Історії буковинців, які втратили роботу через карантин

Чому буковинці тимчасово втратили заробіток і чи мають вони «фінансову подушку» на цей час. 

На час карантину безліч людей тимчасово залишилися без заробітку: працівники ринків, сфери обслуговування та підприємці. Дехто опинився без роботи через карантинні обмеження, інші – через відсутність транспорту у цей час. Та є й такі, хто свідомо закрив бізнес, бо один із членів родини повернувся з закордону, і вони вирішили дотриматися самоізоляції.

«Шпальта» поспілкувалася з сімома людьми з Буковини, які опинилися зараз у такій ситуації, та дізналася, чи є у них «фінансова подушка» на час каратину.

фото надане Мариною Рошу

23-річна буковинка Марина Рошу з села Тарасівців Новоселицького району працює в Ощадбанку. Дівчину не звільнили і не скоротили, та вона все ж була вимушена піти у відпустку на невизначений час. Так вона вирішила разом із керівництвом через відсутність транспортного засобу, яким дівчина діставалася із села до Новоселиці. З її колективу, крім неї, ще двоє працівників опинилися у такій же ситуації.

«Відділення банку працює, і мої колеги виходять на роботу по змінах. І я могла б працювати далі, якби мала чим діставатися у районний центр. Громадський транспорт із початку карантину перестав курсувати, а своєї автівки у мене немає. Перші дні я діставалася на роботу, як могла: попутками або ж підвозили знайомі. Та потім вирішили, що так не може продовжуватися, бо це небезпечно. З 30 числа я офіційно у відпустці. Керівництво пішло мені назустріч. Спочатку мені дозволили використати ті 9 днів відпустки, які у мене залишилися. А вже далі я буду вимушена писати заяву на відпустку за свій рахунок. За цей період коштів я вже не отримуватиму, і скільки часу це триватиме, також не знаю. Та раніше, ніж міжміський транспорт знову почне курсувати, я на роботу не зможу вийти», – розповіла Марина.

Дівчина каже, що старалася щомісяця робити заощадження із зарплати, тому «фінансову подушку» на два місяці у разі потреби має.

фото надане Марком Данілеску

22-річний Марк Данілеску навчається на 4 курсі, та паралельно хлопець працював тренером із панкратіону. Заняття Марк проводив на базі школи у Сторожинці. З моменту, як на карантин закрили навчальні заклади, хлопець тренування не проводить, а отже, залишився без основного заробітку.

«Я працюю у цій  сфері лише пів року – з початку вересня. До мене на тренування ходили близько 15 дітей. Закрили школу – немає майданчика для тренувань, діти всі вдома. А я – без зарплати. Звісно, на час карантину намагаюся проводити тренування онлайн. Кому цікаво і хто займався цим всерйоз, відвідує і віртуальні тренування. Та це вже безоплатно. Це суто моє рішення, щоб дати можливість дітям із користю провести час, та й для себе – щоб не нудьгував. Через карантин без заробітку лишилися всі мої колеги зі спортивної сфери: зали закрили, індивідуальних тренувань немає, групові заняття з дітьми і дорослими теж «заморозилися», – ­розповідає Марк.

Хлопець зазначає, що про фінансову складову намагається не думати, адже розуміє, що «у мінусі» зараз усі. Єдина його «фінансова подушка» – студентська стипендія, яку він отримує. Також рятує те, що він досі проживає з батьками.

фото ілюстративне

Без роботи залишилися і всі працівники «Калинівського ринку». 29-річна Крістіна Саркане живе в смт Неполоківцях сама з маленькою донечкою. Щодня вона діставалася громадським транспортом до Чернівців. На ринку дівчина працює вже два роки. Вона наймана працівниця, торгує у контейнері побутовими засобами.

Після того, як оголосили про закриття ринку на карантин, Крістіна ще прийшла наступного дня на роботу забрати свої речі. Тоді вже на Калинівському була охорона, яка стежила, щоб усі торгові точки були закриті.

«Власник навіть не був у курсі цієї новини. Я до нього зателефонувала і розповіла, що нас закривають. Я отримую зарплату за фактом роботи. Зараз заробітку немає. Та коли я йшла з роботи, власник мені дозволив взяти певну суму авансом. Щойно закінчиться карантин, я буду відробляти ці кошти. Хочеться вже працювати, бо немає руху грошей. Думала піти на іншу роботу, поки немає на ринку, та й інші сфери послуг зараз не працюють. Звісно, є певні заощадження, але вони вже активно пішли у хід. Також виручають рідні. Гадаю, у місті мені було б іще важче. У селі переживати таку розруху, мені здається, легше. Якщо карантин буде до 24 квітня, як оголосили, то нам із донечкою, враховуючи всі наші потреби, буде терпимо. Якщо продовжать його ще – буде важко», – розповідає дівчина.

фото надане Анною Лонською

У зв’язку з карантинними обмеженнями без роботи залишилися і працівники сфери послуг. Керівниця мережі закладів харчування у Чернівцях 26-річна Анна Лонська каже, що без заробітку у ресторанній справі зараз усі, незважаючи на ланку у бізнесі: й офіціанти, і керівники, і власники закладів. Працює вона у цій сфері шість років. За цей час не пригадує випадків, коли бізнес так сильно занепадав.

