0
Про місця, де побував Ференц Ліст у Чернівцях, та як він вплинув на розвиток музики на Буковині.
Понад 150 років тому на вулиці Головній, біля готелю «Молдавія», зупинився диліжанс. Із нього вийшов молодий Ференц Ліст…
У Чернівцях він побував всього один раз, але спогади про нього збереглися досі. А на площі Філармонії музикантові встановили пам’ятник. Що робив та де побував Ференц Ліст у Чернівцях, як його приймали 173 роки тому та на що надихнуло наше місто музиканта світової слави, читайте у нашому черговому випуску в рубриці «Незвідане місто».
Сьогодні разом із екскурсоводкою, дослідницею історії Чернівців Лесею Щербанюк пройдемося місцями, де побував Ференц Ліст, та почуємо нові, цікаві історії про музиканта.
Ліст. Портрет Міклоша Барабаша, 1847 рік
«Цього року весь музичний світ відзначає 210 річницю з дня народження Фредеріка Шопена, і хоча Шопен не відвідував Чернівці, але тут побував його найкращий друг Ференц Ліст. А ще у Чернівцях народився один із його найталановитіших учнів — Карл Мікулі. У житті Чернівців є такі короткі моменти перебування або відвідування нашого міста проїздом харизматичних особистостей, які засвітили своєю появою яскравою зіркою і назавжди залишилися в пам’яті міста та його жителів не лише у спогадах, а й мають відбиток на культурному житті Чернівців на віки. Саме таким був приїзд у наше місто угорського композитора, піаніста, педагога, диригента, публіциста, представника музичного романтизму, засновника угорської композиторської школи або якщо коротко – одного з найвидатніших та найвпливовіших піаністів свого часу — Ференца Ліста», – розповідає Леся Щербанюк.
Починаємо нашу екскурсію сьогодні від будинку на вулиці Головній, 14, де за австрійських часів був готель «Молдавія».
«Надвечір, далекого 22 травня 1847 року, тут зупинився дуже вишуканий аристократичний диліжанс, із нього вийшов трохи стомлений далекою дорогою, але красивий і богемний Ференц Ліст та його вірний друг і незамінний помічник – секретар, нерозлучний супутник під час багаторічних виснажливих концертних турне Гаетано Беллоні з чемоданами. В їхній компанії був також палкий шанувальник таланту Ференца Ліста граф Тарновський. На той момент Лісту було 37 років. І він уже об’їздив усю Європу, у всіх європейських столицях дав свої блискучі концерти, якими захоплювалося найвишуканіше товариство. І ось це було його таке останнє прижиттєве концертне турне, після чого він хотів залишити дуже виснажливу концертну діяльність, аби мати можливість займатися лише написанням музичних творів. Але на той момент потрібно було вирішити ще й матеріальний бік подальшого існування, а це могли дати тільки концерти», — розповідає Леся Щербанюк.
Цікаво, що Ліст збирався ще зробити турне Америкою, де йому пропонували дуже високий гонорар. Проте він відмовився, а в Чернівцях таки виступав.
Отже, попередній маршрут Ліста був таким: з Угорщини через Трансильванію (яка на той час входила в Угорське королівство на території Австрії), у Бухарест (Румунське князівство), Ясси (столиця Молдавського князівства), Одесу, звідти морем до Туреччини. Кінцевою та головною метою гастролей Ференца Ліста Європою був Константинополь, нині Стамбул, та Атени. Дорога туди пролягала через Галичину і Буковину.
Проте він давав концерти навіть у крихітних містечках, а саме такими на той час були Чернівці. Тут ще не було ні залізниці, ні резиденції, ні красивих споруд, якими захоплюємося сьогодні. Проте він упродовж всього життя пам’ятав заповідь батька: «…мистецтво не для слави…Будь добрим, синку, і… сильним. Працюй». А ще Ференц Ліст вважав, що концерти класичної музики виховують прекрасне в людині і присвятив цьому все своє життя», – цитує книжку «Если бы Лист вел дневник…» пані Леся.
Проте найголовніше те, що саме у Чернівці Ліст приїхав у молодому віці і був у той час закоханий! До нашого міста він приїхав із маєтку княгині Кароліни Сас-Вікенштейн.
Леся Щербанюк каже, що містяни зробили все, аби перебування Ференца Ліста у Чернівцях запам’яталося назавжди. Товариство сприяння розвитку музичної культури на Буковині та його президент Карл Умлауф, який попри те, що очолював Крайовий суд Буковини, був палким прихильником музики, підготували гідну зустріч такому іменитому гостю. Коли стало відомо, що у Чернівці приїжджає Ліст, організацію з його зустрічі узяв на себе саме Карл Умлауф. Зокрема зустріч, обід, ночівлю тощо. Все це організували до приїзду Ліста, аби він повірив, що Чернівці розуміють толк у високій музиці.
