0
Про те, які тренди людство створило для полегшення життя у час пандемії, які тенденції суспільству ще доведеться обрати, як цивілізація рухається до нового етапу існування та яким може бути майбутнє.
Український підприємець та суспільний діяч Валерій Пекар у своїй онлайн-лекції «Світ після коронавірусу» для Києво-Могилянської бізнес-школи розповів про мрії людей про майбутнє, охарактеризував тенденції, які набрали силу в сучасному соціумі в період світового карантину, назвав шляхи розвитку, які людині ще доведеться обрати, та спрогнозував можливі варіанти формування майбутнього, яке вже настає, спровоковане всесвітньою кризою.
Наші мрії про майбутнє
Ми уявляємо наше майбутнє в яскравих барвах. Воно гарне, технологічне, екологічне. Та реальність може виявитися іншою. Варто розуміти, які є сценарії майбутнього.
Ми бачимо зараз у світі не лише медичну кризу (епідемію), а й економічну, політичну, управлінську (адже старі управлінські системи не працюють), культурну, етичну та інші. Вони не раптові, а назрілі. Якщо глянути голлівудські фільми, то можна помітити, що й про початок епідемії людство думає давно.
Жодна криза не ламає трендів, які набрали силу до її початку. Вона не ламає систем, які існували до цього, і не робить різкий поворот убік. Вона прискорює ці тренди. Ми починаємо дуже швидко рухатися по тих рейках, які були збудовані до початку кризи. І це хороша новина, бо, вивчаючи тренди, ми можемо побачити майбутнє.
У багатьох джерелах говорять: «Світ ніколи не буде таким, як раніше». Ця фраза стала банальністю. Її варто спростувати, адже коли світ був незмінним? Щомісяця щось змінювалося. Але людський рід важко налякати. Незважаючи на всі негаразди, людина стала домінантною на планеті. І після завершення епідемії наш світ загалом буде таким, як і раніше, адже наша соціально-біологічна природа незмінна. Нам важливо бути в одному просторі та контактувати. Коли закінчиться криза, цих контактів буде більше, все стане на свої місця. Однак будуть і зміни.
Невідворотні тренди: з цим ми житимемо далі
Турбота про здоров’я посилиться. Ми не будемо такими легковажними, як раніше. Завдяки страху за себе та близьких ми чи не вперше усвідомили, що люди смертні. Ми більше думатимемо про здоровий спосіб життя, ранню діагностику, про розвиток охорони здоров’я. Зараз кожна людина лікується у власній країні. Цей тренд теж житиме.
Цифровізація
Зараз з’явився інший тренд – цифровізація. Сьогодні всі бізнес-процеси ведуть онлайн. Покупки, розваги, навчання зараз теж перейшли у мережу. І це нікуди не зникне. Що більше ми проводимо життя у мережі, то більше це впливає на наше сприйняття часу, простору, планування життя.
Photo by Andreas Klassen on Unsplash
Гнучка робота
Інший тренд, пов’язаний із цим, – це гнучка робота. У світі з’явиться більше фрілансерів, а процес їхньої появи назвали гігономікою. Буде більше аутсорсингу, мобільности та віддаленої роботи, гнучкіші графіки. Але це загрожує балансу між життям та роботою, розмиється межа між робочим та приватним часом.
Наступний тренд – це організаційна культура. У роботі зменшиться відсоток контролю та збільшиться рівень довіри, зросте автономність працівників, менше планувань та приріст гнучкости в роботі. Поширюватимуться такі явища, як плоскократія, холакратія та смарагдова культура. Виграватимуть ті компанії, де такі системи впроваджувалися раніше.
Біотехнології
Ще один технологічний тренд – біотехнології. Упродовж наступних 20 років інформаційні технології та комунікації були магнітом для інвестицій. Цей рік звернув увагу на інший напрямок. У наступній чверті сторіччя інвестуватимуть у біотехнології, а це неможливо без зрощення з інформаційними технологіями, зокрема з їхнім штучним інтелектом.
Можливо, це погана новина, та середній клас іде на дно. Криза його сильно розмиває. Зараз усі стають фрілансерами, працюючи на себе або на великі корпорації. Середній клас стає тонким прошарком суспільства, а це означає, що світ споживання, який культивував цей середній клас, скоріш за все залишиться у минулому.
Впродовж останніх 200 років економічний капітал був основним рушієм розвитку людства. Зараз соціальний капітал стає таким же важливим, як і економічний.
Наступний тренд не так сильно зачіпає українців, бо він стосувався нас завжди. Це тривожність. Епоха нескінченного процвітання і зростання завершилася. Епідемії, тероризм, війни, кризи, міграція – це вже назавжди. А отже, політики почнуть торгувати страхами та надіями.
