0
Про «голодний» карантин та те, як волонтери знаходять можливість допомагати у цей час. 
Карантин суттєво вплинув і на роботу волонтерів «Міста добра». Зараз допомогу просять ті, хто сам раніше віддавав нужденним. Через закриті кордони скасували важливі планові операції та реабілітації підопічних. А люди за межею бідности у час епідемії залишилися вдома без термометра і можливости зателефонувати лікареві. Про те, як у цей важкий для всіх час усе ж можна допомогти не вмерти з голоду іншим, чим жертвують волонтери, аби знайти гроші на допомогу, Марта Левченко розповіла в інтерв’ю «Шпальті».
Просять ті, хто раніше допомагав іншим
Зараз стало набагато важче допомагати людям. Важко абсолютно всім, адже ніхто не знає, що буде завтра і коли це все закінчиться. Ті люди, які дійсно допомагали ще до карантину, тепер самі пишуть, що їм потрібна допомога. Дивлюся наші попередні переписки: пишуть ті, хто купував у нас футболки або ж путівки дітям на Буковинську мрію. Зараз вони кажуть, що їм соромно, але вони вимушені тепер самі звертатися по допомогу, бо роботи нема, а діти їсти просять. Люди переступають через свою гордість і просять, особливо багатодітні родини. Їм потрібні елементарні речі: харчування та підгузки. З початком карантину з’явився продуктовий рух, який ми назвали «голодний карантин». Люди допомагають одне одному харчами. Якщо раніше більше закуповували якісь продукти і передавали нужденним, то зараз привозять те, що є вдома: закрутки, картоплю, буряк, борошно. Люди почали ділитися своєю коморою. Багато хто зараз вдома на карантині, має більше часу і перебирає свій гардероб. Тож передають нужденним одяг, взуття, книги. Прийшов новий сезон, багато людей не мають можливости купити нові речі, а комусь свої вже малі. Тож зараз активно обмінюються речами.
Майстри хенд-мейду, художники, митці активно долучилися зараз до благодійности. Вони виставляють на аукціони свої роботи. Навіть незважаючи на те, що і в них зараз не найкращі часи… Люди дійсно активно хочуть допомагати, як на початку Революції гідности, коли піднявся цілий волонтерський рух. Багато людей розвозять їжу стареньким, одиноким, бідним родинам. Також по всій Україні з’явилися свої лідери, які забезпечують бідних продуктами. Зараз ситуація така: в самих немає, але є бажання згуртуватися і допомогти іншим.
Планові операції скасували, імпортних ліків немає
Суттєву допомогу ми завжди отримували з закордону. Раніше звідти надходили підгузки, суміші, імпортні ліки. Зараз цього немає. Нам страшно, бо багатьом підопічним і надалі потрібні ліки з Європи, а з доставкою і пошуком цих препаратів дуже складно. Також, на жаль, з’явилося багато людей, які спекулюють на цьому і продають залишки ліків за дуже високими цінами. А ми не маємо вибору і вимушені купувати так, бо на кону життя. Зараз люди з важкими хворобами залишилися сам на сам із недугою…
Окрім того, загальмувалося лікування закордоном. Ті діти, які мали виїжджати, і вже навіть було проплачене їхнє лікування, не змогли виїхати. Дуже багато дитячих реабілітацій відтермінували. У нас навіть є підопічна мама з онко, вона потребувала негайної операції, та її скасували. Невідомо, як складуться долі цих людей.
Раніше багато підприємців самі писали і запитували, чим нам допомогти. А зараз таких одиниці. Нині люди допомагають руками. Корпоративної допомоги стало мало, бо корпорації сконцентрувалися на проблемі коронавірусу, на апаратах ШВЛ та забезпеченні лікарень. І це також потрібно та важливо – це очевидно. А ніша «голодного карантину» не настільки у центрі уваги. Хоча багато сімей втратили роботу і свій єдиний, хоч невеликий, та заробіток. У зв’язку з карантином дітей з інтернатів відправили додому, але в які будинки, що там є? Це також величезна проблема і виклик сьогодні.