«Ця ситуація зрівняла всіх. Посада зараз не має різниці. Ми не залишилися без роботи, бо щойно все налагодиться, нам є куди повернутися. Але зараз ми всі без заробітку. Частково працює доставка, але це не заробіток – прибутку у нас немає. Можу сказати, що у виграші залишилися ті, хто думав про завтра і щось відкладав на «чорний день». Цей період настав, і лише завдяки заощадженням можна перебути цей час. Я зараз удома, та продовжую працювати. Це ідеальний час доробити всі справи, переглянути, де раніше помилялися, розробити нові стратегії розвитку. Я працюю без оплати, бо механізм зупинився, доходів немає. Але розумію, що працюючи зараз, я інвестую у майбутнє».

Анна розповідає, що звичка заощаджувати 10-15% із заробітку у неї була давно, незалежно від того, який прибуток. Із цими збереженнями вона зможе спокійно, не обмежуючи себе ні в чому, прожити десь пів року.

фото надане Іриною Дуляк

23-річна Ірина Дулякпідприємниця. Вона власниця агенції з організації дитячих свят «Мультік Шоу». Зараз і вона, і вся її команда без роботи. Якщо раніше квітень-травень були найбільш прибутковими місяцями, то цьогоріч через карантин замовлень немає взагалі.

«Ми працюємо у сфері святкових послуг. А насамперед у кризисних ситуаціях люди обмежують себе у задоволенні. В середньому ми маємо 50-60 замовлень на місяць. Однак у березні відпрацювали лише 20% всього, а всі наступні заброньовані свята клієнти скасували. На квітень не маємо жодного замовлення. Отже, і фінансів теж.

Враховуючи те, що в нас була невелика «фінансова подушка», ми мали змогу виплатити зарплату й оренду приміщення за один місяць – березень. Однак наступного місяця такої можливости вже немає. Тому працівникам чесно сказала, що фінансова ситуація критична, і в квітні я не зможу виплатити заробітну плату, але пообіцяла, щойно ситуація налагодиться, вони отримають додаткові гроші.

Наразі особисто я живу на кошти чоловіка і декретні, які вчасно виплатили напередодні карантину», – розповідає Ірина.

фото ілюстративне

Подружжя з Чернівців Василь та Тетяна на період карантину залишилися без роботи. Вони також підприємці. У них є магазин, та вони його закрили. Подружжя так вирішило, аби не наражати на небезпеку своїх клієнтів, адже нещодавно Василь повернувся з закордону і був удома на самоізоляції.

«Коли Василь повернувся додому, ми одразу вирішили закрити магазин – побоялися і зробили так, як радять – самоізолювалися. У нас магазин маленький, покупці всі постійні… Люди з розумінням поставилися, ми пояснили, чому закриваємося. Ми нічого не дозамовляли у постачальників для магазину, а товар, який був, забрали додому і використовуємо для своїх потреб. Ми не виходимо дол крамниці взагалі, навіть хліб я печу вдома».

Відколи чоловік приїхав із Польщі, вже пройшло два тижні. Ніяких ознак хвороби у нього чи його рідних немає, та магазин подружжя все одно ще не відкрили і найближчим часом не планують.

«Так само і ми не хочемо піддавати себе небезпеці. У магазин зазвичай приходять люди постійні, яких ми знаємо. Але буває, прийде незнайомець. Та ще й запитала жінка: «Яку олію взяти, бо я щось давно не була в Україні?» Коли я це почула, зрозуміла, що хвора людина, в якої немає жодних симптомів, може прийти в будь-який час. Та ще й коли працюєш із грошима, на яких зберігаються мікроби. Звісно, у нас антисептики, рукавиці є і були навіть до карантину. Часто все дезінфікуємо. Та вже як закрилися на час самоізоляції, мабуть, перечекаємо ще», – розповідає Тетяна.

фото ілюстративне

Без роботи ще до початку карантину залишилася чернівчанка Наталія. Дівчина працювала адміністраторкою у масмаркеті і звільнилася за власним бажанням, адже бачила, що люди не дотримуються правил: приходили без масок, могли неправильно чхнути у натовпі. Дівчина побоялася контактувати з великою кількістю людей і пішла.

«Це був мій основний заробіток. Коли я сказала, що йду, керівництво було шоковане, колеги також не хотіли, щоб я звільнялася. Та я дійсно боялася і змушена була піти.

Мені було страшно контактувати з людьми, адже мало хто був у масці, без рукавиць ходили всі. Перші дні ми, працівники, навіть для себе самі купували маски, шукали їх по всьому місту. Антисептик хороший нам у магазин принесли, в цьому плані все було гаразд. Та декілька разів я зіштовхнулася з нахабністю людей. Відкривали косметику, яку не можна відкривати, кашляли, не прикриваючи рота.

Я домовилася із керівництвом, щойно карантин закінчиться, я знову прийду на роботу. Батьки мене підтримали, адже також боялися за моє здоров’я. Пішла сама, та безпека важливіша», – додала дівчина.

 

Залишити відгук