0
Громадський діяч, краєзнавець, голова громадської організації «Інститут громад» Олександр Шкурідін пише про проблеми Чернівецької области як туристичного регіону.
Село Бисків, хутір Лубок.
Літо 2020 року — унікальне. За кордон, як минулими роками, тепер вирватися не так уже й легко. Тому, як на мене, це унікальний час і можливість для розвитку внутрішнього туризму. Чернівецька область завжди була тією територією, яка постійно вабила туристів не тільки з різних куточків України, але й із багатьох інших країн. Якщо говорити про область загалом, то важко віднайти подібну нашій, де можна було б побачити стільки цікавих і привабливих географічних, архітектурних, сакральних об’єктів.
Та, на жаль, усе це аж ніяк не впливає на збільшення потоку туристів у нашому краї. Чому? Причин є чимало.
По-перше, відсутня нормальна та дієва стратегія розвитку туризму в області
Розпорядженням КМУ № 168-р від 16 березня 2017 схвалили відповідну національну стратегію на період до 2026 року. Впевнений, що подібну необхідно розробити і затвердити на рівні области. Долучитися до її формування та виконання повинні всі місцеві органи влади й туристичні компанії. У ній необхідно прописати чіткі завдання, дорожню карту, напрямки, механізми та інструменти реалізації. Звичайно, можна зауважити, що діє «Програма розвитку туризму Чернівецької области на 2016-2020 роки» і цього вистачить. Але, насправді, недостатньо, бо вона лише частково вирішує проблеми у цій галузі. У ній передбачені кошти лише на організацію деяких заходів, промоцію тощо. Позитивним є лише те, що за останні два роки видатки за неї збільшилися вдвічі (до 1 млн грн на рік). Але все ж глобальних проблем цією програмою вирішити нереально.
Перевал Джогул (найнебезпечніший в Карпатах). Зліва на фото – Яровиця, найвища гора Чернівецької області
Друге, надзвичайно важливе, — інфраструктурне питання
В Україні всі знають, що доїхати до Чернівців потягом практично неможливо. Мало того, що кількість поїздів одна з найменших серед інших обласних центрів, так проблема ще й у тому, що потрібно бути справжнім героєм, аби придбати на них квитки. З 90-х років ніяк не можуть вирішити питання будівництва залізниці, яка з’єднала би Чернівці з Кам’янцем-Подільським. Побудувати необхідно 34 км нової колії. Це дасть змогу потягу значно скоротити час у дорозі та зменшити вартість квитка, що йде до Києва. Адже він не буде в такому випадку курсувати транзитом через територію сусідньої Молдови. Також важливим є відновлення потяга зі сполученням «Чернівці-Ужгород», який проходить через територію Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей. Величезні проблеми є з автомобільними дорогами. І до їх вирішення варто підходити комплексно, у взаємодії та співпраці органів влади всіх рівнів. Тому що вирішити питання будівництва або ремонту доріг національного значення можна лише, залучивши гроші з державного бюджету. Відповідальність лобіювати виділення необхідних коштів лежить на обласній владі та народних депутатах, які представляють область у ВРУ. Як показує практика останніх років, впливати на розподіл державних субвенцій саме у їхніх силах. Важливим також є ефективне використання коштів місцевих бюджетів, які спрямовують на дорожню інфраструктуру. І тут потрібно зрозуміти, які дороги нам необхідно будувати чи ремонтувати першими. Це повинні бути ті, які є стратегічними в області для розвитку туризму, які відображатимуться у вже згаданій стратегії розвитку туризму.
Вид на села Замогила та Греблина з хутора Чечули, села Площі
Третя причина. Складається таке враження, що саме місто Чернівці стає «філією Львова»
У нас практично відсутній місцевий бренд, не використовують чернівецький і буковинський колорити й особливості. Немає тематичних напрямків. Натомість круасани, ребра, шоколад, пляцки, смаколики… все львівське. Місцева влада має спонукати підприємців працювати в цьому напрямку, такі мотиваційні речі повинні міститися у «Програмі розвитку туризму в місті Чернівцях (на відповідні роки)» та в інших муніципальних програмах.
Четверта причина – відсутність розвитку зеленого туризму
Наведу приклад: різниця у кількості садиб, які готові прийняти туристів у Путильському районі в 20 (!!!) разів менша, ніж у суміжному Верховинському районі Івано-Франківської області. Без великої кількости садиб зеленого туризму, які, відчуваючи конкуренцію, будуть вдосконалюватись, ми не зможемо запропонувати відпочивальникам комфортні умови для ночівлі та перебування тут упродовж декількох днів.
