0
Про дистанційне навчання, школу по телевізору та організацію нового навчального процесу
Сергій Кізіма — заступник директора з навчальної роботи Багатопрофільного ліцею для обдарованих дітей
У рамках проєкту #ShpaltaTalks Сергій Кізіма розповів про навчання у школі під час карантину, настрої учителів та інструменти для дистанційного навчання.
Карантинні корективи
Через пандемію коронавірусу Міністерство освіти і науки України скасувало цьогорічні державні підсумкові атестації у 4 і 9 класах, а також повідомило про можливе продовження навчального року до липня. Пробне ЗНО перенесли на травень, а основну сесію – на червень. Важко сказати, чи будуть дзвоники в школах, чи будуть лінійки. Невідомо, чи закінчиться навчання в травні, чи буде в червні, але зрозуміло, що всі ці зміни вплинуть і на вступну кампанію. Міністерство говорить про те, що навіть із вересня може бути місяць корегуючого навчання, коли потрібно буде повторювати ті теми, які фактично не опрацьовують зараз. Така ситуація вперше настільки масштабна і глобальна, і точно сказати, що і як буде, складно. Ми живемо зараз у час змін, і вони відбуваються щоденно, а ми повинні відповідно на них реагувати.
Загальні настрої
Настрої різні, але загалом важко. Це виклик. До цього часу діти так довго вдома не сиділи. І для того, аби допомогти їм опанувати навчальні програми, вчителі повинні перелаштуватися на новий формат роботи. Вони сидять удома, де немає дошки, не у всіх є відповідна техніка (ноутбуки, планшети) і не всі вміють з ними працювати. Для вчителів це стрес. І для батьків теж, бо вони звикли, що дитина більше часу в школі, умовно з 8:30 до 15:30. І для дітей це теж некомфортна ситуація. Але добре, що вчителі вчаться, опановують нові технології, спілкуються з дітьми і підтримують позитивний емоційний настрій. Якщо з позитивом дивитися на ситуацію, зустрічати виклики і шукати інструменти вирішення проблем, то все можна надолужити.
Дистанційне навчання
Більшість закладів освіти отримали накази вчителям працювати дистанційно. Вони можуть дати обсяг домашнього завдання і матеріал для його підготовки: презентації, відеоуроки, спілкування через Skype, через платформу Zoom. Сьогодні надзвичайно багато інструментів для організації навчального процесу, і вчителі можуть опанувати їх удома.
Зараз по ходу ситуації з карантином ми шукаємо оптимальне рішення і корегуємо свої дії. А перший тиждень всі присіли нишком, бо чекають якихось вказівок, бо звикли, що «зверху» розпишуть інструкції. Ні, цього не сталося. Міністерство теж затрималося з пропозиціями, як організувати процес навчання.
Спершу всі написали у Viber-групи (тому що є учнівські чати), мовляв «ось, опрацюйте, параграф такий-то, напишіть конспект…» І що? А далі що? Зворотного зв’язку немає, перевірити домашнє завдання неможливо. Подивилися і зрозуміли, що сьогодні окремим категоріям учнів складно без класичного супроводу викладача. Діти звикли, наприклад, до стилю вчителя біології, що він розповідає, показує, десь може пожартувати.
Вчителі спочатку до цього були не готові, тому що стрес, виклик, «це ж публічно, це ж будуть оцінювати інші колеги, це ж я там мушу все правильно сказати». Але зараз ми дуже системно працюємо. Тому що випускаємо відеоуроки, створили тематичний блог із каталогом предметів, працюємо через платформу Zoom, за допомогою інструментів Google. Ми визначили розклад, скільки таких уроків має бути взагалі у дитини, бо не може вона зранку до ночі сидіти в телефоні, тому що передусім псується зір.
