0
Щодня переливання крові потребує близько 5 дітей.
21 лютого у медіацентрі Belle Vue відбулася щорічна конференція, у рамках проєкту «Одна кров». У Чернівцях зустріч відбувається втретє.
«Жителі Чернівецької області та України загалом погано проінформовані про донорство. Люди бояться здавати кров, їх лякає цей процес. Деякі бояться через вигляд крові, деякі — через голки тощо. Це стало неабиякою проблемою для хворих та лікарів, бо в середньому потрібно 33 донори на 1000 мешканців. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожній третій людині хоч раз у житті необхідне переливання крові. У деяких регіонах є нестача донорів», — говорить керівниця проєкту «Одна кров» Анна Заіц.
Однак у Чернівецькій області помітний прогрес у вирішенні цієї проблеми, каже Анна:
«Чернівці доволі швидко почали розуміти, що у здачі крові немає нічого страшного. Завжди можна знайти небайдужих, які допоможуть не лише матеріально, а й пожертвують частину себе для того, щоб полегшити життя інших хворих. Останній яскравий приклад цього — випадок із дівчинкою, яку підпалив її батько. На наші прохання про допомогу відгукнулися більше 80 людей, а це 34 літри крові за тиждень. Тоді ніхто не цікавився, яка група крові у дівчинки, бо всі розуміли, що їхній матеріал у будь-якому випадку використають: чи то на плазму, чи то на еритроцити, чи на тромбоцити. У результаті пацієнтка отримала достатню кількість крові на весь період лікування».
Донор-початківець Ігор Травінський розповідає, що почав здавати кров, познайомившись з Іриною Заіц.
«За певний час нашого спілкування я помітив у Іри на руці браслет із написом “Одна кров”. Поцікавився, що це. Коли вона пояснила, я вирішив спробувати побути волонтером. Тоді я не знав, що після здачі крові треба відпочити і поїсти. Я відпрацював ще три години і не на жарт стомився. Зараз у мене вже є схема: я здаю кров, тоді п’ю дві великі чашки чаю, добре їм і лягаю на годину поспати. Цього мені достатньо, щоб відновитися», — каже Ігор Травінський.
Серед гостей була і почесна донорка крові Марія Руснак.
«Я важу всього 50 кілограмів, однак із 1993 року я здавала кров 120 разів і зараз почуваю себе чудово. За весь час я віддала 58 літрів. А почалося все з того, що моя подруга йшла одного разу здавати кров на плазму і покликала мене. Я погодилася. Прийшла, лягла, здала і пішла. Інші втрачали свідомість, боялися, але мені не було страшно жодного разу», — розповідає донорка.
За словами виконувачки обов’язків генерального директора Чернівецького обласного центру служби крові Анджеліни Каланчі, донорство не має бути одноразовою акцією, бо тих, хто потребує крові, завжди достатньо.
«Допомоги потребувала не лише ця дівчинка, з якою так вчинив батько. Щодня тромбоконцентрату й еритроцитів потребує близько 5 дітей, а інколи і більше. Є багато нових випадків захворювання. Мене дуже тішить, що у волонтерство прийшла у всіх сенсах “нова кров”», — зазначає Анджеліна Каланча.
Фото Анастасії Бойчук
