«Треба бути мрійником, мати цікаві ідеї, вміти їх генерувати». Інтерв’ю з науковцем Юрієм Халавкою

Науковець Юрій Халавка розповідає про розробку наноматеріалів, повернення з Німеччини у Чернівці і чому для країни є життєво необхідними інвестиції в науку.

До Дня науки поспілкувалися із заступником директора Інституту біології, хімії та біоресурсів Чернівецького національного університету, завідувачем кафедри загальної хімії та хімічного матеріалознавства доцентом Юрієм Халавкою.

 

Як працюєте в умовах карантину?

Глобально наукові дослідження ми не перериваємо, але вони дуже зменшилися. Наші науковці працюють у режимі чергування, проводять невеликі експерименти або ті, що можна автоматизувати. Звісно, не в тих обсягах, як за повноцінного робочого графіка.

Над якими науковими дослідженнями ви працюєте?

Я займаюся розробкою та дослідженням наноматеріалів. У нас зараз є проєкт, який стосується вдосконалення дисплейної техніки. Це системи освітлення, які пов’язані з використанням напівпровідникових наноматеріалів, так званих квантових точок. Наразі працюємо над тим, щоб робити їх із поширених і не таких токсичних елементів, аби вони були простішими у використанні, утилізації і, зрештою, дешевшими.

Певний час ви проживали у Німеччині. Не шкодуєте, що повернулися?

Чотири роки навчався і працював у місті Майнці. Повернення до Чернівців було свідомим вибором. Мені хотілося робити щось хороше тут. Поки що не можу сказати, що у Чернівцях обмежені можливості, якщо порівняти з тими, що були там. Є, звичайно, нюанси, але ми маємо міжнародну співпрацю з румунськими, німецькими, польськими проєктами-партнерами, тож робота продуктивна.

Коли ви зрозуміли, що хочете бути науковцем?

Перші міркування виникли на початку 2 курсу. Тоді колега Максим Коваленко – нині відомий професор у Швейцарії, який працює над розвитком нанотехнологій, – запросив мене попрацювати у лабораторії над науковою роботою. Мені дуже сподобалося, відтак точно визначився, що хочу займатися наукою.

 

 

 

Як ви оцінюєте матеріально-технічну базу лабораторій інституту? Чого не вистачає і чи є підтримка від держави?

У природничих науках нема межі вдосконалення. Є дуже багато речей, які потрібно закуповувати, адже це можливості зробити щось швидше, ніж чекати допомоги іноземних партнерів. Ми нещодавно робили опитування серед наших аспірантів і студентів. Вони оцінюють матеріальну базу на тверду 4. Тобто немає такої явної кризи, що нема на чому проводити дослідження. У сфери, у яких ми працюємо, в результаті різних проєктів досить багато інвестували. Тому маємо майже повне базове забезпечення. Це саме стосується біологів. Навіть ті самі прилади, які використовують для діагностики коронавірусу. Такого типу прилад є і в нас в інституті, використовуємо його для генетичних досліджень. Велика надія зараз є на новостворений «Національний фонд досліджень», який почав оголошувати перші конкурси, за якими передбачена закупівля обладнання.

Чи залучають науковців інституту біології, хімії та біоресурсів до проведення досліджень вірусу COVID-19?

Знаю, що є декілька ідей (Міністерства зокрема), щоб були оголошені окремі конкурси з дослідження саме цього вірусу. Зрозуміло, що в Україні не так багато проводили досліджень вірусів. У нас мало науковців займалися конкретно цими проблемами. Але до цього питання можна підходити з хімічної, біологічної точки зору. До нас зверталися деякі колеги, які шукали партнерів стосовно таких досліджень. Наскільки це буде конкретним проєктом, поки що рано говорити. Такі речі можна планувати, коли є можливість працювати повноцінно.

 

Як вважаєте, чи зробить влада висновки з нинішньої ситуації COVID-19? Чи будуть після цього вкладати кошти у розвиток наукових досліджень?

Є люди при владі, яких давно не потрібно переконувати в цьому. Але є й інші, з якими треба постійно працювати і пояснювати цю важливість. Не всі розуміють практичні зиски. А щоб на випадок подібної ситуації з вірусом були дослідження, фахівці – над цим потрібно працювати роками. Це все системна робота. Це не робиться швидко. Щодо розвитку науки на місцевому рівні є гарний досвід Харкова, Львова, де влада замовляє в університетах дослідження, інвестує у розвиток. Останнім часом Львів дуже часто залучає експертну думку як до боротьби з вірусом, так і до вивчення інших проблем. У них є окрема програма з підтримки найкращих науковців міста. Вони платять десятки тисяч гривень на рік людям, які працюють над важливими  дослідженнями. Такі кроки є справою пріорітетів. Наука – це ж не бізнес-проєкт. Якщо мислити категорією окупности, то ми не зможемо переконати, що це вигідно. Наука потребує часу, інвестицій і багато праці. Але в потрібний момент вона багато дає суспільству.

