0
Про можливі сценарії нового навчального року, переваги і недоліки дистанційного навчання та німецький досвід.
Пандемія коронавірусу змінила освітній процес у всьому світі. Діти та вчителі в короткі терміни змушені були перелаштуватися на новий формат навчання – дистанційку. До початку нового навчального року залишився місяць. І досі відкритим залишається питання, якими будуть заняття з 1 вересня.
У Міністерстві освіти прогнозують три можливі сценарії. Який саме впроваджувати — визначатимуть регіональні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Усе залежить від особливостей епідеміологічної ситуації в конкретному регіоні.
Можливі сценарії:
перший – низький рівень захворюваности — навчання відбуватиметься у звичайному режимі;
другий – високий рівень захворюваности — освітній процес забезпечуватимуть дистанційно;
третій (найбільш імовірний) – середній рівень захворюваности — навчання відбуватиметься як дистанційно, так і офлайн із дотриманням правил дистанціювання та гігієни.
«Наша гімназія планує з 1 вересня навчання проводити офлайн – у режимі реального часу. Авдиторії готові, постійно здійснюємо кварцування, провітрювання. Готові і до занять просто неба. Як учителька біології я планую уроки на природі. Загалом із вересня кожна школа моніторитиме ситуацію у своєму закладі і вирішуватиме, як відбуватиметься навчання. Ми готові і до дистанційки. Маємо всі необхідні технічні засоби, комп’ютери. Тест на роботу з освітніми онлайн-платформами навесні цього року успішно склали. Єдине — на початку карантину зіштовхнулися з проблемою відсутности у деяких учнів якісного інтернету. Потрібен був час, щоб усе налагодити. Уроки ми проводили на платформах Zoom, Google Classroom. Ми не перевантажували учнів, не виходили за рамки програми, навпаки — спростили навчання. Вважаю, що успішність школярів залежить від бажання їхнього, учителя та батьків. Бажання вчителя – донести матеріал і зацікавити, учня – знати щось нове, батьків – бачити свою дитину освіченою. І якщо ці три вектори будуть спрямовані в одному напрямку – буде результат. Діти повинні бути самоорганізованими. А вчителі допоможуть. Я завжди кажу: «Якщо є питання чи щось хочете уточнити – пишіть, телефонуйте, запитуйте». Я намагаюся усіляко зацікавлювати дітей: даю завдання їм самим підготувати відеоурок, ми разом співаємо веселі пісні на біологічні теми. Дуже сподіваюся, що новий навчальний рік пройде без карантину», — розповідає заступниця директора Чернівецької гімназії №5 Галина Абрам’юк.
Організувати на карантині навчальний процес дистанційно було справжнім викликом для української освіти. Вчителі й учні не мали часу на розкачку — вже в процесі пристосувалися до нових обставин. Як результат — дистанційку впроваджували по-різному в різних школах. Багато залежало від зацікавлености і можливостей учителів, а також технічного забезпечення і педагогів, і школярів.
Ніна Малімон, мама школяра
«Перелаштувалися на дистанційне навчання ми легко. Вдома є хороший комп’ютер та якісний інтернет. Син самостійно виконував усі завдання від учительки. Я лише інколи допомагала: на телефон записувала, як Вітя декламує вірші чи співає пісні і завантажувала відео. З самою організацією навчання вдома проблем не було. Але дуже не сподобалося, що після завершення навчального року нам сказали, що оцінки поставили з першого семестру. А син виконував сумлінно всю домашку. У дітей через це може зникнути мотивація до такого навчання. Ще й попередили, що з осені знову проходитимуть цей же матеріал. Загалом організацією дистанційки задоволена, але самим навчанням – не дуже. Вітя зараз закінчив 3 клас 9-ої школи. З нового навчального року матимемо нову вчительку. Звісно, хочеться познайомитися з нею особисто, а не онлайн», — ділиться досвідом мама школяра Ніна Малімон.
Близько половини українців негативно ставляться до запровадження дистанційної освіти у зв’язку з пандемією коронавірусу. Про це свідчать результати дослідження соціологічної служби Центру Разумкова і фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва «Освіта і пандемія: що українці думають про дистанційне навчання та як оцінюють ЗНО».
