Політик — архітектор майбутнього: у кого які шанси на чернівецьких виборах. Місту потрібен герой?

Практик прикладної політики Руслан Рохов про місцеві вибори, шанси кандидатів на посаду міського голови, нечесну боротьбу та традиційні сутички політиків у Чернівцях. 

«Чернівці — це дуже творче місто, яке надихає, і воно може бути не просто пунктом перетину між Краковом до Одеси. Однак тут немає хороших політиків, хоча сутичок між чинними вистачає. Тоді, коли багатьом містам реформа децентралізації дала поштовх до розвитку, Чернівці належать до низки міст, які цього зробити не змогли. Однак перспектива існує».

Руслан Рохов — керівний партнер компанії PGR Consulting Group LLC, практик прикладної політики, засновник Школи мерів. Він 15 років займається громадською діяльністю, з них чи не третина — це питання місцевого розвитку. Нині Руслан вивчає політичне життя Чернівців та працює з місцевою політичною силою «Єдина альтернатива».

«Коли запустили основну реформу децентралізації, було зрозуміло, що найважливішим для їх хорошої реалізації є хороший добір кадрів в управління. Бо коли з «печерських пагорбів» передають повноваження в кожну з громад — це ще не успіх. Треба правильно розпоряджатися повноваженнями, бюджетом та іншими складниками, які формують успішність політика чи партії.

Якщо люди не мислять системно і не бачать стратегіями — бюджет змарнують. В Україні є низка міст, які отак змарнували свої ресурси і, на жаль, Чернівці належать до них», — каже Руслан.

У нас є три міста, де випускники Школи мерів створили свої команди. Ми вже три роки заглиблені у проблеми Чернівців, плани щодо їх вирішення, стратегії розвитку. А навесні цьогоріч група наших випускників запросили мене сюди. Сказали, що хочуть реалізувати стратегію, яку ми розробляли, однак для цього потрібно йти на вибори. До жодної із сил вони долучатися не хотіли, тому варіант був один — створити свою. Відтоді у нас є «Альтернатива» і, що приємно, вони перші у списку до міськради. Після них — «Слуги народу», які ще в серпні лідирували.

Кандидатом у мери від цієї партії є Роман Клічук. За результатами опитувань він має чималі шанси вийти в другий тур. І це круто. Бо в Чернівцях давно так не було, аби в міського голови та в депутатів міськради збігався погляд на розвиток».

Аби місто розвивалося, потрібно знищити конфлікт між мером та депутатами

Мер не може діяти без команди, це унеможливлює процес розвитку. Ми мали змогу спостерігати це у Чернівцях. Той недобрий хід, який сформувався тут — знімати мера — може стати традицією. А комусь місто ж треба розвивати, а не лише гризтися між собою. Тому необхідно обирати людину і дивитися на її команду. 

Довіра до центральної влади зникає, бо, за результатами нашого дослідження, понад 50% опитаних чернівчан хотіли, аби більшість належала місцевій політичній силі, але обрати когось конкретного може бути складно.

Як зрозуміти, чи варто обирати партію:

• Подивіться, яку картинку майбутнього вам обіцяє політична сила. Якщо воно вам треба — ставте біля них перший плюсик.

• Вникніть, чи план партії приведе до того, що вона обіцяє. Так? То віддавайте їй ще один бонус.

• Перевагою буде, якщо люди, що зібралися в команді, зможуть це реалізувати.

• Якщо ви досі не впевнені — не біда. Якщо ми не можемо знати, яким буде майбутнє, ми завжди можемо подивитися на минуле кандидата чи команди. Якщо опис його життя не дає підстав сумніватися — ви, певно, визначилися.

Чернівчани обиратимуть або Клічука, або Михайлішина

Технічно основних кандидатів три: Михайлішин, Клічук та колишній мер Каспрук. Я розумію, чому утворилася така трійка: Каспрука обиратимуть, бо знають, хто це, і, певно, людей такий мер влаштовує. За Михайлішина ж голосуватимуть ті, хто розчарувався керівництвом Каспрука, а оскільки Михайлішин фігурував постійно як протилежна сторона, то він наче відрізняється. Однак потрібно розуміти, що якщо в другий тур пройдуть ці два кандидати — переможе Михайлішин, бо він стабільно долає Каспрука.

