0
Про чернівецьких лікарів та аптеки понад сто років тому.
Продовження
За австрійського періоду у Чернівцях уже була передова аптека свого часу, в якій працювала дослідна лабораторія та косметологічний кабінет. А головний санітарний лікар штрафував підприємців та бракував продукцію. Товар, який викликав недовіру, перевіряли у лабораторії, а серйозніші аналізи проводили аж у Відні.
Екскурсоводка, дослідниця історії Чернівців Леся Щербанюк продовжує віртуальну мандрівку місцями, де жили за австрійських часів чернівецькі лікарі, знайомить з аптекою Барберів, розповідає про доктора Теодора Цуфлюхта, який відповідав за санітарний стан міста, та про те, чому хворих запрошували на обговорення під час пандемії.
Сьогодні «завітаємо» до будинку з подвійною адресою: вулиця Руська, 19-Садовського, 1. Він привертає увагу кожного своєю вишуканою архітектурою межі ХІХ–ХХ ст., яка поєднувала стилістику історизму та сецесії. Добудований у 2012 році мансардний поверх порушив пропорції кам’яниці, і вона втратила свою легкість. Ця будівля також пов’язана з медициною та лікарями.
«Тут була відома в місті аптека родини Барберів, яку відкрили 1884 року. Вона мала назву «Zur Kaiserkrone». Це була дуже передова свого часу аптека, в якій працювала дослідна лабораторія, косметологічний кабінет, оснащені за останнім словом науки й техніки, відповідала всім вимогам аптекарської справи. Тож небідні чернівецькі панянки проводили тут чимало часу, аби підтримати та зберегти свою красу», – розповідає Леся Щербанюк.
Як і тепер, окремі приміщення в таких закладах здавали лікарям під лікувальні кабінети. Саме тут був медично-консультаційний пункт, де приймав хворих один із найкращих лікарів у Чернівцях і громадський діяч Володимир Гузар (1881-1944).
Володимир Гузар із котиком. Довоєнні Чернівці. Фото zbruc.eu
Він народився в містечку Городку, нині Львівської області, в родині греко-католицького священника о. Євгена Гузара і є рідним дядьком кардинала УГКЦ Любомира Гузара.
Добру медичну освіту лікар Гузар здобув на медичному факультеті Львівського університету та закінчив докторантуру у Віденський медичній академії. У Чернівці він приїхав 1909 року, маючи дружину Ольгу та дворічного сина Дмитра – сюди його направили на роботу в першу міську лікарню.
«Він залишив по собі у Чернівцях найкращу пам’ять. Він був насамперед знаним лікарем у Чернівцях і дуже фаховим. Не відмовляв нікому – бідним, багатим і тим, хто у підпіллі боровся за Україну. При цьому жертвував власним часом і безкорисливо допомагав людям. Часто по допомогу до нього приходили і додому. Знаний у місті терапевт та один із найшановніших фтизіатрів Володимир Гузар ніколи не відмовляв у безкоштовній допомозі бідним, за що у Чернівцях його назвали «народним лікарем». Але у нього лікувалися і пацієнти заможні, що дозволяло Гузарам добре жити і дати добру освіту дітям», –продовжує Леся Щербанюк. До речі, доктор Гузар був особистим лікарем Ольги Кобилянської. Це підтверджує професор і внук письменниці Олег Панчук, який маленьким хлопчиком запам’ятав цього «…трішки лисуватого, середнього зросту, а головне – інтелігента у кращому розумінні цього слова. Доктор Гузар був нашим домашнім лікарем. Власне, він лікував Ольгу Кобилянську і саме тому дуже часто був у нас вдома. Як і в той день, коли Ольга Кобилянська помирала, і саме доктор Гузар сказав, що вона вже відходить».
А мама іншої буковинської письменниці – Софії Майданської – Одарка Майданська у своїх спогадах «Чернівці мої, Чернівці» писала, що її мама, сільська вчителька, вміла надати людям першу медичну допомогу, а потім завжди везла хворого до відомого чернівецького доктора Гузара.