Наприклад, є безліч випадків, коли люди отруюються невідомими речовинами. А в області немає багатьох приладів, які є типовими для більшости країн ЄС. Можна принести зразок у лабораторію університету і дізнатися вміст. Це невеликі суми для області. Але в нас такі експертизи у більшості випадків втрачені. Фахівці повинні бути підготовлені до різних експертиз, незалежно від того, є в них робота чи немає. Щоб у будь-який момент ці професіонали відреагували і допомогли у вирішенні проблеми.

А в нас звикли, якщо немає сталого попиту, то ми це не будемо купувати. А проблема університету в тому, що він не має можливости інвестувати у себе великі суми. Це пов’язано зокрема і з бюджетним законодавством. Тож місцева влада могла би проявити більшу ініціативу для організації спільних досліджень.

Процес рефорування освіти приносить якісні результати чи лише додає клопотів?

Поява «Національного фонду досліджень» уже є позитивним результатом. Ми очікуємо, що це додаткове джерело можливого фінансування. Деякі речі мали б робити значно швидше. Але ми стараємося, до деяких  процесів реформування я також залучений. Усі в науковому середовищі розуміють необхідність проведення реформ.

Як оцінюєте рівень оплати праці науковця? Скільки має пройти часу, щоб заробітна плата вчених наблизилася до європейської?

Тут треба розуміти, що в Європі це теж різні суми. Якщо порівнювати зарплату в Австрії і Болгарії, то цифри будуть відрізнятися вдвічі-втричі. Що стосується оплати за українськими мірками, то, звісно, вона мала би бути вищою. Більша проблема в тому, що у нас стартові посади є малопривабливими з матеріальної точки зору. Ці суми недалеко пішли від мінімальної оплати. Що, власне, не приваблює багатьох студентів займатися наукою. Більш-менш хороші зарплати отримують старші наукові співробітники. Чи можемо прагнути до зовсім європейського рівня оплати праці, важко сказати. Це залежить від економіки і пріоритетів держави.

 

Якими якостями повинен володіти студент, щоб стати науковцем?

Перш за все це повинна бути допитлива людина. Треба цікавитися тим, що відбувається навколо тебе, тим, як влаштований світ. По-друге, треба бути мрійником, мати цікаві ідеї, вміти їх генерувати, не боятися висловлювати гіпотези. Добре багато знати. Для наукового мислення потрібний широкий підхід. Треба бути ерудованим. Зрозуміло, якщо це природничі науки, потрібно добре знати математику, хімію, фізику, біологію. Також необхідно старатися спілкуватися з іншими. Адже наука – це і мистецтво об’єднувати людей. Зараз мало хто робить дослідження на самоті.

Багато студентів за вашої підтримки поїхали в країни ЄС, де навчаються в аспірантурі, здобувають вчені ступені. Вам не складно відпускати талановиту молодь? І як вважаєте, вони повернуться в Україну?

Побачимо, чи повернуться. Я свого часу повернувся. Студентів багато є талановитих, і ми не можемо всіх розподілити до нас в аспірантуру. Це добре, що вони знаходять можливість реалізувати себе в науці. І незалежно, це тут, чи закордоном. А ми їх завжди підтримаємо.

 

Які ставите перед собою цілі на найближчі три роки?

Я недавно очолив кафедру і хочу, щоб різні її робочі процеси були більш інтенсифіковані і дещо покращилися. Є задумки щодо нових проєктів. Також зараз акредитуємо аспірантуру, щоб можна було продовжувати навчання майбутніх науковців. Це для нас пріоритет.

 

Вам комфортно у Чернівцях?

Загалом так, зокрема в університеті мені комфортно працювати. Подобається і колектив, і умови роботи. Це одна з причин, чому я повернувся з Німеччини. Звісно, у Чернівцях завжди є речі, які потребують вдосконалення.

І на завершення: для вас наука – це…

Це можливість у різних форматах реалізувати себе. Це галузь, у якій ніколи не нудно. І це взагалі щось таке, що дозволяє ставити перед собою не прості банальні цілі, а щось вище – чого можна досягти.

 

Фото Альони Чорної

Залишити відгук