0
Колишній директор футбольно-спортивного клубу «Буковина» та стадіону «Буковина» про команду, реконструкцію стадіону та закулісну боротьбу за вплив у чернівецькому футболі.
Сьогодні Чернівці навряд чи можна назвати «футбольним містом». Місцева «Буковина» грає лише в третьому за престижністю дивізіоні України. Домашні матчі команди лише зрідка збирають більше тисячі глядачів. Хронічну нестачу коштів супроводжує постійна зміна тренерів та футболістів. «Шпальта» поспілкувалася з колишнім директором ФСК «Буковина» та стадіону «Буковина» Ігорем Наболотним про внутрішню кухню футбольного клубу, стан справ на стадіоні та майбутнє чернівецького футболу.
Про початок роботи в клубі, перші проблеми та досягнення
Я почав свою футбольну діяльність у березні 2016 року. Мене призначили директором футбольного клубу, а через 20 днів — і директором стадіону. В клуб я прийшов разом із Сергієм Гринюком, а директором стадіону мене призначив міський голова Олексій Каспрук, звичайно, за ініціативи Гринюка. Таке було в нього бачення, він хотів, щоб стадіоном і командою керувала одна людина.
Щойно ми прийшли в клуб, отримали в спадок величезні борги і порожні приміщення. Тільки борг перед ПФЛ (Професійна футбольна ліга — ред.) складав майже пів мільйона гривень. Не було навіть м’ячів та футболок, потрібно було все закуповувати. Я пам’ятаю ті часи, коли Гринюк і Каспрук заходили в роздягальню і впрошували футболістів вийти на поле, бо ті пів року не отримували зарплату. Футболу в Чернівцях тоді могло і не бути.
Нам вдалося залучити декілька спонсорів, дуже відчутною була підтримка мережі мультибрендових магазинів одягу. Саме за їхнього сприяння ми встановили нове мультимедійне табло. За свою каденцію Гринюк (тоді президент ФCК «Буковина» — ред.) зробив дуже багато для стадіону: ми поміняли лави запасних, замінили звукове оснащення, провели оптоволоконний інтернет для прямих трансляцій. Крім того, зробили ремонт медичного кабінету і роздягальні та закупили нові меблі. Фінансував усе це за власні кошти президент клубу.
В нього було багато планів. Він хотів вибудувати структуру, починаючи від дитячого і юнацького футболу, й аж до професійного. Тоді ми за підтримки міського управління спорту створили команду U-19. Фінансували її з бюджету управління, але клуб також допомагав.
Про стан стадіону та «щорічний конкурс» на його реконструкцію
Першим завданням від міського голови була оцінка стану стадіону. На стінах з’явилися тріщини, тому був ризик зсуву. Ми замовили в ДНДІ (Державний науково-дослідний інститут) проєкт реконструкції. Для початку провели повну очистку дренажних і каналізаційних систем. Потім зробили телеметрію, пробурили свердловину і впродовж року моніторили рівень підземних вод, щоб побачити, що відбувається під стадіоном. На проблемних місцях, де були тріщини, встановили спеціальні датчики, щоб стежити, чи не рухається стадіон.
Отримавши всі результати, ми звернулися до федерацій, щоб вони надали рекомендації щодо того, яким хочуть бачити стадіон. Федерація футболу хоче, щоб він був накритий, із підігрівом поля, поливом газону та якісним освітленням. Своєю чергою Федерація легкої атлетики висловила бажання розширити кількість бігових доріжок до 8. Зараз на стадіоні 6 доріжок. Цього вистачає, щоб приймати якісь загальноукраїнські змагання, але не для міжнародного рівня. Якщо розширювати бігові доріжки, то потрібно пожертвувати кількістю місць на трибунах. Як на мене, для нашого міста вистачило б стадіону і на 5-8 тисяч глядачів.
Тільки після отримання рекомендацій запланували проведення архітектурного конкурсу. У ньому взяв участь лише один учасник, тому, згідно з регламентом, його не могли визнати переможцем, адже повинно бути хоча б два. Тож конкурс відклали на 2020 рік. У лютому цього року планували аналогічний конкурс, але через карантин і епідемію коронавірусу його перенесли на 2021-й. Усі базові питання щодо проєктування вже вирішені, залишилося провести конкурс на проєкт і власне реконструкцію.
Варто розуміти, що реконструкція такого великого об’єкта потребує величезного капіталу. Міському бюджету такий проєкт не під силу — потрібно звертатися до держави та до міжнародних організацій, але для цього необхідно хоча б мати його. Проблема в тому, що планування стадіону вимагає набагато більше знань і досвіду, ніж планування будинків. Ми обговорювали з ДМБК (Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин) можливість проведення замовного конкурсу, тобто такого, який може виграти навіть єдиний учасник.