Але лікар Володимир Гузар був так само неординарною, багатогранною й активною людиною в громадському житті. Ні часу, ні грошей не шкодував на громадську роботу. У 1930-х роках він був головою музичного товариства «Буковинський Кобзар». До війни товариство налічувало майже 300 членів і було відоме своїми концертами та традиційними шевченківськими святами, які проводили у Чернівцях. Увесь час при «Кобзарі» існувала музична школа, де молодь навчалася здебільшого гри на фортепіано та скрипці. Також Володимир Гузар був членом правління товариства «Український народний дім», почесним членом академічного товариства «Чорноморе», почесним членом спортивного товариства «Довбуш». Прізвище Володимира Гузара було і серед тих, хто регулярно жертвував кошти на публікацію української преси.
Тож громадське та культурне життя Чернівців 1920-1930-х років важко уявити без Володимира й Ольги Гузарів. Він мав дуже великий авторитет як лікар, а вона була дуже відомою діячкою, передусім таких організацій як «Жіноча громада» та «Мироносиці», дописувала до місцевої газети «Час», перекладала, бо добре володіла німецькою та французькою мовами. А головне – вони в усьому однодумці, перш за все у національних справах. Четверо дітей Ольги та Володимира: Дмитро, Любомир, Дарія та Ростислав – навчалися у Франції.
І саме в цьому будинку, в якому лікар Володимир Гузар консультував хворих, була конспіративна квартира українських підпільників. За цей зв’язок він поплатився життям 1944 року. Як переказували очевидці тих сумних подій, він власноруч обірвав собі життя, коли його прийшли арештовувати. Нібито повернувся в дім і випив якусь таблетку після трьох допитів у НКВС. Він помер 16 жовтня 1944 року і похований у каплиці на Руському цвинтарі.
У радянський час та ще у перші роки незалежности тут також була аптека, яку добрим словом згадує не одне покоління чернівчан.
Руська, 49
Вартує уваги ще один будинок на вулиці Руській під номером 49, який розташований у глибині двору, далі від дороги, та обнесений досить високим муром.
«У першій половині ХХ століття тут мешкав доктор Теодор Цуфлюхт – непересічна особистість нашого міста, напівлегендарний чоловік. Він своєю працею подарував Чернівцям один із найкрасивіших міфів про те, що бруківку чернівецьких вулиць підмітали букетами троянд. А недавно йому відкрили пам’ятник на Центральній площі. На відкриття приїхав останній з імператорської династії – Отто Габсбурґ. А ще один пам’ятник – шляхетний чернівецький пан із букетом троянд підмітає вулицю Панську (вулицю Ольги Кобилянської)», – розповідає дослідниця Чернівців.
Доктор Теодор Цуфлюхт народився у Чернівцях. Вищу медичну освіту здобував у європейських столицях, удосконалював у Парижі. За походженням – єврей-вихрест. Мав величезну бібліотеку. Це високоосвічена людина, доктор медичних наук. І хоч він міг зробити кар’єру у європейських столицях, повернувся до Чернівців. Спершу був приватним лікарем-практиком. А потім, захистивши три випробувальні ступені у міністерстві охорони здоров’я Австро-Угорщини, став головним лікарем при мерії і відповідав за санітарний стан у Чернівцях. На той час практикували такі посади в містах Західної Європи. Цю посаду оплачували мерія та єпископат. У його обов’язки входило піклуватися про здоров’я жителів міста. Багато чернівецьких родин пам’ятали Теодора Цуфлюхта ще довго, адже він дожив до початку 70-х років минулого століття. В його розпорядженні було декілька жандармів, лаборантів і рядові спеціалісти. Він володів надзвичайними правами, і ніхто з ним не сперечався, навіть прокуратура. Якщо він ішов у супроводі жандармів і бачив, що в якомусь магазині мухи чи недоброякісна підозріла продукція або ж прилеглу територію утримують у незадовільному стані, тут же вживав жорстких заходів до того приватного підприємця. Жандарми робили свою справу – штрафували, бракували продукцію. Те, що викликало недовіру, перевіряли у лабораторії, а коли потрібні були серйозніші аналізи, то відправляли аж у Відень. Власники при цьому мали величезні збитки. Тому Цуфлюхт і вдавався до таких серйозних заходів, аби всі заклади на цій вулиці сяяли чистотою і порядком.
