У мішку з закритою труною: як ховають на Буковині під час епідемії?
Репортаж

У мішку з закритою труною: як ховають на Буковині під час епідемії?

Хто і де ховає померлих від коронавірусу і не тільки, як ритуальники захищаються від потенційної небезпеки та як відбувається поховальна церемонія під час епідемії.

У соцмережах ширяться шокові історії про те, як ховають тих, хто помер через ускладнення, викликані коронавірусною інфекцією. Мовляв, загорнені в пакети тіла доводиться забирати самостійно, ритуальники працювати відмовляються, знайомі допомагати бояться. Журналісти «Шпальти» вирішили розібратися, що з цих чуток правда, як змінилася процедура поховання на Буковині та як захищаються чернівецькі ритуальники від інфекції.

Начальник Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА Іван Тріска розповів про зміни у процесі поховання померлих через коронавірус та настанови, щоб уберегти присутніх на похороні від інфікування:

«Усі правила дорожнього руху писані не стільки доцільністю руху автомобілів, як кров’ю. Так і зі схемою поведінки під час пандемії. Це стосується й правил поховання. У цьому плані є низка доповнень до наявних інструкцій», — каже начальник Департаменту.

По-перше, тіло людини, яка пішла з життя в лікувальній установі, обробляють дезінфекційними розчинами. Далі його поміщають у спеціальний поліетиленовий мішок чи іншу матерію. Це не так важливо, пояснює Іван Тріска, головне — ізолювати тіло від зовнішнього середовища.

«Тоді покійника поміщають у домовину й видають родичам у закритому вигляді. Крім того, ми показуємо родичам покійного, аби ті впевнилися, що це саме та людина. Звісно, це відбувається на відстані (через вікно, до прикладу)», — розповідає чиновник.

Ховають мертвого зазвичай якомога швидше — за декілька годин після видачі чи наступного дня. Іван Тріска каже, що це пов’язано не з ризиком інфікуватися від труни з померлим, а через неможливість провести традиційні ритуали прощання:

«До речі, за нашими спостереженнями, люди переважно дотримуються цієї поради. До прикладу, коли тіло людини віддавали об 11 годині ранку, то до обіду його вже ховали. Були випадки, коли тіло одразу везли на спецмашині до кладовища, де вже викопали яму. Є й такі, хто ховає померлого на другий день, у цьому немає проблеми. Вірус не проникає крізь труну та захисні оболонки, втім, ритуальні традиції передбачають відкритий гріб, велелюдне прощання з покійником. Це великий ризик».

 

Щодо місця поховання немає жодних обмежень. Покійників можна ховати в загальному ряду чи поряд із родичами. Щодо кількости присутніх на похованні теж немає жорстких заборон.

«Ми радимо відвідувати похорон якомога меншій кількості людей — до десяти осіб, дотримуючись дистанції. Цього правила теж дотримуються, бо люди панічно бояться підхопити інфекцію. Зазвичай під час поховання присутні 5-6 людей — найближче коло родичів. Але ми не можемо заборонити рідним бути присутніми на похованні, якщо їх більше десяти», — зазначає Іван Тріска.

Домовину кладуть у землю, обробляють дезінфекційним розчином. Після цього священник може починати ритуал поховання та молитися. Відкривати домовину для цілування та прощання не можна. Хоча мертва людина не дихає, а тому й не викидає вірус, він може бути на поверхні, й ризикувати не варто.

«Крім того, якби від померлого не можливо було б заразитися, ми б не одягали патологоанатомів у спецкостюми. Та й усі, хто контактує з тілом, зокрема й ритуальники, захищаються так само, як і медики, які працюють безпосередньо з хворими на Covid-19», — каже начальник Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА.

Під час поховального процесу за присутніми наглядає поліція, а після нього — лікарі.

«Ми попереджаємо поліцію про те, що у певному районі є покійник і відбуватиметься похорон, бо може бути всіляке. Тому вони здійснюють нежорсткий нагляд за процесом. Хоча в цьому немає особливої потреби, бо громадяни дуже свідомі і чудово володіють емоціями. А ще родичі покійника перебувають на контролі у лікарів, під диспансерним наглядом первинної ланки. Вони ж контактували з померлою людиною, а тому 2 тижні за ними доглядають, але це не самоізоляція. Ці рекомендації діють у випадку, якщо померлий мав підозру на Covid-19 чи підтверджений коронавірус», — пояснює Іван Тріска.

