0
26 травня у 74 роки помер український поет і перекладач, у минулому журналіст і редактор «Радіо Свобода».
Мойсей Фішбейн родом із Чернівців. Закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту, працював у головній редакції Української радянської енциклопедії.
У 1979 році внаслідок відмови від співпраці з КДБ був змушений емігрувати до Ізраїлю. У 1980-1981 роках був кореспондентом українського часопису «Сучасність», який видавала українська діаспора у США та Німеччині. З 1982 року жив у Німеччині. У 1982-1985 роках працював в українській і російській редакціях «Радіо Свобода» кореспондентом, редактором та коментатором. Згодом співпрацював із «Радіо Свобода» і як фрілансер. У 2003 році Мойсей Фішбейн повернувся в Україну.
На звістку про смерть відреагувала відома українська письменниця Оксана Забужко:
«Така трудна доля. Таке переїхане навпіл гебістськими 1970-ми акурат на зльоті — як у всього його покоління, згодом охрещеного “постшістдесятниками”, — життя, і здоров’я, і кар’єра (в еміґрацію тоді від’їздили — як на той світ, і повернення з неї було не легшим)… Все — крім Голосу.
Голосу йому, поетові од Бога, забрати не змогли – ні КГБ, ні злидні, ні хвороби.
Цей голос не сплутати з жодним іншим. Раз почувши, раз прочитавши – впізнаєш будь-де й будь-коли», — опублікувала на своїй фейсбук сторінці Оксана Забужко.
Написала у фейсбуку про видатного чернівчанина і літературна критикиня, літературознавиця Елеонора Соловей.
«Знала його з дуже давніх часів нашої чернівецької юності, і нині пам’ятаю його у чернівецькій філармонії, того хлопця, схожого на молодого Ландау, очі, у яких направду відбилася “вся печаль єврейського народу”. Кидало його по країнах та континентах, вразливий на все, як і належить поетові, він особливо болісно реагував на зоологічний антисемітизм, на який мав дивовижне “везіння”. Чи не це врешті зробило його важким та конфліктним у спілкуванні, а його специфічний гумор таким гірким? Але Україну обрав раз і назавжди, їй присвятив свій хист, свою багатющу мову, усю свою творчість видатного поета й перекладача. Спочивай з миром, Мойсею!»
Мойсей Фішбейн — автор книжок «Ямбове коло» (1974), « Збірка без назви» (1984), «Дивний сад» (1991), «Апокриф» (1996), «Розпорошені тіні» (2001), «Аферизми» (2003), «Ранній рай» (2006). Переклав українською поезії Г. Гайне, Ґ. Тракля, Р. М. Рільке, Г. фон Гофмансталя, П. Целана, Г. К. Артманна, Т. Арґезі, Х. Н. Бяліка, Ш. Бодлера, М. Волошина та інших авторів.
Мойсей Фішбейн був членом Українського ПЕН та Національної спілки письменників України, лавреатом премії імені Василя Стуса, кавалером Ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня й Ордена Святого рівноапостольного Володимира ІІІ ступеня.