«Панську забрукували, і, за міськими легендами, двірники щодня вдосвіта мили бруківку і тротуари теплою водою з милом. Аби остаточно вразити майбутні покоління та гостей міста, австрійський журналіст Ґеорг Гайнцен потім ще додав, що тут «тротуари підмітали букетами троянд». Кожна легенда завжди має під собою реальні факти, хіба що трохи міфологізовані. Так і в цьому випадку. Її таки замітали, мили з милом, начищали до блиску, і до шостої ранку вона вже сяяла чистотою. За всім цим стояв цілком конкретний чоловік – доктор Цуфлюхт. Його вишкіл ще надовго підтримували чернівчани. Як писала газета «Радянська Буковина» від 30 серпня 1944 року, вулицю Ольги Кобилянської, як і інші центральні вулиці, мили на день по чотири рази», – зазначила Леся Щербанюк.
І хоч Цуфлюхт залишався польським підданим, проте ревно дбав про здоров’я жителів Чернівців. Тут він відійшов у вічність і похований на Християнському цвинтарі.
Вул. Горького, 21 та Б. Хмельницького, 45
Ще одна елегантна споруда у нашому місті, яка пов’язана з медициною і заслуговує на увагу в ці дні, розташована за адресою: вул. Горького, 21 та Б. Хмельницького, 45. До сьогодні збереглася невелика, але надзвичайно вишукана кам’яниця. У ній було Товариство лікарів Буковини. Землю для споруди подарувало організації місто за її благородну місію. Триповерхову кам’яницю в стилі пізньої сецесії урочисто відкрили 29 листопада 1907 року. Автором проєкту будівлі став архітектор, професор Чернівецької промислової школи Роберт Йозеф Вітек. Як відзначали тогочасні газети, йому вдалося «скромними засобами створити шедевр, простий і водночас стильний мистецький витвір. Усі частини споруди буквально дихають доцільністю, під час огляду споруди також кидається в око гармонійне поєднання всього будинку». Фасад приміщення прикрашає сова над верхнім балконом та змії під нижнім, що були символами мудрости та цілющої сили медицини.
Власне, Товариство було створене ще у 1867 році, але до цього вони винаймали приміщення в різних установах. За кошти фонду отримували допомогу лікарські родини, які цього потребували. На засіданнях ділилися досвідом щодо проведених лікарями операцій, обговорювали найновіші досягнення в світовій медицині, досліджували причини виникнення різних хвороб та приймали рекомендації і пропозиції для крайової влади щодо лікування й профілактики в нашому місті цих хвороб. Тут була прекрасна медична бібліотека, яка отримувала медичні газети та журнали з Відня, Берліна, Варшави, Кракова, Праги й інших міст.
«І можна навіть не сумніватися, що в ці тривожні дні лікарі Чернівців та Буковини обов’язково би тут зібралися, аби обговорити ситуацію з пандемією, що це є, як лікуватися і які повинна вжити заходи місцева влада, аби вберегти жителів міста та краю. Для більшого заспокоєння своїм досвідом поділилися би й хворі, які пережили та успішно подолали цю невідому хворобу. Так тоді велося – запрошувати на обговорення самих хворих, які в результаті правильного лікування стали здоровими», – зазначає Леся Щербанюк.
Завершимо нашу прогулянку словами і побажаннями з медичної присяги лікарів: «Якщо я не порушу цю присягу, то зможу насолоджуватися життям та мистецтвом, бути шанованим за життя та не буду забутим після смерті. Мої дії будуть завжди спрямовані на те, щоб зберегти найкращі традиції мого покликання, і нехай я якомога довше буду сповнюватися радості, допомагаючи тим, хто цього потребує».
Початок читайте тут.
Фото Володимира Гуцула