Та чи не бояться приватні підприємці надавати послуги в період жорсткого карантину, чи все ж таки залишаються вдома або виконують свою роботу частково? Запитуємо у представників торгового дому «Ритуал»:

«Ми не приймаємо виклики, якщо у померлого підтверджений ковід або підозра, бо там інша процедура. Люди забирають тіло та ховають своїм ходом або користуються послугами інших служб. Зокрема цим займається комунальне підприємство «Спецкомбінат». Там виділені спеціальні машини та люди, які здійснюють поховання».

Підприємство призупинило й надання послуг, пов’язаних із підготовкою тіла до поховання. Раніше, кажуть, співпрацювали з обласним моргом, де проводили бальзамування тощо. Зараз цього не роблять, бо не хочуть ризикувати.

Процедуру омивання, переодягання тіла люди переважно роблять самостійно (це стосується тих, чиї родичі померли не від коронавірусу). Якщо самостійно цього зробити родичі не можуть, то в дім покійника відправляють людину в повному захисті, яка здійснює ці процедури в ізоляції.

«Проте навіть у тому випадку, якщо ми виїжджаємо на виклик, то працівники все одно мають всі засоби захисту: костюми, бахіли, рукавички, респіратори 2-го та 3-го класу, окуляри, які прилягають до обличчя, дезрозчини, якими обробляємо машини всередині, взуття. Ми намагаємося не економити на цьому, хоча раніше не так звертали на це увагу», — кажуть у торговому домі.

То хто ж здійснює поховання людей, котрі померли від ковіду, якщо приватні підприємці відмовляються? Дізнаємося у директора міського комунального підприємства «Спецкомбінат» Василя Воронюка;

«Згідно з наказом по підприємству, ми закріпили «Газель», яка не виїжджає на звичайні похорони, а лише на поховання людей, які померли від коронавірусу. Ми регулярно (щонайменше двічі на день) дезінфікуємо її за допомогою препарату «Санітаб». Автівка стоїть в окремому боксі. Навіть якщо поховань немає, ми її виганяємо на вулицю, щоб вона не простоювала в боксі. Якщо є похорони, то її знезаражують перед поїздкою, після поховання і в кінці дня».

Працівники комбінату мають одноразові форми (комбінезони, халати, рукавиці, маски, окуляри, шапки). Це закуповують на кошти підприємства. Після поховання ці речі спалюють. Також закупили дезінфектори для рук. Крім того, підприємство має одноразові ремені, за допомогою яких труну з померлим опускають у гріб. Після використання ремені залишаються в землі разом із труною. Та це не єдині нововведення у тактиці поховання.

«Я, керівник підприємства, веду журнал. Туди записую прізвище померлого, дати, присутніх на похованні людей поіменно (як правило це 3-4 людини), їхні адреси та номери телефонів. Також я вношу туди й своїх працівників. Це необхідно для того, щоб у випадку хвороби з цими людьми можна було зв’язатися. Ми закупили безконтактний термометр і періодично міряємо температуру працівникам», — розповідає Василь Воронюк.

Тіло обробляють і готують у лікарні. Коли працівники «Спецкомбінату» прибувають, воно вже загорнуте в поліетиленовий мішок чи іншу оболонку та поміщене в труну.

Працівники стежать і за порядком під час церемонії. Проте скільки було поховань, вони не зафіксували жодного порушення застережень з боку громадян. Різниці в ціні поховання корона-інфікованої людини та тієї, яка пішла з життя з інших причин, немає, каже директор «Спецкомбінату». Проте через певні витрати підприємство зазнає збитків:

«Ми не можемо сказати людям, які поховали родича, якого забрав коронавірус, про те, щоб вони платили більше, бо у нас спецзахист. У людей і так горе, тому такі витрати — це наша проблема. Тож поховання не різняться в ціні. Але ми сподіваємося, що вартість засобів захисту нам відшкодує міська рада. Адже закупівля цих атрибутів іде в збиток підприємству, яке займається наданням подібних послуг. Минулого тижня ми закупили необхідний захист на 7 тисяч гривень».

Багато з перерахованих настанов ідуть усупереч традиціям поховання. Деякі з них, за словами ритуальників, взагалі відкладають чи не проводять, як от поминальні обіди. Але нові обставини диктують нові правила, й аби не наражати себе на небезпеку, потрібно їх дотримуватися.Фото Олександра Білоуса та Ігоря Волощука

Коментарі