0
Така кількість речовини, яку називають «маркером» життя, не могла утворитися небіологічно.
Арт Redbubble
Астробіологи, шукаючи примітивні форми життя на інших планетах, намагаються знайти їхні продукти життєдіяльности. Про присутність подібного маркера в атмосфері Венери сьогодні повідомили в Європейській південній обсерваторії.
У спектрі Венери міжнародна група астрономів знайшла сліди фосфіну, використовуючи спостереження на телескопі імені Джеймса Клерка Максвелла зі складу Східноазійської обсерваторії.
«Коли ми вперше побачили ознаки фосфіну у спектрі Венери, ми були шоковані!» – зізнається керівник групи та провідний автор дослідження Джейн Грейвс.
Аби підтвердити початкові результати дослідники використали 45 антен Великого міліметрового радіотелескопа Атакамі (ALMA), що розташований у чилійській пустелі. Обидва інструменти давно вели спостереження за атмосферою Венери.
Розрахунки показали невелику кількість фосфіну — біля 20 молекул на мільярд. Дослідники спробували порахувати, чи могла ця кількість молекул утворитися з небіологічних процесів на самій Венері.
Серед можливих варіантів появи речовини була взаємодія з сонячним світлом, мінеральні сполуки з поверхні, вулкани та грозові розряди. Однак жоден з цих процесів не міг утворити таку кількість фосфіну. Найкраще, що змогли запропонувати небіологічні моделі – одну десятитисячну від кількости, яку показали результати спостережень.
Утім є й інше можливе пояснення: фосфін (сполуку водню та фосфору) можуть продукувати мікроорганізми, здатні жити у безкисневому середовищі. Умовно, земним організмам знадобилося б лише 10% їхніх можливостей, щоби виробити потрібну концентрацію речовини, як на Венері.
Бактерії на Землі використовують фосфор з мінералів та водень, щоби отримувати енергію, а їхнім побічним продуктом метаболізму є газ фосфін. Наявність таких бактерій на Венері є сміливим припущенням, однак попри імовірні відмінності від земних родичів, «мешканці» Другої планети могли б упоратися з цим завданням.
Астрономи зі США, Сполученого Королівства та Японії впевнені у своїх розрахунках, бо їм пощастило підкріпити висновки незалежним спостереженням з ALMA.
«Врешті-решт, ми встановили, що обидві обсерваторії спостерігали одне й те саме явище – ледь помітне поглинання довжини хвилі, що відповідає фосфіну, молекули якого підсвічуються теплими хмарами знизу», — пояснює Грейвс.
Інша учасниця дослідження, Клара Суза Сільва з MIT раніше займалась вивченням фосфіну як можливого «біомаркера» життя на інших планетах. Цей газ цікавив дослідницю саме через обмеженість небіологічних процесів, які можуть його утворювати. За її словами, це відкриття стало неочікуваним бонусом, але виникає питання: як ці гіпотетичні організми виживають в умовах високої кислотності атмосфери Венери?
«На Землі мікроби можуть витримувати середовище, кислотність якого сягає 5%. Однак хмари на Венері практично повністю складаються з кислоти», – зазначає Сільва.
Модель поверхні Венери
Упродовж десятиліть венеріанські хмари розглядали як можливу колиску для позаземного життя. Температура у верхніх шарах хмар Венери може сягати комфортних 30 градусів Цельсія – ідеальні умови для життя колоній бактерій, які ширяють у повітрі.
Відкриття фосфіну підживлює надію дослідників використати цей газ у якости біомаркера позаземного життя, однак вони визнають, що цього недостатньо для заяв про життя на Венері.
Дослідник Південної Європейської обсерваторії Леонардо Тесті не брав участі у дослідження, яке призвело до відкриття фосфіну. За його словами, небіологічне походження фосфіну на Венері суперечить знанням з хімії фосфіну на скелястих планетах. Тож важливо теоретично та практично підтвердити можливе життя на Венері, адже це стало б головним проривом для сучасної астробіології.
