0
Три історії чернівецьких підприємців, заклади яких можуть не пережити повторне введення карантину
За останній тиждень в Україні декілька разів фіксували рекордну кількість захворювань. Діє розроблена урядом система поділу регіонів на «карантинні зони», залежно від епідеміологічної ситуації. Чернівці та більшість районів області потрапили до «червоної зони». Однак містяни вийшли на протест проти жорстких карантинних обмежень. Вони побоюються, що не зможуть забезпечувати свої сім’ї.
«Шпальта» поспілкувалася з місцевими підприємцями про економічні наслідки перебування міста у «червоній зоні» та майбутнє їхніх закладів.
Фото з приватного архіву Андрія Гончарука
Андрій Гончарук – власник хостел-кафе Yard Hostel & Coffee
Враховуючи те, що ми перебуваємо в «червоній зоні», то ситуація складна. Туристичну галузь, в якій ми працюємо, вважають найбільш постраждалою. Наразі ми працюємо тільки як кафе. Як хостел ми змушені були припинити діяльність ще в «помаранчевій» зоні.
Ми не просимо допомоги в держави, ми хочемо мати своє законне право працювати
Ми не погоджуємося з тим, що готелі мають право працювати в «червоній зоні», а хостели не можуть навіть у «помаранчевій». У своїй роботі, навіть до карантину, ми завжди використовували засоби дезінфекції, тому гігієнічних норм дотримуємося. Ми вважаємо, що мають працювати навіть номери загального типу, адже розміщення людей у них можна порівняти із вагонами залізниці, а вони зараз працюють.
Фото Yard Hostel & Coffee
Ми зазнали шалених збитків, оскільки під час першого карантину ми не працювали взагалі. Потім кав’ярня почала працювати на доставку. Хостел відкрився тільки 1-го серпня, ми чекали запуску міжміського транспорту. На жаль, деяку частину команди ми втратили. Перерва була занадто довгою. І це дуже прикро, бо була проведена важка робота. Податкові поблажки, які навесні надав кабмін, не порівняти з тими збитками, яких ми зазнали. Розуміючи всі українські реалії, ми не просимо допомоги в держави, ми хочемо мати своє законне право працювати.
Цього місяця середнє завантаження закладу склало лише 50%, а серпень – це один із найпопулярніших періодів серед гостей міста. Хочеться, щоб влада розуміла, як ці речі впливають на імідж Чернівців. Критичний рівень інфраструктури, відсутність швидкісних потягів і так не дають можливості нашому місту конкурувати, для прикладу, зі Львовом чи Одесою. Варто зазначити, що влада тих регіонів зробила все, щоб туристичний сезон відбувся, хоча б частково.
За два тижні вірус не зникне – з цим треба жити і працювати
Складно сказати, скільки зможе працювати заклад в такому режимі. Влада має зрозуміти, що ми не можемо закриватися і відкриватися кожні два тижні. Подорожі – це така річ, яка вимагає планування, і наші гості планують свій час. Мені складно повірити, що в Одесі ситуація (з COVID-19 – ред.) краща ніж тут. Зараз це загальноукраїнський хот-спот, куди їде вся Україна.
Фото Yard Hostel & Coffee Shop
Зараз ресторани звинувачують в тому, що місто в «червоній зоні». Але ми бачимо загальну тенденцію, в усьому світі з’являються нові спалахи захворювання. І якщо в березні Україна рухалася в одну ногу з провідними країнами, то зараз ми бачимо абсолютно інші дії. Заборона на в’їзд іноземців – це повний нонсенс. Таких заходів ніде не запроваджують. Дії влади абсолютно резонують з реальним станом речей. Економічні наслідки занадто серйозні для всього бізнесу в світі. Жорсткі локдауни не працюють. За два тижні вірус не зникне – з цим треба жити і працювати.
Анна Манчул
Анна Манчул – співвласниця «домашнього бару» 28/33
Ситуація близька до катастрофічної. Після карантину ми працювали два місяці «на виніс», але це важко назвати роботою, оскільки бар працювати в такому режимі не може. Це нерентабельно.
Ми закрилися 16 березня. Лише 10 травня заклад почав працювати «на виніс». Так пропрацювали два місяці. Потім дозволили налаштувати роботу в більш-менш звичному режимі з дотриманням всіх карантинних вимог, і не більше 10 людей одночасно в приміщенні. Крім того, є обмеження щодо робочих годин. Поки заклад має право працювати лише з 14:00 до 23:00. Для бару закриватися об одинадцятій годині – це втрати. Триматися на плаву в такому режимі дуже складно, але ми вдячні і за це.