Потрібно розробляти інвестиційні карти, надавати пільги й сприяти місцевим жителям вкладати кошти в цей вид бізнесу, адже Буковинські Карпати мають великий потенціал через те, що тут збережена автентика, гуцульський колорит, є велика кількість природних об’єктів, цікавих для відвідування туристами. Навколо них можна розробити велику кількість маршрутів, створити інформаційно-туристичні центри, такий як, до прикладу, існує у Верховині, що заснований ще у 2008 році та має на меті рекламувати природний потенціал району, займатися промоцією його туристичних можливостей, залучення широкого кола туристів до відпочинку та подорожей на його території, підвищення рівня туристичних послуг, створення маркетингу туристичного напрямку, що базується на сучасних технологіях. Інформаційних матеріалів (банери, листівки, карти, довідники тощо) в тій же Верховині безліч – у магазинах, на вокзалах, на ринках, у музеях та інших громадських місцях. Також для розвитку території важливу роль, має відігравати участь місцевої влади та організацій у різноманітних міжнародних грантових програмах, які сприятимуть залученню додаткових ресурсів у розвиток туризму. До прикладу, 2010 року на кошти Євросоюзу (500 тисяч євро) реалізували проєкт «ВелоКраїна», який охопив 8 населених пунктів західних областей (Яремче, Ворохта, Яблуниця, Верховина, Коломия, Косів, Рахів, Вижниця). Розробили 50 веломаршрутів, 700 велостоянок, мережу з 30 закладів проживання велотуристів, а також пункти велопрокату, велоремонту, мийку велосипедів.
Церква Святого Іллі в селі Шепіт (2 цісарських трони всередині, які гуцули в 1908 році виготовили для приїзду цісаря Австро-Угорської імперії)
Важливими також є міжнародні програми, які стосуються підтримки аграрного та сільського розвитку, спрямовані на підтримку господарств, що утримують овець, велику рогату худобу тощо. Безумовно, це є складовою частиною розвитку туризму, особливо в гірській місцевості. Щодо музеїв, які були б цікавими для туристів, то у Верховинському районі їх (32) також у рази більше, ніж у Путильському.
Варто звернути увагу і на розвиток подієвого туризму, який, впевнений, стане вагомою причиною для збільшення потоку туристів в ці краї і надасть стимул будувати нові об’єкти туристичної інфраструктури. «Вихід на полонини» (в смт Путила), «Гуцульський коник» (в селі Селятині), «Захарецький гарчик» (в селі Підзахаричах, який уже декілька років не проводять), «Три кринички» (в селі Гробищі), «Любіть Буковину, бо вона того варта» (на горі Томнатик)… цих свят і фестивалів замало. Потрібно зрозуміти, що використовувати місцеві обряди, звичаї, особливості, колорит треба на повну. Також чудовим прикладом може стати створення туристичних кластерних об’єднань, таких як, наприклад, у селі Вигоді Долинського району Івано-Франківської области, де основою для цього стала найстаріша активна вузькоколійка України.
П’ята причина – надзвичайно мала кількість готелів, баз відпочинку та закладів громадського харчування в сільській місцевості
На території области, крім чудових маршрутів у гірській частині, є чимало цікавих уздовж річки Дністер, а також у передгірській частині, де розміщена велика кількість історичних та сакральних об’єктів. Туристи не мають змоги залишитися на декілька днів у межах области й обирають Чернівецьку лише для можливости подорожувати туром одного дня. Для вирішення цих питань, як ми розуміємо, необхідно будувати дороги, розвивати інфраструктуру, залучати інвестиції, розробляти дорожні карти, залучати місцевих мешканців до розвитку підприємництва в туристичній галузі, місцевій владі бути лояльним до потенційних інвесторів тощо.
Шоста, сьома, восьма … Кожний із нас може продовжити перелік цих причин, які дають нам змогу зрозуміти, чому до нас не їдуть туристи.
Безумовно, розвиток туризму – це відповідальність влади, відповідальність тих людей, які ухвалюють рішення, розробляють та затверджують відповідні програми, створюють (точніше, повинні створювати) сприятливі умови для його розвитку. Та наразі вони зайняті іншими питаннями. Хоча повинні розуміти, що туризм – це інвестиції, податки, робочі місця і кошти, які осідають на нашій території. Роботи в цьому напрямку є багато, та головне — мати бажання.
Текст і фото Олександр Шкурідін
