0
«Шпальта» поспілкувалася з нечуючими людьми і з’ясувала, з якими проблемами найчастіше вони стикаються у повсякденному житті і які питання потрібно вирішувати місцевій владі першочергово.
Перекладач жестової мови спілкується онлайн з нечуючою людиною за допомогою сервісу УТОГ
На Буковині наразі є близько 1800 нечуючих людей. Вони вже звикли до того, що їх не розуміють і пристосувалися до суспільства, яке не готове забезпечити таким людям комфортне існування.
Олег Пархомчук каже, що у Чернівцях почуває себе нормально і особливих проблем немає. У магазині він може самостійно купити те, що йому потрібно, показуючи на той чи той продукт пальцем. Але на цьому позитивні моменти закінчуються, адже коли справа доходить до медицини, соціальної чи правової гілки, тут без перекладача не обійтися ніяк.
«У мене все нормально. Я, поки що, не стикався з проблемами. Якщо мені потрібна допомога, то я звертаюся до товариства УТОГ і вони завжди допоможуть. А от без перекладача тяжко! Що стосується документів – там складно самому розібратися», – зауважує пан Олег.
Чоловік наголошує, що у першу чергу владі потрібно звернути увагу на відсутність перекладачів жестової мови у лікарнях.
«Це найбільша проблема, бо перекладачів не вистачає. Тому немає можливості усім приділити час і піти перекладачу в лікарню, наприклад, щоб пояснити лікарю, що мене турбує. Ми підтримуємо думку, що в соціальній сфері, у лікарні має бути свій перекладач», – наголошує чоловік.
Через відсутність перекладачів чи субтитрів, нечуючі люди відгороджені від культурної сфери. Відтак у театр чи кінотеатр для них двері зачинені. Хоча, у Європейських країнах така опція є.
Та найважливіше – подивитися новини на місцевих телеканал, дізнатися, які рішення прийняли депутати на сесії міської чи обласної рад, неможливо, адже і тут перекладачів жестової мови немає.
Жан Тарнавський уже 20 років працює учителем музики у школі-інтернат №2. Він каже, що за стільки років уже звик, що його можуть не розуміти у магазині, у лікарні, у транспорті, у державних структурах.
«Я уже звик до цього. Уся моя родина – глухі, тому ми пристосувалися до того, що нас не розуміють. Я закінчив університет культури ім. Поплавського у Києві. У нас була група глухих і ми мали перекладача. Завдяки йому ми легше розуміли те, що нам розповідає викладач. Без перекладача було складно», – розповідає Жан.
Про новини міста і те, що коїться у країні чи за її межами, він дізнається зі ЗМІ.
Жан зауважує, що завдяки вмінню читати по губам, він може самостійно знайти спільну мову з людиною. Але, через пандемію і обов’язкове носіння масок, і цього привілею він позбувся. Він додає, що на роботі проблем зі спілкуванням немає, адже вчителі знають мову жестів. А от у соціумі – важко. Найбільша проблема виникає тоді, коли потрібно викликати поліцію, швидку, рятувальників. У таких випадках нечуючі люди телефонують перекладач, які у свою чергу, дзвонять і викликають потрібні служби.
Ще однією проблемою є – небажання чи неготовність суспільства приймати і сприймати нечуючих людей. Відтак, з’являється потреба проводити просвітницькі роботи серед населення, щоб вони були відкритішими, зокрема, до людей з порушеннями слуху. Адже, за словами Жана, бували випадки, коли йому відмовляли в обслуговуванні без перекладача. Або відмовлялися спілкуватися з перекладачем онлайн, по відеозвязку.
Найголовніше, підсумовує Жан, потрібно працювати над тим, аби у державних структурах, лікарнях, ЦНАП-ах, у соціальній сфері, на телебаченні з’явилися перекладачі жестової мови.
Голова обласної організації товариства глухих Людмила Дубровіна каже, що чернівчани з вадами слуху часто звертаються до них, а от людям з сіл важче.
«Ми безкоштовно надаємо перекладачів, які допомагають нечуючим оформлювати пенсії, отримувати медичне обслуговування, у ЦНАП-ах, на судах», – розповідає Людмила Іванівна.
Наразі в УТОГ працює 5 сурдоперекладачів. Їх, звичайно, не вистачає, але завдяки технічному прогресу тут стараються допомогти кожному.
Завдяки смартфонам нечуючі люди можуть спілкуватися. Адже при обласній організації створили таку програму «Сервіс УТОГ». Нечуючі люди набирають номер телефону і по відеозв’язку можуть зв’язатися з перекладачем. Наприклад, людина пішла до лікаря, зателефонував до перекладача завдяки цьому відбувається комунікація. Але такі питання, як засідання у судах, слідчі дії, нотаріальні дії, неможливо вирішити через телефон. Там потребують присутности самого перекладача.
Голова організації підкреслює, що такий сервіс потрібно впроваджувати в усіх соціальних сферах. Якщо у лікарів, наприклад, буде ця програма, то сервіс запрацює на повну силу.