Зараз практично забули про безхатьків. Раніше ми щосереди годували їх на Соборній площі. Зараз не дозволені скупчення людей. Але я намагаюся їм допомагати безконтактно. Наприклад, пакетами з найнеобхіднішими засобами. Прив’язую до сміттєвих баків пакетики з маскою, милом, вітамінами… Залишаю там листівку, що все чисте – можна брати та користуватися. До цього ж також можуть долучитися всі охочі. Ви не уявляєте, які у цих безхатьків історії. У такій ситуації опинялися дуже різні люди, дуже хороші. Таке може трапитися з кожним. Їм потрібний цей захист на вулиці. Відколи ми їм віддали маски, бачу, що, навіть якщо вони стоять пі церквою, то у засобах індивідуального захисту. Це вже щось…
Не мали вдома термометра і парацетамолу
Зараз наші волонтери не зустрічаються один з одним. Кожен працює на своїй ділянці. Хтось відвідує дітей у лікарні, інший забирає пакунки з пошти і розподіляє їх, я розвожу… Кожен по одному у машині, щоб не було контакту і щоб ми не наражали на небезпеку когось.
Зараз у «Місті добра» 12 матусь і 28 діток. Шість мам готувалися до випуску, вони вже всі мали своє житло, ми його облаштовували. Та ці мами нікуди не виїхали – у цей період страшно їх кудись відпускати.
Наші мами — одні з найвірніших волонтерів. Вони з самого початку карантину готували їжу, яку ми розвозили родинам, та шили маски для наших підопічних. Спочатку виготовляли з усіх пелюшок, які в нас були. Потім використали всю марлю. І тепер шиють уже з одноразових пелюшок. Ми розвозили нашим підопічним і елементи захисту та навіть парацетамол і термометри, бо в багатьох людей його просто не було вдома. Далі, якщо з’явиться температура, треба звертатися до сімейних лікарів. А як тим, у кого немає телефону? Ми розвозили найпростіші, «кнопочні», але щоб вони могли зв’язатися із зовнішнім світом.
Були випадки у Глибоці, коли нам телефонували люди, в яких ознаки хвороби, і вони не знали, що робити. Ми приносили кошти на ліки та навіть одяг, аби вони переодягнулися для лікарні, бо були настільки бідні, що й цього не мали.
Ми об’їжджали найбільш незахищені родини. Навіть знаходили дітей, які були просто на теплій воді з цукром, бо батьки не мали чим їх годувати. Голод зараз дуже жорстокий…
Гроші з будівництва «Міста добра» йдуть на благодійність
Зараз гроші збирати досить складно. Звідки вони в нас? Через карантин пізніше відкриється «Місто добра», адже будівництво призупинене. Місяць часу втрачений. Також ми маємо побудувати центр розвитку дитини на території «Міста добра», і нам потрібно 80 кубів блоку. Зараз кошти, які ми збирали на них, ідуть на те, аби не дати померти з голоду багатьом родинам. Тому ми будемо дуже вдячні, якщо хтось зможе допомогти з цими блоками в майбутньому.
Ті кошти, які не були цільовими, під конкретну роботу чи дитину, ми спрямовуємо на допомогу під час карантину.
Насправді зараз час такий, що не тільки грошима можна допомогти. Діліться тим, що є у вас у коморі, бо багато хто про це тільки мріє.
Печете паску? Спечіть дві – однією поділіться. Шиєте маску? Пошийте дві.
Зараз ми вже активно готуємося до Великодня. Якщо колись до цього свята ми розвозили ковбаску і кошики, то зараз змінилися пріоритети в людей. Вони радше зрадіють продуктовим наборам: крупі, пачці молока чи масла… Було б дуже добре, якби хтось із пекарень чи кондитерів долучалися б до допомоги з пасочками для родин, які за межею бідности. Ми можемо допомогти їм зустріти свято гідно.
Допомогу можна передати безконтактно. Телефонують нам на Кобзарську і залишають під воротами коробки. Або ж надсилають посилки «Новою поштою». Але ще краще, якщо ви оберете з наших списків нужденних, які живуть у вашому селі чи районі. Тоді зможете зв’язатися з ними і впевнитися у тому, наскільки круто робити добро.
Марта закликає всіх, хто хоче допомагати іншим, стежити за її сторінкою у фейсбуку. Там вона щодня публікує списки сімей, які потребують харчів.
Фото із архіву “Шпальти”