Однак якщо у фінальному етапі зустрінуться Михайлішин та Клічук — ми матимемо мера Клічука. Все залежить від пари. Тому рекомендую чернівчанам уже нині визначитися, кого вони хочуть бачити у кріслі мера, та голосувати за того, хто хоча б має шанси ним стати.

Навіщо меру команда та якою вона має бути

Коли ми дали у Чернівцях запит: на лідера чи на команду — понад 50% опитаних сказали, що місту потрібна команда. «Єдина альтернатива» може пишатися своєю. Це хороші кандидати, які працюють у різних сферах: освітяни, лікарі, громадські діячі, військові, ветерани, підприємці, які в топах платників податків. 

Ці люди хочуть, реалізовуючись у бізнесі, робити щось хороше для міста. Зрештою, бджола запилює рослини не тому, що це її покликання, а тому, що вона робить мед. Однак завдяки цьому ми потім маємо гарні квітники. Так само політики.

Їхньою перевагою є те, що це громадянський рух, а не просто політсила. В «Альтернативи» є громадська організація і партія. Це зробили для того, щоб мати кадровий резерв та контроль реалізації. Ми ж голосуємо за картинку майбутнього, і тут організація буде «нагадувати» владі про їхні ж обіцянки.

Залишитися чистим в інформаційному болоті

Коли я приїхав у Чернівці, то помітив дві особливості міста: всі всіх знають та джинсу. І якщо перша просто є потішним фактом, то друга тисне на чесну боротьбу. Інформаційна політика, яку веде один із телеканалів, важко назвати журналістикою, це скоріше потік брехні та хейту на невигідних їм кандидатів. Спочатку наша команда хотіла спростовувати ці побрехеньки, однак немає сенсу. У нас порядні кандидати і ті, хто знає бодай одного, може це підтвердити. Ми не втручаємося в це інформаційне кіллерство.

Думаю, ті містяни, які поведуться на ці «журналістські» сюжети — не наші виборці, як і ті, хто свої голоси готовий продати.

До речі, соціологія показує, що десь 30% виборців готові продати свій голос. Мене тішить решта 70%, які не продадуть. До речі, двотурова система виборів добре відсікає технологію скупки голосів. Однак я розумію, що голоси купуватимуть і в Чернівцях.

Є ще одна річ, яка мене смішить: флаєри та газетки, які розкидані по місту. Це справді проблема, ми заборонили своїм агітаторам заклеювати та засмічувати місто політичною рекламою. Для цього є дошки оголошень і борди. Я, чесно кажучи, не розумію, навіщо це роблять, бо коли ми аналізували ефективність нашої партії, то дізналися, що більше половини містян про нас дізналися з фейсбуку. Майбутнє за діджитал, бо в соцмережах ти можеш отримати зворотний зв’язок від людей. Це тобі не плакат на дереві.

Місту потрібен господар чи стратег?

Це часова аномалія, і вона перекочувала з Радянського Союзу, коли міських голів не було. Тоді був голова виконкому, якого призначала міська рада, а він опікувався такими робочими моментами, як каналізація, тролейбуси. Звідти і пішов цей стереотип, що голова міста повинен бути таким свояком-роботягою. Однак ми живемо в час, коли все вирішує не партія. Нині від кожного окремого управлінського рішення залежить майбутнє. Тому головою міста не може бути старший по каналізації. Мер повинен орієнтуватися також у політиці та економіці і розуміти, яким можна зробити це місто. Сьогодні про господарників говорять лише ті, хто нічого не тямить у ролі міського голови, і я радий, що таких стає менше. 

Мер — це політик, лідер-візіонер. Така людина не може просто бути невдоволена чимось у місті, вона повинна мати план, як це виправити. Тому міський голова зобов’язаний зробити так, аби всі працювали на спільну ідею, а не гризлися між собою. Він повинен вміти правильно делегувати завдання, контролювати процеси, а також надихати свою команду. Я сподіваюся, Чернівці знайдуть саме таку людину.

Політична реклама