0
Політолог Павло Катеринчук пише про антипатію до уряду Гончарука, видимі причини відставки Кабміну та чому вона була очевидною.
Фото Урядовий портал
Початок цьогорічної весни приніс нам перші політичні квіточки. Я, звісно ж, маю на увазі блискавичну відставку уряду Олексія Гончарука. Лише пів року тому ми чули чимало гарних епітетів про команду молодих реформаторів, найкращий уряд тощо. Втім, щойно прийшла весна, президент ініціював перезавантаження уряду і системи виконавчої влади. Що ж сталося, які причини такого різкого розвороту від симпатії до антипатії до уряду Гончарука? Гадаю, є чимало причин, більшість із них були цілком прогнозовані й очевидні.
Минуло вже десять місяців від моменту обрання президентом Володимира Зеленського. І хоча де-юре не президент призначає і звільняє уряд, усі чудово розуміють, що він був першим саме Зеленського. Пригадаймо, як пакетом обрали його склад фактично без обговорення і дискусій навіть серед пропрезидентської партії. Зрозуміло, що на той момент це було продиктовано надвисоким ступенем довіри і підтримки з боку громадян, тому ніхто не ставив під сумнів логіку офісу президента.
Втім, за цей час, окрім гучної відставки Андрія Богдана, суттєвих змін, проривів, досягнень чи виконаних обіцянок ми не побачили. І наразі президент Зеленський це усвідомлює, тому й ініціював перезавантаження.
Обіцяні реформи гальмувалися, боротьба з корупцією та кумівством (як і гучні посадки) провалилася, медична та судова реформи не завершені, мир на Донбасі залишається недосяжною мрією, а економіка держави – у стагнації.
Були й більш конкретні причини падіння рейтингу уряду Олексія Гончарука і відповідно президента Володимира Зеленського. Зокрема це так звані плівки Гончарука, обіцяні знижки на газ через рекордно теплу зиму і нову газову угоду з РФ, а натомість – дві платіжки за газ, котрі викликали обурення значної частини громадян, загострення бойових дій на Донбасі на тлі розмов про припинення війни, скандал навколо премій і зарплат топ чиновників. І нарешті комунікаційний провал уряду, пов’язаний із коронавірусним скандалом у Нових Санжарах, коли урядовці до останнього не могли визначитися з місцем обсервації евакуйованих із Китаю українців. І це викликало публічні протести та провокації, котрі швидко демонізували громадян і облетіли світові ЗМІ. І це лише зовнішні, так би мовити, видимі причини відставки Кабміну.
Отож, усе це безперечно вплинуло на падіння рейтингу президента Зеленського і гострої критики з боку опонентів. За таких обставин відставка уряду Олексія Гончарука була очевидною. Адже від самого початку він був заручником надвисоких очікувань і значної довіри громадян.
Зрештою, 4 березня в Україні обрали новий Кабінет Міністрів України та нового Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. Обрання нового складу уряду дуже нагадало призначення Кабміну Гончарука – мінімум обговорення, пакетне голосування, відсутність чіткої програми дій тощо. Втім, особисто мене найбільше насторожує факт, що напередодні голосування за новий склад уряду частина запропонованих міністрів самоусунулася, тобто відмовилася від пропонованих посад. Це насправді говорить про небажання брати на себе відповідальність в умовах економічної кризи, котра насувається. Новопризначений уряд наразі не заповнив вакансії декількох міністрів, що також говорить про відсутність кадрових резервів.
Щодо вже призначених міністрів, тут очевидно зроблено ставку на більш досвідчених чиновників (зокрема декількох міністрів та їх заступників – «міцних господарників» Азарова, людині з найближчого оточення Віталія Кличка і, звичайно ж та насамперед – незмінному міністрі МВС Арсена Авакова, на хвилинку – вп’яте!).
Призначення нового уряду очима Офісу Президента повинно продемонструвати громадянам бажання виправляти помилки, зокрема й кадрові, саме тому на зміну молодому і недосвідченому урядові (середній вік урядовців Кабміну Гончарука трохи перевищував 30 років) прийшли досвідчені кадри.
Мабуть, надто рано і навіть некоректно робити якісь висновки про новий Кабмін, адже він працює лише декілька днів.
У будь-якому разі я щиро бажаю йому успіхів у цей непростий для країни час, адже на тлі пандемії та війни на Сході держави всі ми прагнемо змін на краще.
Колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Шпальти» може не поділяти думку, висловлену у матеріалі.