Ф. Ліст зупинився у готелі «Молдавія», оскільки тут був найвідоміший на той час у Чернівцях музично-мистецький центр, і тут у залі відбувалися всі виступи. Але, мабуть, не лише через це.
«Напередодні, 1844 року, в Париж до Шопена приїхав чернівчанин Карль Мікулі, аби брати в нього уроки музики, а готель «Молдавія» тримав його батько. Саме в салоні Шопена вони познайомилися, і в Ліста були гарні стосунки з Мікулі. Вони навіть народилися в один день, тільки з різницею в роках, і добре розуміли один одного. Тож Мікулі запросив Ліста виступити в Чернівцях, коли почув, що той їде в турне до Румунії», – розповідає екскурсоводка.
Саме тут Ференц Ліст дав два концерти класичної музики у великій залі готелю. Незважаючи на високу ціну, всі місця були заповнені. Квитки на концерт Ференца Ліста коштували від 5 до 15 флоринів. Викласти такі гроші за концерт могли лише заможні чернівчани. Місцеве панство не шкодувало коштів на концерт такої знаменитости. Послухати маестро приїхали також меломани зі всієї Буковини.
Преса ще довго повідомляла відгуки про цю подію: «…і ось з’явився Ліст, по-юначому стрункий, напів Апполон, напів Гермес, із чітко окресленим тонким, натхненним обличчям. Обрамлений білявою хвилею в’юнкого волосся, з витончено-граціозними французькими манерами, людина іскрометної дотепности, високої оригінальности. Геній у своїх найвищих проявах, без грама пихи чи зарозумілости, милий, невимушено простий. У концертній залі, трохи відвернувшись від рояля, юний бог музики розмовляє з дамами, розсипає жарти, експромти, – і несподівано, наче осяяний вищим натхненням, повертається до інструмента швидким поривом і легко й недбало опускає руки на клавіші. І під його пальцями народжується блискучий каскад звуків… Усі німіють, а згодом зринає буря оплесків...».
У концертному залі тоді ошатного готелю він зіграв напам’ять увертюру Россіні «До Вільгельма Теля», «Місячну сонату» свого улюбленого Людвіга Бетховена, натхненно імпровізував, виконуючи полонези, вальси і мазурки Шопена. Треба зауважити, що це була його характерна риса виконавського стилю або, як тепер кажуть, візитівка – блискуча імпровізація. Віртуозній і непревершеній грі Ференца Ліста, якою завжди захоплювалася вся Європа, сприяла як чудова будова його рук, так і наполеглива праця насамперед. Його улюблений учитель музики Карл Черні подав йому найкращу школу для піаністів – вивчення сонат Клементі, привчив його відчувати такт, витончений удар по клавішах, красивому тону, якими пальцями найзручніше грати і правильно розуміти та представляти музику. Треба зазначити, що маленький Франц був не тільки талановитий, а ще й неймовірно ретельний і працьовитий хлопчик.
Того вечора Ліст зіграв для вдячних чернівчан власні твори «Кампанеллу» та «Дон Жуана». Представив свою обробку «Коломийки», яку на прохання зворушеного єпископа Буковини Євгена Гакмана виконав аж двічі. У його репертуарі вперше звучали українські мелодії.
Як було тоді прийнято назагал, таких музикантів, як Ференц Ліст, запрошували до себе в мистецькі салони шановані і багаті мешканці тих міст, де проходили концерти знаменитостей. Тому чернівчани, звісно, також не відставали від такої традиції. У нашому місті маестро пробув цілий тиждень. Усюди виявляв себе як люб’язний, товариський і, заразом, вишукано світський співрозмовник.
Обідати Ференц Ліст ходив через дорогу до помешкання відомої та заможної родини барона Євдоксія Гурмузакі (власне, сам будинок згорів під час великої пожежі). Тут усі діти мали добру музичну освіту. А раніше донечкам барона Гурмузакі музику викладала мадам Гійом із Парижа, сестра Віктора Гюго, з яким також дружив і Ференц Ліст.