«Задоволені дистанційним навчанням 32% громадян. Категорично негативних оцінок найбільше у Південному (29%) та Східному (28%) регіонах», — ідеться у результатах дослідження.
Основними проблемами, з якими зіштовхнулися українці у зв’язку з переходом на дистанційне навчання, є зниження рівня успішности дітей (26%), брак уваги вчителів до потреб учнів під час навчання (22%) та технічні проблеми: погана якість інтернету (21%) чи відсутність пристроїв для онлайн-навчання (19%).
Про брак технічних засобів згадують близько 20-30% українців у невеликих містах (до 100 тисяч жителів).
А без них учителю організувати роботу онлайн у режимі карантину було складно. Бо ж треба налаштувати платформу Google classroom, перевірити, чи всі діти під’єднані, проконтролювати якість відео, звуку. Зрештою, провести урок, завантажити відеолекції, задати домашні завдання, перевірити їх і оцінити.
Віктор Малімон – учень 3-го класу Чернівецької спеціалізованої школи І ступеня №9
«Вчитися вдома мені сподобалося. Нам усе цікаво пояснюють. Не дають багато завдань. З математики, наприклад, приблизно 14 вправ на тиждень. Я роблю все за день, щоб мати більше вільного часу. Мій улюблений урок – англійська мова, тому що вчителька постійно готує цікаві відео з різними завданнями. З 1 вересня хочу вдома навчатися. Тому що в школі уроки починаються о 8.30, а вдома — з 10.00. Є час, щоб поспати», — розповідає учень 3-го класу Чернівецької спеціалізованої школи І ступеня №9 Віктор Малімон.
Яким буде навчання 1 вересня, досі вирішує не лише наша держава. Це питання загальносвітове. І неважливо, де ефективніше протидіють пандемії COVID-19. До прикладу, у Німеччині (країні з одним із найменших показників смертности від коронавірусу у світі — 6 померлих на 100 000 осіб) теж ще невідомо, як організують навчальний процес. А почнеться він уже в середині серпня.
Леся Скінтей — науковий співробітник Інституту германістики університету м. Кобленц-Ландау, координатор сертифікату «Мовна освіта, німецька як друга та іноземнамова», мама першачка
«13 серпня наш старший син піде у перший клас. Ще перед канікулами школа надіслала листа з різною інформацією про навчальний заклад, клас і відеопривітання. Проте як саме проходитиме навчання, нас ще не повідомили. Ми час від часу моніторимо офіційну сторінку міста, щоб знати свіжу інформацію щодо роботи навчальних закладів. У школі, яку ми обрали, три класи по 30 дітей. Тому батьків попередили, що, можливо, школярам дозволятимуть комунікувати лише з однокласниками, аби зменшити кількість контактів.
Ми з чоловіком одразу з настанням карантину роз’яснили дітям, чому важливо дотримуватися дистанції під час спілкування. Якось на дитячому майданчику якийсь хлопчик підбіг знайомитися. Мій син запитав: «Мамо, хлопчик же не хворий і ми не хворі. Чому нам не можна погратися разом?» Мені було незручно не дозволяти дітям гратися, але пояснила синові, що такі правила карантину. З часом діти звикли до них і вже самі нагадують про два метри дистанції. До речі, слова «дистанція», «вірус» та «карантин» швидко ввійшли в словниковий запас і меншого трирічного сина. Щоб діти не відчували браку спілкування, ми домовляємося з батьками про спільні відеочати, майже щодня ходимо на прогулянки до лісу чи до Рейну.
Загалом німці дотримуються правил карантину. Як і будь-яких інших. Тут рідко хто шукає, як їх оминути. Поряд із моральними переконаннями свою роль відіграє і система штрафів. Пікнік під час карантину обходився в нашій землі, наприклад, 250€, а порушення обмеження контактів — 200€.
Що змінив карантин у нашій свідомості? Мабуть, те, що ми почали більше цінувати речі, які раніше здавалися звичними», — каже наукова співробітниця Інституту германістики університету м. Кобленц-Ландау, координаторка сертифікату «Мовна освіта, німецька як друга та іноземна мова», мама першачка Леся Скінтей.
Марина Скінтей
Матеріал створено в рамках стипендіальної програми «Залишайся у професії», яку організувала ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансує Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) і виконує міжнародна організація Internews.