«Наприклад, у Харкові влада закупила у кожну лікарню планшети з цією програмою УТОГ, які зберігаються у реєстратурі. Коли нечуюча людина звертається у реєстратуру, вони одразу запускають програму і легко з’ясовують, що людина хоче, до якого лікаря їй треба. У нас такої можливості ще немає. Але було б добре, якби місцева влада допомогла закупити такі планшети у лікарнях, у ЦНАП-ах. У нас дуже хороші зв’язки з Пенсійним фондом, з управлінням соцзахисту, тому з ними ми легко вирішуємо усі проблеми. Але в державних органах ще немає цього зв’язку», – наголошує голова обласної організації.
У Чернівцях є два спеціалізовані навчальні заклади, де нечуючі діти можуть отримати загальну середню освіту. Серед них – Чернівецький обласний навчально-реабілітаційний центр №1 та Чернівецька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №2.
У минулому році вирішилося питання щодо навчання у ВНЗ студентів з вадами слуху. У ЧНУ ім. Юрія Федьковича наразі навчаються двоє студентів нечуючих. Один на 4 курсі факультету архітектури і ще один – на факультеті фізичної культури і здоров’я людини. Один на очній формі навчання, інший – на заочній. Університет пішов назустріч і взяли перекладача. Перекладач кожного дня ходить на пари зі студентом і допомагає йому здобувати вищу освіту.
Працевлаштуватися людям нечуючим у Чернівцях не настільки важко. Але тут знову постає питання комунікації. Жан зауважує, що знає нечуючих людей, які працюють педагогами, юристами. І, якщо до них звертається глуха людина, то вони між собою легко можуть спілкуватися. А якщо до юриста з порушенням слуху звернеться звичайна людина, то тут знову потрібна допомога перекладача.
«Закон про те, що кожне підприємство має працевлаштувати певний відсоток людей з інвалідністю дуже допомагає. Нам телефонують з великих супермаркетів і просять на роботу наших людей. А от нечуючим людям з вищою освітою працевлаштуватися важче. У нас є люди, які працюють економістами, зубними техніками. Але, знову таки, постає проблема комунікації. Це найголовніше у житті глухої людини і саме це питання нам потрібно вирішувати», – зауважує Людмила Іванівна.
Аби відстояти права нечуючих людей у Чернівцях, організація УТОГ подала план на 2021 рік до комітету доступности Чернівецької ОДА, в якому йдеться про вирішення питань і створення інклюзивного міста для нечуючих людей.
Представниця Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю та заступниця голови Комітету забезпечення доступности осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення Валентина Добридіна каже, що у Чернівцях проводили аудит лікарень, який показав, що медичні заклади не пристосовані, аби надавати якісне медичне обслуговування нечуючим людям.
«Ми внесли у план на наступний рік пропозицію, аби на чернівецьких телеканалах з’явився перекладач жестової мови. Ми проводили аудит лікарень щодо доступности. Висновком є те, що нечуючі люди не можуть отримати якісні медичні послуги, не можуть спілкуватися з лікарем. Під час засідань комітету доступности ми будемо вносити ці пропозиції, щоб місто стало доступним для людей нечуючих», – зауважує Валентина Добридіна.
Заступниця голови мьского комітету доступности Любов Свіріденко каже, що на початку 2021 року будуть вирішувати питання доступности, зокрема для нечуючих людей, з мером Чернівців Романом Клічуком.
«Ми говорили на засіданні комітету про те, щоб у лікарнях і телебаченні був перекладач жестової мови. Для цього потрібно, щоби перекладачів було достатня кількість. Відтак ми хочемо, щоб при ЧНУ створили факультет, де б навчали мови жестів. Потрібно, щоб у таборах відпочинку, у транспорті, у лікарнях були спеціальні інформаційні стенди. Наприклад, щоб у громадському транспорті було інфрмаційне табло, звідки нечуючі люди дізнавалися інформацію про маршрут, зупинки транспорту», – зауважує Любов Свіріденко.
Вона додає, що наразі є встановлені інформаційні таблички у прийомних відділення медзакладів, зокрема у лікарні по вулиці Фастівській та в обласній лікарні.
«У січні будемо створювати робочі групи, які будуть вивчати проблеми нечуючих людей і шукати шляхи їх вирішення», – підсумувала Свіріденко.
«У випадку порушення прав людей з інвалідністю, Ви можете звернутися до Громадської організації «Чернівецьке об’єднання «Захист» листом за адресою: м. Чернівці а/с 1151, телефоном 0960165979 (Viber/WhatApp/Telegram), електронною поштою: [email protected], Іnstagram: zahystcv, Facebook: zahystcv.
Статтю створили в рамках реалізації проєкту «Захист прав людини у Чернівцях» за підтримки IM Swedish Development Partner.
Жан Тарнавський 30 грудня відсвяткував своє День народження
Фото Володимира Гуцула
