23 грудня 1932 року повідомляє, що «Перші дні січня у великій залі «Народний дім», яку переобладнали під справжній театральний зал, відбудеться українська прем’єра. Це «Мандрагора» («Alraune») за мотивами фантастичного роману німецького письменника Ганса Гайнца Еверса, який нещодавно вийшов. Це свідчить, що чернівчани уважно стежили за всіма літературними новинками. Режисером постановки був Х. Чупка.

А в наступні дні на сцені Українського дому представили: 26 грудня: «Ой, не ходи…», а 27 числа – виставу «Вій».

Czernowitzer Morgenblatt, 2.12.1932,  напередодні Різдва в Народному домі стараннями «Жіночої Громади» організували безкоштовні медичні консультації. Такі ось необхідні і серйозні речі дарували чернівчанам у різдвяні дні.

Наступна наша адреса — Німецький народний дім на вулиці Ольги Кобилянської, або тоді Herrengasse, 47.

Жіночий комітет «Товариства християнських німців» 1911 року зініціював акцію підтримки своїх співвітчизників, організувавши різдвяний збір коштів для німецьких благодійних закладів краю. А вже наступного року правління «Товариства» провело «різдвяні обдарування учнів шкіл чернівецьких передмість Калічанка і Клокучка». Понад 100 школярів із малозабезпечених сімей отримали різдвяні подарунки у вигляді одягу, продуктів харчування, книг.

А в цей же час німецькі академічні товариства влаштували у святковій залі Німецького дому величний бал. На ньому була присутня майже вся чернівецька світська публіка на чолі з президентом кураєвого уряду Октавіаном Блейлебеном, маршалком буковинського ландтагу Миколою Васильком, бургомістром Чернівців Феліксом Фюртом, ректором університету Матіасом Фрідваґнером. На свято прибули представники віденських німецьких академічних товариств «Армінія», «Губертус», «Олімпія», а також румунські та українські студенти Франціско-Йозефіни». Танці продовжувались до 5-ї ранку.

Як повідомляє 31 грудня 1926 року «Czernowitzer Deutsche Tagespost», тут відбулося новорічне святкування у Чернівцях. У бальній залі Німецького дому представили добре продуману розважальну програму, в якій уже традиційно виступав знаменитий чернівецький чоловічий хор «Чернівецьке товариство Шуберта» (Czernowitzer Schchubertbund).  

А 19 грудня 1930 року філія Німецької книжкової асоціації (Czernowitz, Deutsches Haus) в часописі «Czernowitzer Deutsche Tagespost» під рубрикою «Що я дарую на Різдво?» пропонує повну різдвяну виставку та найбагатший матеріал, доступний кожному. Учасники можуть вільно відвідувати. 

Всім чернівчанам того часу був добре відомий будинок за адресою Herrengasse або Флондора, сьогодні це адреса Ольги Кобилянської, 31, у якому мешкав знаменитий доктор Володимир Залозецький. Він не тільки брав найактивнішу участь чи не у всіх українських постановках до різдвяних свят, але й відвів під виставкову залу в ці дні своє подвір’я для виставки. «Виставка доктора Опанаса Шевчукевича вже відкрилася. Працює щодня з 10:00 до 1:00 та з 15:00 до 8:00 за адресою Herrengasse 31, у внутрішньому дворику праворуч».

Ми вже згадували, що в ці зимові місяці відзначає своє велике свято і єврейська громада. І що цікаво, що вже навіть у ті часи також були корпоративи. Як про це пише газета «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» від  24 грудня 1924 року: «Велике новорічне святкування центрального офісу комерційних та офісних працівників відбувається 31-го дня у залах Моргенройту» (нині це приміщення «Академічного палацу»). А також «цими різдвяними днями проходить вистава у єврейському Міському театрі за участю талановитої Сіді Таль».

А «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» за 23 грудня 1932 року повідомляє, що відбудеться «Святкування Хануки, на яке ввічливо запрошуються всі члени та меценати асоціації. Єврейська асоціація захисту дітей у Чернівцях, як і щороку, також цього року організовує у своєму приміщенні на Siebenbürgerstraße, четвер, 25 грудня, о 17:00». Нині це адреса Головна, 17.

Цікаво, що саме в цьому приміщенні у Чернівцях в грудні 1926-го вперше відкрили Театр ляльок, про що повідомила «Czernowitzer Allgemeine Zeitung». Серед інших дитячих творів також заплановані різдвяні п’єси. Тут же збиралися відкрити Театр маріонеток, новий модерновий вид мистецтва, який щойно з’явився на європейських підмостках. Благодійником цих «нових мистецьких підприємств» є прокурор Теодор Раста, який намагатиметься створити та підтримувати ляльковий театр на високому, вдосконаленому художньому рівні. Ми сподіваємося побачити перші виступи та лялькові вистави у грудні! Особлива увага буде приділена ляльковим виставам для дітей, що дуже вітається. Першими будуть поставлені твори таких класиків, як: Гете, Мольєр і Шекспір та роботи сучасних авторів: Піранделло, Шоу, Георга Кайзера; а також «Дон Кіхот», «Пригоди Мюнхгаузена», «Робінзон Крузо», відомі казки Грімма, Андерсена, Оскара Уальда та добірка з безліччю лялькових ігор.