«У душі великого маестро залишилася згадка про зустріч із мандрівним скрипалем мошулом Николаєм Сучавським. То було на одному з обідів у барона Гормузакі, коли старий мошул, циган Николай із Сучави, прозваний Сучавським, славетний леутар у своїй звичній турецькій одежі (такий у нього був імідж), як би ми тепер сказали, торкнув смичком скрипку… Родина Гормузаків була дуже багатою і впливовою, тому їм хотілося чимось вразити самого Ференца Ліста. І їм це успішно вдалося – для цього вони запросили скрипаля Николая Сучавського (а то коштувало чимало). Боже, як грав цей скрипаль-віртуоз угорські мелодії, аби зробити йому приємність. У його виконанні звучали румунські дойни та українські народні мелодії. І Ференц Ліст тут же записав від нього декілька мелодій українських пісень, молдовських танців, зокрема знамениту на Буковині до сьогодні «Коребяску». Пізніше в його «Угорських рапсодіях» можна відчути присутність тих мелодій», – розповідає Леся Щербанюк. — «Ліст не знав, як йому віддячити, й, обійнявши старого майстра, за трепетним звичаєм сипнув у його бокал із шампаною жменю золотих дукатів».
Варта уваги продовгувата двоповерхова будівля світло-жовтого кольору під № 10 на вулиці Митрополита Андрея Шептицького, скромний фасад якої прикрашає тільки мережаний балкон на консолях. Його першим власником був барон Йохан фон Мустяца. Саме в цьому будинку 1847 року піаніст і композитор Ференц Ліст під час званої вечері у барона дав один зі своїх імпровізованих концертів. На цій вечері був присутній і єпископ Євген Гакман, який винаймав собі кімнату в будинку барона, оскільки провадив дуже скромний побут, і в нього ніколи не було власного помешкання. Того вечора Ференц Ліст, як завжди на гостинах, виконав низку музичних творів для гостей. Безпосередній, розкутий, він на всіх чернівецьких запросинах був дуже щирим і бажаним гостем.
Фото надане Л. Щербанюк
Наступна наша локація — площа Філармонії.
Цей вишуканий музичний пам’ятник у Чернівцях відкрили на знак подяки та гордости, що Ліст побував у нашому місті. Встановили його Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді та громада міста Чернівців. Пам’ятник спорудили у жовтні 2015 року – вертикальний у формі чорно-білих клавіш. Він виготовлений із чорного граніту, білого каменю та бронзи. На ній напис трьома мовами: українською, угорською та англійською — у пам’ять про концерти Ференца Ліста 1847 року, що відбулися у Чернівцях. Зверху на стелі розміщена мініатюрна гротескна фігура композитора. Пам’ятний знак збудували за проєктом ужгородського скульптора Михайла Колодка, який таким чином показав вічність музики проти навіть такої геніальної людини. Позаду стели встановлений датчик руху. Якщо натиснути на клавішу — він спрацює і почне лунати Друга угорська рапсодія – один із найвідоміших творів композитора. Його дуже люблять і ним захоплюються всі гості міста.
«Завжди кажу гостям, хто хоче мати тонкий слух і бути добрим музикантом, обов’язково повинен потерти носика Лісту. Бачите, як він блищить. Бо всі ретельно труть йому носика», – каже Леся Щербанюк.
Ще одне місце, де побував Ференц Ліст у Чернівцях, — колишній Дім губернатора (Landesprampsident) на Центральній площі, 9 (нині тут Румунський народний дім та Апеляційний суд), а сама будівля на початку ХХ століття перебудована. Тут жив і працював Карл Умлауф.
Після другого свого концерту, в останній день перебування в Чернівцях, Ференц Ліст гостював тут у судового президента Умляуфа.
«Це була дуже високоосвічена людина, яка цінувала музику й очолювала товариство музики на Буковині. Він сам співав, ставив опери, перекладав, створив свій самодіяльний театр. Його дім був центром єднання усіх чернівецьких музичних сил. Тут звучали струнні квартети Гайдна, Моцарта, Бетховена. Це чиновник, який пройнявся музикою настільки, що свій музичний салон він реалізував удома, і тут завжди звучала музика», – розповідає екскурсоводка.
Господар на честь гостя влаштував показ «Чарівної флейти» Моцарта у постановці членів «оперного товариства», самодіяльних співаків. Ліст був приємно вражений неординарністю самого Умлауфа і своєрідністю трактування твору Моцарта. Навіть сам узяв участь у виставі – акомпанував на фортепіано, диригував, інколи і підспівував.
Далі йдемо на вулицю Українську.