Photo by Luca Florio on Unsplash
Варіативні тренди: про незроблений вибір на великих розвилках
Великі розвилки створюються, коли два протилежних тренди одночасно набирають силу та роздирають світ.
Глобалізація чи протекціонізм? Здається, що глобалізація – найважливіший тренд останніх 50 років. Навіть зараз ми бачимо її прояви, вона збільшується, адже вірус не знає кордонів, як і міжнародна мережа вчених, яка 24 години на добу з ним бореться. Та ми бачимо й інший тренд, який масово себе проявив, – протекціонізм. Зараз знову з’явилися кордони, про які ми забули: паспорти, колючий дріт, колір та герб на документах. Кожна країна бореться сама за себе, а дуже скоро почнеться боротьба за вакцини.
Електронні комунікації чи живе спілкування? Всі комунікаційні процеси пішли в інтернет. Здається, вони там назавжди і нікуди не повернуться. Чи ні? Адже ми біологічні істоти. То, може, ми захочемо надолужити згаяне, повернутися в офіси, тинятися з колегами, відправляти дітей до шкіл, грати в футбол тощо?
Соціальна дистанція чи згуртованість? Зараз ми вимушено соціально дистанціюємося, кожен із нас став у цьому великим експертом. Ми більше думаємо про себе та близьких, менше довіряємо іншим, адже не знаємо, хто йде нам назустріч чи хто стоїть перед нами. Ми звикаємо тримати дистанцію. Водночас починаємо більше думати про тих, хто в біді, творимо колективні дії.
Тотальне спостереження чи свобода? Це одна з найважливіших розвилок. Зараз уряди більше спостерігають за нами. Великий Брат дивиться на нас із кожного смартфону. Та водночас проявляється найсильніший та найдавніший тренд в історії – тренд свободи. Він зруйнував монополію на владу, громадяни стають відповідальнішими та проінформованими.
Геополітика: забагато відкритих питань
Здається, що будь-яка криза призводить до того, що сильні стають сильнішими, а слабкі – слабшими. Запитання: що таке сила? Армія, економіка, авторитет? Існують крихкі системи, які не витримують навантажень, та є антикрихкі – ті, які нарощують силу під час стресових навантажень. Вони також вразливі, бо зазнають змін. Таким чином, криза – це очищення від слабких. Сподіватимемося, що це не ми. Це стосується і людей. Насамперед тих, у кого слабке здоров’я, та тих, хто веде нездоровий спосіб життя. Це очищення від слабких компаній, які ведуть «нездорове» корпоративне життя, та від слабких країн.
Це означає, що геополітична мапа майбутнього залежить від того, як країна подолає епідемію та кризу. Мапа навряд чи зміниться, будуть ті ж кордони. Але зміниться «вага» країн. Нинішня криза аналогічна великій війні, бо вона міняє геополітичний розклад. Сьогодні кожна країна сама за себе, а коли пропонують допомогу, то треба брати її, не вагаючись. А допомагаємо ми не тим, хто потребує її, а тим, хто в майбутньому стане нашим великим союзником.
Забагато відкритих питань
Світ залишився без гегемона? Адже схоже, що США мають великі проблеми та замкнуться в собі на тривалий час. Чи настав кінець об’єднаної Європи? Кожна країна турбується про себе та по-різному переживає епідемію. Чи стане світ авторитарнішим? У це вірять багато людей. Що буде з валютними системами? Усі центробанки зараз друкують гроші без ліку, щоб залити ними економічну кризу, але Україна цього зробити не здатна через слабкість економіки.
Чи отримали ми вакцинацію проти війни? Криза призвела до того, що луснули великі бульбашки, для руйнування яких потрібна війна, то чи не означає це те, що вона вже не потрібна?
Де наше місце під сонцем? Усе змінюється: одні країни йдуть вгору, інші – донизу, треті – вбік. Змінюються політичні розклади. То хто тепер ми?
Photo by Markus Spiske on Unsplash
Авторитаризм чи демократія?
Здається, що авторитарні країни долають кризу краще за демократичні. Принаймні, нам кажуть, що Китай першим її подолав. Часто доводиться чути про успіхи Росії. Але ми ж не знаємо, що насправді відбувається у цих країнах. А найкраще долають кризу демократичні держави з сильними інституціями. Це Німеччина, Швеція, Японія, Південна Корея, Канада. Найгірше – країни зі слабкими інституціями: Італія, Україна.
