0
Про те, як Китаю вдалося опанувати коронавірус, як захищають медиків та населення у Піднебесній та які фактори підвищують ризик захворювання.
Американський вчений і терапевт Роман Торговицький поспілкувався з лікаркою, доценткою Шанхайського університету Евелін Бішоф, яка живе та працює в Шанхаї вже більше 10 років. Які методи допомогли Піднебесній подолати епідемію, як у країні організували шлях пацієнта та які вибірки населення мають більші ризики перенести хворобу, спричинену вірусом Covid-19, читайте у перекладі Шпальти.
Посилання на відео з інтерв’ю: https://youtu.be/ZndCkoDvalM
Фото Evelyne Bischof з ResearchGate
Що відомо про коронавірус
Ми точно знаємо, що він поширюється, як дріб, тобто частинка молекули виходить із хворого організму та осідає, не обов’язково в повітрі. Вірус залишається там доволі тривалий час. Звісно, це залежить і від температури приміщення, кондиціонування тощо.
Деякі віруси поширюються за принципом аерозоля: якщо, наприклад, у ліфті хтось чхне, то молекули можуть висіти в повітрі певний час. Та чи стосується це коронавірусу, досі невідомо.
Як захищають китайських медиків та інших хворих
Інфікованих коронавірусом не госпіталізували до звичайних лікарень і не тестували там. Оскільки у цих закладах багато інших пацієнтів, які можуть заразитися через слабкий імунітет.
Лікарі, які контактували з корона-пацієнтами, завжди були у повній екіпіровці: рукавички, маски, окуляри та комбінезон. Більшість медиків, які працювали у спеціалізованих лікарнях з інфікованими, жили неподалік у окремих приміщеннях, аби не переносити хворобу містом та не нести додому.
Всі лікарі, які захворіли чи померли, мали контакт з інфекцією ще до того, як одягли захисні костюми.
Думки щодо доцільности використання масок досі розходяться. До прикладу, у Великій Британії немає рекомендації носити їх усім, хто не мав контакту з симптоматичними пацієнтами. А в Китаї, де майже перемогли епідемію, всі носили звичайні хірургічні маски. В цьому є сенс. Бо ми не знаємо, скільки всього інфікованих людей, адже великий відсоток ніколи не матиме симптомів, але все одно буде носієм вірусу.
Про пересування пацієнта в Китаї
Пересування пацієнта має бути оптимізовано, згідно з інфраструктурою країни, у якій живе гіпотетичний хворий. У Китаї логістична структура шляху пацієнта змінювалася. Але у час пік це було так: якщо людям потрібно було кудись вийти, то на вході у звичайних житлових будинках стояли охоронці. Вони міряли температуру, коли мешканці входили та виходили, і реєстрували це.
У будинок міг зайти лише його мешканець. Коли людина, яка прийшла, наприклад, із прогулянки, має підвищену температуру чи якісь інші симптоми, охорона телефонує у так званий призначений центр тестування. Це палатка перед входом однієї зі спеціалізованих лікарень, де є протестовані та вже переодягнені лікарі.
Фото Macau Photo Agency, unsplash.com
Людину з температурою лікар розпитував про місця перебування, симптоми тощо. Для цього розробили стандартні запитання, на основі яких уже можна було зрозуміти діагноз. Так було до того, як з’явилися тести для виявлення коронавірусу.
Коли інфікування у людини підтверджувалося, її відправляли у спеціальний медзаклад за містом чи подалі від центру. Там пацієнт перебував день на обсервації, поки не отримував результатів тестів. Якщо тест був позитивним, то людину направляли до інших хворих.
Про категорії населення та фактори, які підвищують ризик захворювання COVID-19
Процес старіння та супутні захворювання дуже сильно пов’язані. Ми знаємо, що у людей, які мають такі захворювання (особливо гіпертонію, діабет, ожиріння), органи старіють швидше. У літніх людей імунна система та органи працюють гірше. Тому ці категорії населення завжди матимуть підвищену летальність. У жителів західних країн більше супутніх хвороб, ніж у китайців. Тому збільшується ризик того, що перебіг хвороби цих людей буде жорсткішим, ніж у Китаї.
Скоріш за все, з Європи надійде інформація про те, наскільки коронавірус небезпечний для людей із хронічними захворюваннями іншого характеру, наприклад, раком, захворюваннями автоімунної системи. Цього в Китаї ми не змогли зафіксувати та дослідити, бо такі пацієнти ніколи не мають контакту з корона-пацієнтами, оскільки вони розділені.