У приміщенні Музичного товариства (сьогодні Чернівецька обласна філармонія) також відбувалися святкові музично-театральні дійства. Так, газета «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» від 22 грудня 1927 повідомляє: «Сьогодні, 21 грудня, о 8 годині ранку в залі Музичного товариства відбудеться повторення того, що було дано вчора з великим успіхом. Це постановка «Різдвяні ясла», режисером якої став невтомний на українській культурній ниві доктор В. Залозецький, декорації виконав художник А. Кольник, диригент оркестру — Вуттке. Продаж карт Gutherz («Добре серцея»).

Приміщення «Єврейський народний дім» на Театральній площі.

До речі, цікавим є те, що національні товариства однієї громади винаймали собі зали в іншої для проведення святкових дійств, якщо того потребувала програма. Насамперед це стосувалося бальних залів. Так, українське академічне об’єднання «Запороже» та «Чорноможе» організовують свято Маланки з танцювальними розвагами 31 грудня 2011 року в залі Єврейського дому. 

«А завершити цю прогулянку святковими Чернівцями хочеться саме біля величного будинку «Єврейський народний дім», у якому відбувся розкішний Різдвяний бал, що і нині вражає своїм розмахом та розкішшю. Про це детально розповідає стаття «БАЛ «ГАСМОНЕЇ» у газеті «СZЕRNОWIТZER АLLGEМЕINЕ ZЕІТUNG» від 10 січня 1912 року. На це вишукане дійство зібралися представники всіх національностей. Але то були самі верхи і дуже забезпечені», — зазначає Леся Щербанюк.

Ось як ретельно передає на своїх сторінках часопис про той бал, високопоставлених гостей, хто з ким танцював який танець і що найбільше вражає, в яку сукню була одягнута кожна пані і які прикраси та хутра її прикрашали того вечора:

«На думку багатьох, це було гарне, пишне і при цьому зовсім не позбавлене щирості свято. Дещо замала, але в усьому іншому цілком зручна, святкова зала Єврейського Дому була прикрашена хоч і просто, проте зі смаком, що сприяло чудовій атмосфері.

Офіцери, яких на балу було особливо багато, віддавалися танцям сповна і так активно, що навіть о п’ятій годині ранку бал не подавав жодних ознак втоми. Господарі балу на чолі з головою комітету д-ром Вербером та постановником професором Ґабе (за підтримки балетмейстера Філеса) зробили все для того, щоб на першому єврейському балу було не тільки якнайбільше гостей, але й також добросердечності».

На запрошення «Гасмонеї» відгукнулося так багато поваж­них осіб найвищого рангу, що важко було одразу визначити тих, хто не прийшов.

Серед поважного товариства на балу були присутні такі знакові для Чернівців особистості, як: бургомістр Фелікс барон фон Фюрт, голова ц-к Крайового уряду придворний радник Рудольф граф Тун Гогенштайн, крайовий маршалок д-р Александр барон фон Гормузакі, головний директор пошти Костроуха, депута­т Австрійської Палати послів, президент єврейської релігійної громади д-р Штраухер, віцебургомістр д-р Вайссельберґер, пре­зидент торгово-промислової палати Вільгельм Тіттінґер та багато інших чиновників того часу.

Також директори всіх великих банків та вся фінансова та політична еліта краю і міста

У цьому товаристві була велика кількість лікарів, офіцерів усіх родів військ, багато військових чиновників найвищого рангу та шанованих купців міста Чернівців.

Запрошені члени ака­демічних об’єднань «Гебронії», «Лехії», «Емуни» (Львів), «Зефіри» (Відень), «Тікве» (Сучава), «Маккавеї» та «Єврейської культури».

Одним словом, усі гідні представники влади міста та Буковини разом зі своїми чарівними, вишуканими та одягнутими за останньою віденською модою дружинами танцювали вальси і полонези на балу.

У Польському народному домі також від першого року його існування відбувалися різдвяні святкування, які активно проводили польські товариства: «Товариство академіків польських у Чернівцях «Огніско», «Буковинське польське коло», «Соколи», «Самодіяльне коло», «Товариство друзів польської сцени» та інші. На бали сюди мали за честь потрапити представники інших товариств та національностей, які проживали в Чернівцях.

Містяни відпочивали понад сто років тому на новорічно-різдвяні свята з добрим і вишуканим смаком і таки з доволі широким розмахом, підсумовує Леся Щербанюк.

Матеріал підготували за сприяння дослідниці історії міста Лесі Щербанюк та мистецтвознавиці Тетяни Дугаєвої. 

Фото з фонду Тетяни Дугаєвої та Е. Туркевича

Фото теперішнього часу Ірини Болести