«Шпальта» навідалася до трьох популярних у місті закладів харчування та перевірила, де і чому досі використовують пластикову тару.

Екоактивізм останнім часом набирає популярности не лише за кордоном, а й в Україні. Люди відмовляються від пластику та поліетиленових пакетів: дехто сортує відходи вдома та здає окремо на переробку папір, пластик, скло.

Помітніший процес переходу з пластику на папір у столиці. В обласних центрах теж намагаються йти в ногу з часом. Відмовляються від використання пластику також і чернівецькі заклади харчування.

Однак цей процес у містах затягнувся. У декотрих закладах і досі їжу подають у пластиковому посуді, мовляв, це дешевше, а українці ще не готові платити за екоупаковки.

Журналістка «Шпальти» стала свідком, як в одному чернівецькому закладі харчування фактично на очах виростають купи використаного одноразового пластикового посуду. Чому у декотрих закладах харчування досі використовують пластикові упаковки та посуд, поліетиленові пакети та стаканчики, читайте у нашому репортажі.

Минулого тижня купила обід у популярному місцевому експрес-кафе. Замовила салат, картоплю печену, млинець із грибами та овочі гриль. Продавчиня спакувала мені кожну страву окремо у пластиковий посуд. Коли в офісі розігрівала обід, була, м’яко кажучи, шокована. Адже моє замовлення упакували у чотири тари. Довелося після одного обіду викинути чотири тарілки та пластикову виделку. А таких покупців у цьому кафе за день сотні.

Ми вирішили провести експеримент, аби з’ясувати, чи всюди у чернівецьких закладах харчування дають їжу з собою у пластику, чи все ж є заклади, де вже перейшли на екопосуд.

Перший для експерименту обираємо дуже популярний серед молоді заклад. Через зручне розташування та відомий уже в місті бренд тут завжди черги.

Замовляю сендвіч, салат та какао. Прошу оформити все з собою. Через декілька хвилин мені видають замовлення: два паперові пакети та напій у паперовому стакані. Розгортаю пакети, сендвіч загорнутий додатково у папір, а салат — у пластиковій посудині з кришкою. Також є пластикова виделка. Поліетиленових пакетів тут не дають, і це тішить.

Що ж, не так усе й погано.

До нашої фотографині, яка ретельно фіксує на камеру мої покупки, виходить адміністраторка закладу. Цікавиться, навіщо фотографуємо і запевняє, що у їхньому закладі всі упаковки одноразові, паперові.

«У пластику подаємо лише салат. Також ще використовуємо пластикові соломинки для напою. Їх не можемо замінити, бо нам постачає їх разом із напоєм фірма-постачальник», — каже адміністраторка закладу.

Дівчина нас запевняє, що перехід у їхньому закладі на паперові упаковки ще не на часі:

«Крім того, нам дали час, усі заклади харчування мають до 2025 року перейти з пластику на картон та папір».

І додає, що клієнти не приділяють уваги упаковці, їх більше цікавить те, що всередині.

У центрі міста, неподалік від нас, є ще один не менш популярний заклад харчування. Це експрес-кафе, яке має славу як варіант економного перекусу.

Щойно відчиняю двері всередину, відчуваю десятки ароматів страв. Біля кожної із трьох кас черги.

У цьому закладі я вирішила взяти також салат, а ще печену картоплю та млинець із м’ясом. Усе прошу оформити з собою. Продавчиня складає мені обід у два пластикові контейнери та поліетиленовий пакет. Ще один пакет дає, аби все скласти у нього.  

До речі, у цьому кафе також подають їжу у пластиковому посуді, якщо ви хочете поїсти на місці, окрім чаю (його наливають у паперові стаканчики).

Запитуємо в адміністратора, чому тут подають замовлення у пластиковому посуді.

«Ми працюємо над цією ідеєю, але наразі не всі постачальники готові нам надавати паперові упаковки. Крім того, ринок ще не готовий до абсолютного переходу на паперові упаковки та тару», – каже адміністраторка закладу.

Також за її словами, покупці не готові платити за екотару.

«Ми маємо фірмові паперові пакети. Їхня вартість – 45 копійок за одиницю. А поліетиленовий пакет коштує 25 копійок. Тобто, майже вдвічі дорожча», — розповідає жінка.

За словами представниці закладу, наразі до переходу на папір не готові ні покупці, ні замовники, ні постачальники. Адже вартість упаковки доводиться закладати у ціну покупки.

«Коли запрацює закон, і ми змушені будемо перейти на папір, постачальники підлаштуються під нас. Коли всі перейдуть на папір, буде ринкова ціна, відповідно, вона буде нижчою. А нині знайти паперову тару не так легко», — запевняє адміністраторка.

До речі, цей заклад уклав угоду на збір відходів із компаніями, які цим займаються. Проте куди далі потрапляє пластик, працівники закладу не знають.

Третя точка, яку ми обрали для експерименту, – кафе біля театру. Тут теж замовляю сандвіч, салат та каву. Прошу упакувати з собою. Через декілька хвилин моє замовлення готове. Мені дають великий паперовий пакет та каву у паперовому стакані.

Розпаковую замовлення. Усередині дві невеликі брендовані паперові коробки блакитного кольору та пластикова виделка. В одній упаковці сендвіч, в іншій – салат.

Цей заклад мене приємно здивував. І можу впевнено сказати, альтернатива пластиковій тарі у Чернівцях є. 

Співвласниця закладу Валерія Ринжук каже, що картон та папір для упаковки тут використовують фактично від початку своєї роботи. Хоча це і дорожче, ніж пластик, все ж дотримуються такої концепції.