Контрольні роботи
З контрольними роботами складно, тому що всі звикли, що повинні сидіти за партою. Тут єдиний варіант – тестування. Тобто є така платформа «На урок», яка дозволяє закинути дітлахам тестування, обмежити час, кількість варіантів відповідей, перемішувати запитання. Зворотний зв’язок дуже простий: дитина пройшла тестування й одразу отримала оцінку, інформація зберігається. Це зручно.
Взаємодопомога між учителями, батьками і дітьми
Часто діти кажуть: «Не було інтернету, світло вимкнули» і таке інше. Тобто, поле для діяльности бездіяльности дітей надзвичайно велике. Але тут момент зв’язку між класним керівником і батьками, вчителя предметника і класним керівником. Окей, я вчитель, я організовую онлайн-заняття у Zoom’і, подивився, що у мене там сьогодні 20 із 30 користувачів. Добре. Написав класному керівникові. Бачу певну системність, що у мене 2-3 заняття поспіль група дітей не виходить на контакт. Тоді пишу класному керівнику, а він – батькам. Учителі однозначно бачать партнерами і товаришами саме батьків, які теж повинні контролювати цей процес. Левова частка відповідальности лежить на батьках. Тому що вчитель не бачить безпосередньо дитину і не може її безпосередньо мотивувати.
Вчителі вчаться по-новому, бо ймовірно, якщо зараз таке трапилося, то і в майбутньому таке можливо. Це точка неповернення, новий етап. Для того, щоб піти вгору, сходинка може бути досить високою. Хтось втомиться, повернеться назад. Але є ті, хто готовий робити цей крок – і так наша освіта стане на щабель вище. Але водночас не хочу, аби це був експеримент над дітьми. Вчителі повинні розуміти їх та батьків, які своєю чергою розуміють дитину і вчителя. От такий трикутник в освіті – це своєрідний наріжний камінь. Щоб усі були щасливими, всі повинні одне одному допомагати.
Школа по телевізору
Якщо в дитини немає інтернету і телефону, то хотілося б вірити, що вдома є телевізор. І це один із каналів отримання інформації. І коли чітко визначили час, програму, уроки – можна дивитися. Єдине – трохи запізно. Ми три тижні дистанційно працюємо, а проєкт «Всеукраїнська школа онлайн» почався тільки 6 квітня. Але я розумію, що готувалися, адже треба ще знайти вчителя, який готовий вести по 40 уроків на всю країну і чекати дизлайків на Youtube. І мені неприємно, коли освітяни теж оцінюють погано, незважаючи на те, що можуть бути якісь помилки в уроках. Це стресова ситуація, бо не кожен учитель має додатковий диплом, де написано «актор» чи «публічний промовець». Ще є труднощі у тому, що розклад проєкту збігається з нашим шкільним. І в дитини непорозуміння: чи дивитися школу по телевізору, чи долучитися до Zoom’у на урок до свого вчителя фізики – немає синхронізації. Але загалом нормально. Ми даємо вибір джерела інформації – це зручно.
Труднощі організації віддаленого навчання
Складно мобілізувати вчителів, звичайно, доводиться чути: «Ти молодий, тобі легше». Але я старався все пропустити через себе, визначити, як краще, як легше. Але якщо гратися у демократію, сказати: «Ну, добре, посидіть удома», то не буде ніякого результату. Ти мусиш і розуміти людей, і організовувати їхню роботу. Дякувати Богу, у нас із цим усе гаразд. Колектив молодий, але є і досвідчені викладачі. У нас є вчитель математики Олександр Григорович, який приходить і знімає уроки. І ніколи ми не подумали б, що він так комфортно себе почуває перед камерою. Людина абсолютно не хвилюється, каже: «А я не бачу, що там камера, я проводжу урок як завжди». І це круто, це мотивує нас – тих, хто боїться рухатися вгору. Бо якщо людина, яка не народилася з телефоном у руках, яка пройшла довгий період життя без сучасної техніки, може перелаштуватися, то і решта зможе.
Фото Володимира Гуцула