Про відхід Гринюка та конфлікт між клубом і стадіоном
Офіційно я пішов з клубу на зборах ГО «ФСК Буковина», подавши у відставку разом із Сергієм Гринюком, проте залишився ще на 5 місяців перехідного періоду на громадських засадах, щоб допомогти з переоформленням документів. Окрім того, за мною все ще зберігалася посада директора стадіону. Поки Олексій Каспрук був мером, я розумів, що ніхто мене чіпати не буде. Щойно його усунули, мене одразу викликав до себе Василь Продан та попросив написати заяву на звільнення. Останнім робочим днем для мене було 25 серпня 2020 року.
На момент мого звільнення борг команди перед стадіоном складав 120 тисяч гривень за проведення матчів. Нове керівництво вважає, що якщо клуб і стадіон фінансують із місцевого бюджету, то це одне і те ж. За формою власности команда є громадською організацією, а стадіон перебуває на балансі міста. Це різні юридичні особи, між якими є договір. Місто допомагає клубу тільки для того, щоб зберегти футбол у Чернівцях. У нас немає такого бізнесмена, який готовий узяти на себе фінансування клубу.
Впродовж останніх двох років ми фактично забезпечували ГО «ФСК Буковина» за рахунок стадіону. На ці кошти закуповували фарбу для нанесення розмітки на полі, замовляли швидку і пожежну, сплачували людям зарплату за прибирання та вивіз сміття після матчу. За попереднього президента все це оплачував клуб.
Із міського бюджету нам виділяли кошти лише на зарплату, але їх вистачало на 70% зарплатної відомости. Решту стадіон мав заробити. Єдине, що зараз приносить дохід стадіону, — мініфутбольне поле. Ми старалися заробляти на чому могли. Але без серйозних вливань з боку міста цей стадіон приречений. Те, що відбувається зараз, – це муки.
Про закулісні війни та підтримку від міста
Коли Гринюк був президентом, то міська рада не виділяла нічого на підтримку клубу. В останньому році, коли ми грали в Першій лізі, у нас були вже досить серйозні фінансові проблеми. Президент просив у міста 2 мільйони на закриття боргів. Каспрук виносив питання фінансової підтримки на розгляд, але депутати тричі провалили голосування. Не голосували саме ті, які зараз найактивніше підтримують клуб. Лише тоді, коли Гринюк оголосив, що покидає пост президента, місто таки виділило ці 2 мільйони. На ці гроші клуб прожив до кінця року.
2019-го в команду прийшов Вадим Заяць і заявив, що має спонсорів, готовий узяти клуб у свої руки і вести його до великих перемог. Новому керівництву міська рада виділила 3 мільйони на 4 місяці. Якби такі фінанси виділяли за попереднього президента, то клуб і зараз грав би в Першій лізі, і на стадіон приходили би 5 тисяч вболівальників.
Неможливо без посмішки коментувати закиди в сторону попереднього керівництва клубу. Сергій Гринюк витрачав власні кошти на нього, йому не виділяли гроші з бюджету. Як можна говорити про те, що він довів клуб до банкрутства, якщо він уже два роки не президент.
Ситуація з неправильно оформленим працівником – дуже заплутана справа. Його оформили ще до президенства Гринюка. У перехідному періоді, коли в команду прийшов новий президент, цей працівник просто зник із контрактом на руках. Я розумію, що дехто хоче «попіаритися» перед виборами, але це невдалий піар.
Про туманне майбутнє чернівецького футболу
Зараз у команді немає стабільности. За той час, коли я був на посаді директора стадіону, вона мала 7 тренерів. Щороку постає запитання, чи буде фінансування від міста і від области. Футболісти не можуть працювати у такій атмосфері. Вони краще підуть на меншу зарплату в аматори і будуть знати, що отримають її. Поки місцеві футболісти грають за аматорські клуби, «Буковина» вимушена запрошувати гравців з інших регіонів. Бачачи, що у нас нема стабільности, діти з ДЮСШ обирають інші школи. До професійного віку ми доводимо лише тих, кого нікуди не забрали.
Проте основною проблемою залишається футбольна інфраструктура міста. З таким стадіоном ми не атестуємося на Прем’єр-лігу, навіть якщо туди пройдемо. Потрібно спочатку побудувати інфраструктуру, а тоді підтягувати команду до відповідного рівня.
Фото Олександра Білоуса