На кожному фазовому переході лідерами світу стають не ті, хто має більшу військову міць, сильнішу економіку чи більшу політичну вагу, а ті, хто народжує нові сенси. А зараз саме фазовий перехід.
Фазовий перехід: охопити одним поглядом історію людства
Історія людства не схожа на сходинки, а радше на хвилі, які накочуються одна на одну. Кожна з них приходить значно пізніше і вища за попередню. У глибині кожної є всі попередні хвилі. Країни світу живуть у різних часових вимірах.
Кожна епоха отримує те мислення, якого потребує для вирішення проблеми. Людство від початку жило в парадигмі «свої проти чужих». Пізніше з’явилося нове мислення, а з ним – і поняття Організація, Влада, Перемога, Примус, Поділ праці, Харизма, Честь. Завдяки цьому людство зорганізувалося у більші системи, ніж було до того. Коли це застаріло, з’явилося усвідомлення Права і порядку, Добра та зла, Етики та моралі, Ієрархії, Бюрократії, Стабільности, Системности, Деперсоналізації, Регуляції, Довгострокових процесів. А коли це перестало працювати, людство отримало нове мислення, яке дало можливість пробити стелю за допомогою таких понять, як Пізнання, Інновації, Розвиток, Досягнення, Зростання, Свобода, Відповідальність, Меритократії, Win-Win (гра з ненульовою сумою), Прогрес, Успіх, Гуманізм. Сучасність нам дає цілком нове розуміння Гармонії, Консенсусу, Самоврядування, Цінности, Еволюції, Балансу інтересів, Толерантности, Репутації, Спільного розвитку, Взаєморозуміння, Терпимости. Та цього мало, щоб успішно здійснити перехід.
Тому настає Футурошок (шок від майбутнього, яке настає занадто швидко). Час диктує: треба якось рухатися вперед, хоча для цього немає чітких рецептів. Старі парадигми, які залишилися всередині нас, кажуть: нам це не подобається. Футорошок підказує: нам такого майбутнього не треба. Часто стається, що політики виграють завдяки тому, що обіцяють, що за їхнього правління майбутнє не настане. Вони кажуть: «Зробімо щось велике знову!» Це означає зробити майбутнє таким, як минуле. Вони спекулюють ним, кажучи, що колись морозиво було смачнішим, дерева – зеленішими, дороги – рівнішими, а секс – кращим. Але треба рухатися вперед.
Настає час для Закону слизького схилу, адже людська історія не має кінця, цивілізація не має сталих досягнень. Це означає, що проблеми світу знов і знов повторюються, щоразу на новому рівні. Якщо ми не можемо прорватися вперед, то скочуємося вниз. Прості рішення не працюють. Ми бачимо нову глобальну розвилку, до якої дійшов світ: це або Нове Просвітництво (бажання знати більше, розуміти відсутність простих відповідей на складні запитання, бажання знаходити шлях для життя у складнішому світі), або Нова Інквізиція (потреба знати менше, заховатися від інформації, шукати прості відповіді на складні запитання). Обидва тренди проявлені у світі.
Вибір між цими трендами та тими, про які мова йшла раніше, роблять не уряди, не корпорації чи таємні ложі, а кожна людина. Сума цих виборів просуне наш світ або вгору, або вниз.
Роль рідерів – показати шлях та дати надію.
Photo by Lesly Juarez on Unsplash
Джерело сили та натхнення
Основні слова цього року – це насамперед Світосприйняття. Наш розум може бути направлений на збереження чи зростання, відкритість чи закритість, розвиток чи стабільність, самовираження чи служіння. Це формує наше життя на життя сусіда.
Інше слово цього року – Усвідомленість. Ми багато часу приділяємо майбутньому та минулому, пережовуючи їх. Але немає часу для теперішнього.
Далі – Співчування (не співчуття як відчуття), як питома риса людини, яка дозволяє тримати очі розплющеними.
Потім – Життєстійкість. Це означає прийняття ризику та неповноти контролю, поєднання стійкости та гнучкости, сили та чутливости.
Безособовість. Багато людей думає про життя і смерть, кінець бізнесу й інші погані речі. Як вчили самураїв не боятися? Їм казали уявити, що вони вже померли і все закінчилося. Тоді нічого не страшно.
Пристрасть рухає всіма: експертами, професіоналами, творцями, іншими людьми.
Захист від Футурошоку. Для цього треба читати, мріяти, залишатися молодими, не боятися йти назустріч майбутньому, адже кращий спосіб його змінити – створити його. Треба бути суб’єктом, а не об’єктом, моделювати, виробляти сенс, бути відкритим і вміти ділитися, робити людей щасливими.