28/33 Home Bar
Заклад дуже постраждав під час весняного карантину. Доставку ми не запускали, оскільки це нерентабельно. Тим більше, зробити піцу чи суші може кожен, а на ринку доставки у Чернівцях уже є свої лідери. Зараз ми лише відшкодовуємо ті збитки, яких зазнали під час карантину. Про заробіток зараз не йдеться. Нам пощастило, що ми у хороших стосунках з орендодавцем. Він забезпечив нам максимально комфортні умови на цей період. Це відіграло надзвичайно важливу роль.
Все залежить від нас
Дуже сподіваюся, що нас більше не зачинять. Ми дуже маленький заклад, у нас маленький колектив. Я не впевнена, що витримаємо другу хвилю карантину. Ми вже втратили одну людину, вона просто не дочекалася виходу закладу з карантину. Раніше працювали дві людини на барі позмінно, а зараз працює лише одна.
28/33 Home Bar
Оскільки є обмеження кількості гостей, то трапляється, що люди займають чергу в заклад. Хтось чекає, хтось йде, а хтось бере з собою. Ми дотримуємося цих умов, адже розуміємо, що все залежить від нас, аби заклади знову не закрили на карантин.
Насправді, всі галузі страждають від обмежень. От коли нам дозволили працювати, але не запустили транспорт, персонал не мав змоги добиратися на роботу. Відсутність транспорту також впливає на гостей. Вони можуть передумати відвідувати заклад, бо нема змоги до нього дістатися. Все пов’язано.
Валерія Ринжук
Валерія Ринжук – менеджерка закладів BUCO та Room Room Cafe
Заклади працюють наразі в «аварійному режимі». Літній період і так не є ходовим для наших кафе, а ще й додається карантин. Зараз вулиці в центрі порожні, немає туристів, немає студентів, а дехто просто боїться відвідувати заклади.
Працюємо, аби працювати
Під час весняного карантину заклади не працювали близько місяця. Перше кафе відкрили на проспекті Незалежности, оскільки вулиця там дещо жвавіша, і є достатньо людей. Спочатку працювали тільки «на виніс», навіть літній майданчик відкрити не можна було. Згодом дозволили відкрити літню терасу і запускати по декілька людей всередину, тому справи пішли веселіше. В нашому кафе в центрі немає літньої тераси, тому там менше людей. Вони надають перевагу закладам з літнім майданчиком на вулиці Кобилянської. «Room Room» ми відкрили за п’ять днів до введення карантину. Загалом, кафе пропрацювало дуже мало, щоб можна було дати якусь оцінку.
Room Room Cafe
Коли тільки відкрили заклад на проспекті Незалежности, транспорт не їздив, тому для працівників виділялися гроші на таксі, а інколи ми самі возили їх. Транспорт залишається болючим питанням і зараз. Розвозити працівників на таксі дорого, за таких умов нам легше закрити заклад. А якщо ми закриємось, то не факт, що відкриємось.
У кожному з трьох закладів свій орендодавець, тож за оренду ми домовлялися індивідуально. Деякі поблажки були, але зараз ми вже платимо повну вартість оренди. Якщо введуть другий карантин, я не впевнена, що орендодавці підуть на якісь поступки.
Закрити заклад – це не клавішу натиснути
Перш за все, важко втримати персонал. Зараз у нас працює майже вдвічі менше людей, ніж це було до карантину. Немає змоги забезпечити всіх роботою. Якщо у звичний період у закладі на проспекті Незалежности перебували шість працівників, то зараз ми відкрилися з двома – бариста і кухар. Під час весняного карантину ми виплачували декому з персоналу всю зарплату, бо хотіли, щоб вони залишилися в закладі. У нас місто невелике, дефіцит кадрів. Якщо хтось піде, то потім важко знайти когось на їхнє місце.
Велику роль для рентабельності закладу, навіть під час карантину, відіграє його розташування, тому кожен наш заклад треба розглядати окремо. В «BUCO» на проспекті Незалежности нам вдалося в серпні вийти на 80% від рентабельності в аналогічний період минулого року. А в кафе на Шиллера, напевно, лише на 30%.
Room Room Cafe
Фото Олексія Яковійчука