«Ми зайшли у симпатичний чернівецький під’їзд, який дуже люблять чернівчани. Сьогодні це адреса Українська, 8, яка на той час, коли в місті давав свої знамениті концерти маестро, називалася Schlangengasse, 4. І тут теж побував Ференц Ліст. Це був приватний будинок освіченого і таки доволі заможного для того часу молодого чоловіка – Ісаака Рубінштейна. Він був депутатом Буковинського сейму, депутатом Державної Ради у Відні від Буковини, тобто представником так званої торгово-фінансової буржуазії. Тут він влаштував літературний салон, де збиралося чернівецьке товариство. Звісно, тут був музичний інструмент як необхідний предмет гордости. Помешкання було просторе, і такому шановному гостеві, як Ліст, було де комфортно розміститися разом із відданим помічником… Тому за клопотаннями організатора зустрічі Умлауфа саме Рубінштейн мав за честь приймати в себе такого іменитого гостя. І тому за час перебування в Чернівцях він проживав за цією адресою. Будинок простояв до 1897 року», — каже пані Леся.
У під’їзді будинку досі збереглася дерев’яна бруківка. Це раніше був заїзд для фіакрів.
Оскільки будинок Ісака був великим і презентабельним, він отримав від Карла Умлауфа завдання поселити тут на ночівлю Ференца Ліста. Коли маестро йшов сюди на ночівлю, тут збиралося чернівецьке товариство, грали на фортепіано, говорили про філософію тощо.
До речі, у Ліста була давня звичка – давати щедрі добродійні концерти всюди, де б той не гастролював. А він жертвував великі гроші на користь лікарень, безробітних, сирітських будинків і культурних закладів, на утримання і навчання обдарованих музикантів… Бо добре пам’ятав, як п’ятеро заможних угорських магнатів, зачудованих його дитячою грою, пообіцяли сплачувати батькові певну суму, аби «маленьке диво» отримало фахову музичну освіту. Обіцяли…
Джерела пишуть, що Ліст мав поїздку до Туреччини. Наприкінці липня він приплив пароплавом до Одеси, де на нього чекала Кароліна з сім’єю. Він провів тут більше місяця, дав шість великих концертів. Але не це було для нього тоді головним. Перебуваючи в Одесі, Ліст і Кароліна зрозуміли, що кохають одне одного і не хочуть розлучатися. Після гастролей він повернувся у Воронівці до Кароліни й остаточно вирішив відійти від шаленого гастрольного життя та присвятити себе композиторству.
Кароліна Сайн-Вітгенштейн 1847 р.
Кароліна Вітгенштейн продала декілька маєтків і виїхала з донькою з країни. Ліст чекав на них на кордоні, разом вони попрямували до Відня і на батьківщину Ліста до Райдинга, а згодом – у Веймар. Кароліна залишила забезпечене і налагоджене життя і поселилася з Лістом у невеличкому бюргерському містечку Веймарі, тут вони прожили разом 12 років. Кароліна доклала всіх зусиль, аби він міг творчо працювати і писати свою музику. Там Ліст створив 12 симфонічних поем. У цей же період написав і видав «Зібрання пісень» у 7-ми зошитах, сонати і п’єси для фортепіано, симфонії «Фауст», «Данте», «Гранська месса» і 15 із 19-ти його угорських рапсодій, де вчувається вплив музики, яку для нього в Чернівцях грав скрипаль-віртуоз Миколай Сучавський.
Так Кароліна стала музою Ліста та господинею вілли Альтенбург, де вони жили. Вона вела його справи, відкрила на їхній віллі музичний салон, допомагала Лісту з його родиною — доглядала хвору матір композитора, влаштовувала життя доньок і сина. Саме з Кароліною він здійснив свої творчі задуми – вона створила умови, аби він мав можливість написати майже всі свої музичні твори. Як писав пізніше сам Ференц Ліст: «Усім, що я зробив за останні 12 років, я зобов’язаний жінці, яку жадав назвати своєю дружиною… Ім’я цієї коханої мною жінки – княгиня Кароліна Вітгенштейн… Я не можу без трепету вимовити це ім’я».
А чернівецька преса ще довго писала про ті два концерти славетного маестро в Чернівцях. Його вишуканий, блідий і чистий «флорентійський профіль» ще надовго залишиться в пам’яті чернівецьких панянок. А ми ще раз подумки повернемося в той далекий 1847 рік, про який сам Ференц Ліст уже після концерту в Чернівцях у піднесеному настрої пише в листі до мами: «… наближається час, коли вирішується моє життя … несподівана і вирішальна подія схиляє чаші ваг, як здається, в бік щастя … 1847 рік принесе мені успіх!»
Фото Володимира Гуцула