За статистикою, яка базується на інформації з Китаю, кардіологічні захворювання (зокрема гіпертонія) та діабет збільшують ризики захворювання, наприклад, як останній — у 15 разів.
Дуже швидко з’явилися наукові статті про ризики у вагітних жінок, породіль, новонароджених та дітей. У матеріалах мова йде про те, що вагітність та пологи в інфікованої жінки проходять нормально. Вірус не передавався від матері до дитини під час народження. Але діти віком до одного року не мають розвиненої імунної системи, щоб боротися з клітинами вірусу. Тому у цих діток симптоми набагато сильніші, ніж у старших дітей. Однак організми малюків краще реагують на терапію і тому швидше одужують, ніж старші люди. Довгий час існував міф про те, що діти старше одного року взагалі не заражаються. Це неправда, шанси отримати вірус однаковий у всіх, однак діти швидше долають недугу.
Фото David Veksler, unsplash.com
Велика кількість людей не здогадується про те, що є носієм вірусу. Вони поширюють його в соціумі. Тому всім рекомендують носити маски та ходити по одному чи вдвох, щоб не стати причиною поширення епідемії. Адже визначити точну кількість інфікованих неможливо, бо їх не тестують.
Більшість країн зробила дуже розумно, коли обмежила перебування більше 10 людей у приміщенні. У Китаї в час пік це обмеження становило до 50 осіб. Не варто дивитися на статистику, яка каже вам про низькі шанси зараження коронавірусом. Зазвичай вона залежить від багатьох факторів, багато інформації ми досі не знаємо. В кожній країні вірус може вражати інший пласт населення. Й універсальними діями для всіх є лише зберігати дистанцію та дотримуватися карантину. Варто подумати про інших, адже якщо у вас недостатня для симптомів кількість вірусу в організмі, вистачить літньої людини з діабетом поруч, щоб це призвело до фатальних наслідків.
Є ризик зараження від онуків до бабусь та дідусів, адже часто вони доглядають дітей. Якщо сім’я живе разом тривалий час, і діти завжди були під пильним наглядом, то ризику немає, але якщо вони продовжували відвідувати садочки, школи, друзів, то варто бути уважним хоча би перші два тижні. Такі випадки інфікування були й у Китаї.
Соціальна ізоляція в Китаї
Ми також чекаємо матеріалів про те, як впоратися з карантином. Китайцям було важко. Я теж це пережила і можу сказати, що це дуже сильно впливає на психологічний стан. У колі моїх знайомих, студентів, колег говорили про те, що це дуже на них вплинуло. У багатьох з’явилися проблеми зі сном, страх, реактивна депресія.
Економічні наслідки теж багатьох підкосили, адже багато людей втратили дохід, бізнес, роботу. Нещодавно був час китайського Нового року, коли люди полетіли та поїхали кудись, а повернутися не змогли. Вони досі десь там живуть, змушені платити за все. Дуже важко це все.
Та Китай робив веселі речі, щоб із цим впоратися. До прикладу, з’являлися пропозиції займатися спортом разом онлайн, читати разом онлайн тощо. Це видавалося кумедним, але допомагало. Моя сусідка дуже голосно співала безупину. Не знаю, чи це їй допомогло, але це робили й інші.
Чи є можливість мутації коронавірусу, яку небезпеку вона становить та які методи лікування застосовують лікарі
Цього ми найбільше й боялися з самого початку, бо вірус мутує безупину, може, навіть у кожній людині. Але панікувати не варто, бо за три місяці пандемії досі не з’явилося настільки сильних мутацій, щоб боятися, адже терапія досі допомагає. Також варто зазначити, що у нас досі немає вакцини, а лікарі справляються з вірусом за допомогою стандартних методик.
Обов’язковим пунктом, навіть у Китаї, має бути вчасне лікування — що швидше, то краще. Це й допомогло побороти епідемію у Піднебесній.
Немає і наукових статей про те, як лікувати вірус, але є багато настанов та інструкцій, які використовують і в Європі. Пацієнтів, які мають легкі ознаки (легка температура та слабкість), ізолюють та лікують симптоматично. Ті, хто мав середній рівень захворювання (температура, біль у м’язах, сильний кашель, можлива діарея), отримували антивіральні ліки. Третій рівень захворювання — важкий. Тоді людині необхідна вентиляція легень і реанімація.
