0
Що змінилося у навчанні лідерської молоді з початком карантину.
Із початком карантину всі заклади навчання перейшли на дистанційний режим роботи. «Шпальта» дізнавалася, як навчаються в нових умовах студенти Української академії лідерства.
В Українській академії лідерства у Чернівцях зараз навчаються 38 студентів. Це молодь із різних областей України. Вони навчаються і проживають разом упродовж усього навчального курсу на базі Буковинського університету. У студентів один режим на всіх: о 6:45 підйом, а розходяться вони лише о 22:00. Упродовж усього дня у них насичена програма розвитку: спорт, зустрічі з лекторами зі всієї України, спільне читання та перегляд фільмів, час на творчість та навіть волонтерство. Зараз студенти розійшлися по домівках, проте процес навчання такий же насичений, але в іншому форматі.
Менеджер УАЛу в місті Чернівцях Євген Морозов розповідає, як вдається організувати навчання осередку в умовах карантину.
«Основний метод, який ми зараз використовуємо, – дистанційна форма навчання, до якого не вдавалися раніше. Змінився лише формат, наповнення – таке ж. Спочатку ми тестували онлайн трансляції у фейсбуку у спільнотах, де осередки були згруповані парами для зручности. Проте з часом перейшли на програму Zoom. Лектори із задоволенням викладають той матеріал, який запланували до кінця року, для того, аби студенти успішно пройшли програму. Запитання, які виникають у студентів, вони можуть писати в чат, і в кінці лекції викладач відповідає на них», — каже Євген.
Збиратимуть батьків онлайн і після карантину
Він розповідає, що з перших же днів вони помітили один із недоліків дистанційного навчання – студенти забагато часу проводили перед екранами. Менеджери швидко зреагували та скорегували програму уалівців так, аби оптимізувати роботу за гаджетами.
Одним із викликів на час карантину для студентів стала взаємодія з містом. Вони часто проводили низку заходів, котрі об’єднували чернівчан. Це були як тематичні вечори, клуб з ораторської майстерности, вивчення французької мови, відкриті лекції на базі осередку, так і робота з більш вузькими категоріями — підлітками чи людьми похилого віку. Зараз такі проєкти намагаються реалізувати онлайн.
Та Євген додає, що реалії карантину внесли в роботу академії новизну, від якої вони не будуть відмовлятися й після його завершення. Мова йде про онлайн-збори батьків.
«Однією з переваг стала комунікація з батьками студентів, адже в умовах постійних змін для нас важливо, щоб батьки розуміли, куди рухаються їхні діти. Зараз ми телефонуємо батьками двічі на місяць. Такий формат батьківських зборів для студентів з усієї України досить цікавий та полегшує нам життя. Будемо це робити і потім», — додав він.
Відпали питання логістики
Перевагу в онлайн-зв’язку знайшов і викладач курсу «Психологія стосунків» в УАЛі Володимир Чупрін. Він працює з усіма осередками академії в Україні і завжди був готовий приїхати у будь-яке місто до студентів.
«Я живу у Львові і мені треба було їхати до Харкова чи Маріуполя. А транспортне сполучення туди не дуже комфортне. Зараз зникли проблеми з логістикою, тож з’явилося більше часу. Але будь-яка медаль має два боки. Після дня в дорозі я приїжджав і міг обійняти своїх студентів, ми могли пообідати разом. Зараз цього немає. Зміни точно є, бо змінився формат. Коли я читаю лекції студентам, ми часто на місці проводимо і практичні завдання в авдиторії. Будь-яка тілесна взаємодія зараз відсутня. Але водночас у нас тільки-но закінчилася лекція, і я у чудовому настрої. Це по-іншому, але так також можна організувати атмосферу. Іноді висне інтернет чи є проблеми зі звуком, але на такий формат точно можна перелаштуватися», — розповідає Володимир.
Він читає уалівцям курс «Психологія стосунків». Каже, молоді ця тема завжди подобалася і була актуальною, та зараз вона стала ще гострішою.
«Їх цікавлять стосунки між собою в осередку, відносини з їхньою половинкою, з батьками… Зараз у них трохи інші виклики. Раніше хтось когось дратував, були проблеми у кімнаті чи хтось не прибирав за собою належним чином. Зараз суть та сама, але змінилася локація. Всі вдома з батьками, братом чи сестрою. У нас навіть була лекція «Як не зіпсувати стосунки з рідними під час карантину».
Пишуть листи від руки і запускають челенджі
17-річна студентка УАЛу Наталія Веретеніна – із Запоріжжя, тож на час карантину повернулася додому. Зізнається, що в онлайн-навчанні найскладніше – виокремити навчання і «домашні справи». Решта для неї залишилася незмінною.
«Ми встаємо так само о 6:45 і закінчуємо день о 22:00. В осередку вранці нас будили чергові – в коридорі лунала гучна музика – і ми всі швиденько прокидалися й о 7:00 уже були на руханці. Зараз така ж система, тільки вдома. О 7:00 ми всі виходимо на зв’язок. Якщо раптом хтось не в чаті з нами чи проспав – у нас є чергові, які обдзвонюють і допомагають їм прокинутися. Після цього у нас іде спорт. Кожен обирає, який саме. Робимо вдома вправи 45 хвилин і звітуємо нашому управлінню спорту. Далі – вільний час на ранкові процедури, а о 9:00 ми знову зустрічаємося – тоді у нас chek-in», – каже дівчина.
Далі день студенів запланований до самого вечора. Окрім онлайн-лекцій, у їхній програмі багато інтерактиву. Для того, аби студенти на домашньому навчанні мали можливість побути з батьками, у програму додали сімейні блоки. Членів родини почали долучати до цікавих завдань молоді. Вони разом готують, займаються спортом.
Новим на час карантину для молодих лідерів став дистанційний формат волонтерства.
«Раніше ми щосереди розходилися по точках волонтерства у місті, з якими співпрацювали. Для нас новим стало онлайн-волонтерство. Ми співпрацюємо з освітніми платформами EdEra, Ukraїner, TEDx Translatorors, #FINDWAY Explorer & Writer Volunteer, суспільною платформою «Kotyky». Хтось перекладає субтитри до відео чи статтю для вікіпедії, хтось просто прибирає у себе біля будинку. Я зареєструвалася на EdEra – освітні курси. Так круто, коли ти теж можеш їх доповнити. Також ми напередодні Великодня пекли імбирні пряники для військових. Головна умова – робити те, чого не робили раніше», – розповідає Ната.
Для кращої взаємодії між собою суденти УАЛу придумували і запускали різні челенджі. Аби на відстані не втратити емоційний зв’язок між собою, уалівці почали надсилати одне одному листи поштою.
До програми додали і нові теми — лекції від національних промовців, котрі розповідають більше про наслідки пандемії та можливі сценарії, які чекають нас у майбутньому.
Вечорами у студентів зазвичай блок рефлексії, тобто обговорення певної теми, книжки чи фільму, який усі напередодні дивилися. Тільки після цього студенти розходяться, о 22:00.
На Великдень уалівці мали п’ять днів вихідних. Після цього студенти знову повертаються до насиченої програми навчання.
