0
Про гру в ФК «Буковина», перехід у любительську команду та роботу у службі доставки на карантині.
25-річний футболіст Андрій Шишигін п’ять сезонів грав у складі ФК «Буковина» півзахисником. У хлопця був контракт із командою до літа 2020, та він вирішив звільнитися раніше. Зараз Андрій грає за ФК «Довбуш». Про те, чому з відомої «Буковини» перейшов у любительський футбол, роботу на карантині у службі доставки та проблеми молодих спортсменів розповів «Шпальті».
Андрій почав займатися футболом у 10 років, хоча до цього його не любив. Відтоді вже більшу частину життя хлопець живе цим видом спорту.
У «Буковину» взяли не одразу
«Я почав тренуватися випадково. Ми дивилися з татом традиційну Лігу чемпіонів, був класний фінал, і мене настільки це зацікавило, що я сказав татові: «Все, хочу грати». Він мене віддав на тренування в ДЮСШ. З 10 років я займаюся й донині. У мене одразу не все виходило, але я не здавався», — розповідає Андрій.
Молодий спортсмен хотів потрапити у склад ФК «Буковина». Це йому вдалося не одразу. У команду його взяли, коли йому було 19. У складі головного клубу краю Андрій грав п’ять сезонів. На початку 2020 року вирішив розірвати контракт і звільнитися.
«Я багато чому навчився за цей час. Контракт у мене був підписаний ще до літа цього року, та я захотів піти раніше і вдячний, що мені дозволили розірвати контракт. Ще трохи раніше, наприкінці 2019, пішло десь шість хлопців. Причина та ж – нестабільність. Під час звільнення я пояснив причину керівництву, але від них також нічого не залежало, вони не знали, що сказати», — ділиться Андрій.
Футболіст розповідає, що досить часто їм затримували зарплати або ж узагалі деякий час оплати не було. Спершу він цьому не надавав значення, задумуватися про звільнення почав лише рік тому.
«Пам’ятаю, у 18-19 років мене взагалі не цікавили гроші. Я грав, бо любив і мені це було в кайф. Для мене не було важливо, яка буде зарплата, я працював на ентузіазмі. Але так постійно не може бути. Зараз, у 25, уже хочеться відчувати якусь базу, а не чекати і гадати, коли буде цього місяця виплата і чи буде взагалі. А в «Буковині» цього немає. Не було принаймні. За весь час, поки я там був, можу пригадати тільки рік стабільности. Це було за тренерства Шищенка і президентства Гринюка. Більше такого ніколи не було. Дуже прикро, бо в нашому місті є така команда, а через неорганізованість її можуть втратити. Взимку багато футболістів пішло, дуже мало лишилося хлопців того складу. Вже навіть не було людей на заміні, але ж це професійна команда, тут такого не повинно бути. Цього не мали допустити», — вважає спортсмен.
фото надане Андрієм Шишигіним
Андрій каже, що з такими реаліями гра у футбол — тимчасове заняття або тільки як хобі поруч з основною роботою. Інакше цим займатися дуже складно.
«Футбол у «Буковині» — для молодих хлопців, які не задумуються про гроші; коли фінансово тобі допомагають або ж ти паралельно маєш свою справа, а у футбол граєш додатково, для задоволення.
Тренування у нас були щодня. Це займало по 3-4 години в день, враховуючи дорогу і саме тренування. Якщо бували перегляди гри суперника, то тривало і 5 годин. Поєднувати з чимось ще цю роботу можна було, але не з фізично важкою. Та одним футболом точно не протягнеш — це те, чого ще не знають початківці. Звісно, можна якось прорватися, якщо ти футболіст хорошого рівня. Але для цього треба гарувати. Якщо потренувався зранку з усіма, значить, є час займатися індивідуально ввечері. Одного тренування мало, необхідно викладатися на максимум. Ти маєш жити цим, якщо хочеш чогось досягти. Спершу, звісно, треба зрозуміти, для чого воно тобі: це просто хобі чи це те, чим ти хочеш займатися. Навіть якщо у тебе немає таланту, це можна перекрити розумом і працею».
На доставці заробляю більше, ніж колись у «Буковині»
Після того, як він розірвав контракт із ФК «Буковина», хлопець пішов грати за УСК «Довбуш». Каже, не шкодує, що перейшов із відомої команди у любительський спорт.
«У «Довбуші» багато знайомих, мені запропонували раніше грати за них на мініфутболі. Зараз вони гратимуть на рівні області. Поки що це любительський футбол, та у них великі плани, і я вірю у цю команду. Мені аж ніяк не було прикро переходити з професійної команди у любительський футбол. Я розумію, що з того клубу лише гучна назва — такі реалії. Так, інший рівень, немає сталої зарплати, як у «Буковині», а платять за фактом за кожну гру».
Тренування у хлопців починається о 19 годині. До вечора в Андрія вільний час, тож він вирішив його не гаяти і підшукав зайнятість паралельно.
«Це збігається з початком карантину, коли у нас тренування скасували. Тричі на тиждень тренуємося онлайн, але часу у мене стало набагато більше, тож я почав працювати у службі доставки. Сезон не розпочався, ігор немає, тому немає і ніяких грошей. Ця робота реально мене рятує. Я дуже задоволений, адже у місяць тут можу заробити більше, ніж колись працюючи в «Буковині».
Навіть після закінчення карантину хлопець поки що не планує залишати цю роботу. Якщо не знайде іншу, працюватиме тут паралельно зі спортом. Адже це і заробіток непоганий, і свого роду тренування – він працює у доставці на велосипеді.
«Буковині» потрібен меценат
На думку Андрія, чернівецьку команду «Буковина» з прірви нестабільности може витягнути тільки потужний меценат, який любить футбол і готовий у нього вкладати.
«Я розумію, що має з’явитися якийсь «дядя» з великими грошима і своїм проєктом, якщо говорити про «Буковину». Якщо в нього буде бажання, щоб команда грала у Вищий лізі, він це профінансує — і це стане можливим. А вже далі все залежить від тренерського складу і самої команди. Без таких інвестицій я не уявляю, як може вижити команда і показати хороші результати. Футбол — це гроші, це ж великий спорт. До прикладу, коли я грав у Житомирі у Другій лізі, бюджет команди був 9 мільйонів гривень. Я впевнений, що і в нас є такі люди, які люблять футбол, а ось гроші вкладати поки що не готові. Хоча я вірю, що «Буковина» була б у Вищій лізі за правильних інвестицій», — вважає Андрій.
