0
У книзі автор аналізує урбаністичні тексти українських письменників та пояснює, як ці автори відображають міську пам’ять у своїх творах.
11 лютого у Літературному целанівському центрі відбулася презентація книги українського історика та етнополітолога Івана Монолатія «Від Донецька до Перемишля: як сучасна література «пам’ятає» українські міста».
У книзі Іван Монолатій аналізує тексти сучасних письменників не лише України, а й закордону, та вивчає, як вони зображають українську урбаністичну літературу, чи реалістично українські письменники бачать міський простір та його жителів і роздумує над тим, що таке міська память.
«Міська пам’ять — багатофункціональна і водночас проблематична. У багатьох випадках — це криза, травма, важкі сторінки історії. Але є твори, де автори пишуть бутафорію, якісь карнавальні речі. Це текст про Одесу Івана Кузьмента. Або ще приклад. Нещодавно була прем’єра фільму «Віддана» за мотивами книжки Софії Андрухович «Фелікс Австрія». Там теж дещо фантастичні сюжети», — розповідає Іван Монолатій.
Історик зауважує, що, крім нереалістичних сюжетів, література налічує багато прикладів хороших якісних текстів про місто:
«Це твір Олафа Клеменсена (Олександра Клименка) про Київ, де вперше природа стає творцем своєї історії. Ми не маємо іншого твору, де би більш виразно показали міську природу, культуру та взаємодію у кризових ситуаціях. Я маю на увазі і Майдан, і війну на сході України».
Іван Монолатій стверджує, що, незважаючи на велику кількість міст в Україні, знайти якісні тексти про їхню культуру не так легко:
«У цій книзі ми безумовно знайдемо багато привабливих речей, але й побачимо радше не дуже веселий аналіз того, на що ми перетворилися як країна міст. Коли я писав текст, з’ясував, що 350-360 міст України мають такий статус. Але ми не знайдемо великої кількости якісних правдивих текстів саме про сучасні міста. Це питання до авторів».
Фото Анастасії Бойчук