«Ми буквально одразу перейшли на картон. Пластик використовували місяць-два, не пригадаю точно, бо це було три роки тому. Картон коштує вдвічі дорожче, але ми найближчим часом плануємо перейти навіть на паперові соломинки. Одна така буде коштувати 90 копійок, тоді як пластикові можна купити 20 штук за 1 гривню. Але ми так вирішили», – каже Валерія Ринжук.

Картонні упаковки для цього закладу виготовляють на замовлення, друкують у Чернівцях.

«Раніше ми друкували упаковки у Харкові, перша партія була чорно-біла, тепер у кольорі. У нас від початку створення закладу була ідея, аби пакування було забрендованим та з екоматеріалів», – розповідає Валерія.

За словами Валерії Ринжук, у Києві власники популярних кав’ярень уже не використовують пластикові соломинки та упаковки. Там намагаються користуватися крафтовими речами:

«Ми намагаємося стежити за тенденціями, і підтримувати екологію нашої країни. Це позиція власників, я навіть удома пробую сортувати сміття, це не тільки популярно, а й екологічно. Якби ще було куди здавати відсортоване сміття у Чернівцях. Знаю, що у Києві та Львові є таке. А в нас, наскільки мені відомо, можна здавати лише макулатуру та скло. Але спеціалізованого пункту прийому немає».

До речі, вартість упакування та контейнерів входить у чек, тобто їх оплачує клієнт. І, зауважте, картонну та пластикову тару нам порахували за однією ціною. Зокрема дві гривні коштує пластиковий контейнер, картонна упаковка для салату становлять теж дві гривні.

Скільки розкладаються різні види сміття

Популярність поліетиленові вироби здобули завдяки своїй дешевизні та стійкості. Термін придатности коливається від 70 до 500 років – залежить це від товщини та щільності виробу. Втім, це лише припущення та прогнози: поліетилен – винахід відносно молодий, його термін придатности науковці досліджують у реальному часі.

На сайті американського Департаменту послуг із захисту навколишнього середовища Нью-Гемпшира (New Hampshire Department of Environmental Services) опубліковано перелік (англ.), який дає уявлення про приблизні терміни розкладання деяких речей, які потрапляють до сміття.

Водночас екологи кажуть, що навіть біорозкладні пакети, можливо, ніколи не будуть розкладені повністю. Це пов’язано з тим, що, коли вони розкладаються до найдрібніших частинок, мікроорганізми не хочуть їх переробляти. Таким чином, мікрочастинки пластику й далі існуватимуть у непереробленому вигляді, хоча неозброєним оком їх і не видно. Вплив цих частинок на природу вченим ще слід вивчити, пише epochtimes.com.ua.

Що каже закон

Народні депутати України у першому читанні підтримали законопроєкт від 29.10.2019, який повинен зменшити використання пластикових пакетів на території України. Законопроєкт хоче заборонити поширення пластикових пакетів товщиною до 50 мкм об’єктами роздрібної торгівлі та ресторанного господарства з 1 січня 2022 року.

Також проєкт закону пропонує заборонити поширення оксорозкладних пакетів (це поліетилен із добавками солей перехідних металів: кобальту, нікелю, заліза), адже під час розкладання вони залишають після себе мільйони мікроскопічних часток пластику, які не зникають. Це речі, які стосуються власників магазинів, супермаркетів тощо.

Крім того, стимулюватимуть виробництво біорозкладних пластикових пакетів. Ймовірно, вони коштуватимуть дорожче, ніж їхні неекологічні замінники.

Про досвід інших країн та чотири роки тюрми за пакет

Восени 2018 року виробництво, ввезення та використання поліетиленових пакетів заборонили у Грузії, а з 2019 продаж та використання торбинок обмежений у сусідній Молдові.

У Великобританії для харчів використовують пакети з біодеградабельними матеріалами (це такі, що розкладаються з мінімальною шкодою для природи та зокрема людей). В Італії та Бельгії ввели настільки високий податок на поліетиленові пакети, що дешевше придбати полотняну торбинку.

Африканська країна Кенія пішла ще далі. Там за поліетиленовий пакет можна отримати штраф у розмірі 38 тисяч доларів або до чотирьох років позбавлення волі.

Наразі про повну або часткову відмову від пластику заявили вже у понад 40 країнах світу. Серед них не лише країни ЄС, а й африканські та азійські держави. Першими пластик заборонили в Сингапурі. Там на початку 2000-х років через «пластикове забруднення» відбулися масштабні повені. До 2021 року в ЄС планують заборонити поліетиленові пакети та одноразовий посуд, пише zaxid.net/news.

Колись популярне використання поліетиленових пакетів та пластикового посуду відходить у минуле. Українці все частіше задумуються про їхню шкоду для навколишнього середовища та людства. Заклади харчування переходять на концепцію паперових пакетів та картонних упаковок. Екопосуд для клієнтів — норма, а от пластикову тару сприймають вони, як диковинку.

Що ми можемо зробити, якщо у закладі харчування пропонують пластикову тару? Брати з дому багаторазовий посуд або ж бодай просити запакувати їжу у меншу кількість пластику та поліетилену. Це, можливо, пришвидшить заміну пластику та поліетилену на екологічну тару, і ми станемо на крок ближче до кращого майбутнього.

Матеріал Ольги Максимюк

Фото Ірини Болести

Досі не підписані на наш Telegram-канал?

Першими дізнавайтеся про найважливіше на сторінці «Шпальти» у Twitter.