0
До цього роботи науковця можна було прочитати лише в оригіналі чи російською мовою у виданнях радянського періоду.
23 січня в Літературному целанівському центрі відбулася презентація перекладу книги Жоржа Дюмезіля «Мітра-Варуна: нарис про дві індоєвропейські репрезентації суверенітету».
Книгу випустило видавництво «Пломінь», яке функціонує в Києві з грудня 2018 року.
«Жорж Дюмезіль – це науковець, який вивчав індоєвропейців, їхню соціальну структуру, релігію та звичаї. Його нове спрямування в науці – індоєвропеїстика (гучне слово, яке Дюмезіль не використовував), створена для таких наук, як соціологія та культурна антропологія. В Україні цю тему майже не досліджували. Нещодавно помер Сергій Конча, викладач КНУ, він написав книгу про індоєвропейців. Ще є поодинокі випадки, коли цією темою цікавляться викладачі деяких вишів. Однак повної історії цих народів в Україні немає. Для українців індоєвропейці – це складний і незрозумілий термін. Хоча за кордоном існує багато шкіл, які вивчають індоєвропеїстику», – розповідає один із головних редакторів видавництва «Пломінь» Сергій Зайковський.
Уперше книга Дюмезіля «Мітра-Варуна» вийшла друком 1948 року у Франції. До цього українських перекладів робіт автора не було, каже Сергій:
«Раніше Дюмезіля можна було прочитати лише в оригіналі. Деякі його роботи були перекладені за радянських часів російською. Проте українською мовою цього автора знайти було неможливо. Ми плануємо також видавати роботи 20-х та 30-х років, присвячених дослідженню міфології, мовних структур індоєвропейців. У цих роботах автор порівнює архаїчний Рим із ведичною Індією. Відштовхуючись від цього, він «нанизує» на цю гілку норманські, скандинавські традиції, кельтські вірування. Що більше читаєш, то більшою стає панорама, яку охоплює Дюмезіль».
За словами редактора, книга описує бачення давніх індоєвропейців феномену влади, розповідає про те, як вона мала функціонувати в релігійній та соціальній сферах.
«Дюмезіль цікавий тим, що, формуючи цей ланцюг із порівнянь та висновків про індоєвропейців, у процесі дослідження його бачення ситуації могло абсолютно змінитися або набути іншої форми. У цьому плані варто порівняти «Мітра-Варуну» з іншою його найфундаментальнішою роботою «Індоєвропейські боги суверенітету». І там, і там Жорж Дюмезіль динамічно рухається між кельтським, германським, іранським, індійським, вірменським та римським матеріалами», – каже Сергій Зайковський.
Видавець зізнається, що з перекладом робіт Дюмезіля виникло багато труднощів, адже той мав не лише власну систему скорочень, але й використовував у тексті великі цитати з грецьких текстів, багато слів та словосполучень давніми мовами:
«Найбільша складність полягала не в тому, аби правильно перекласти іншомовні словосполучення та цитати, а у тому, щоби зробити це досить легко. Найскладніше було передати слова Дюмезіля в точності. Його побудова речень мала бути незмінною. Ми не могли роздробити речення, спростити чи замінити. Ця абсолютна точність і стала головною перепоною, яку ми подолали».
Окрім тексту, книга наповнена й авторськими ілюстраціями видавництва. Сергій розповів, щойно вони зібрали команду, в якій були ілюстратори-початківці і редактори, зрозуміли, хто яку книгу міг би проілюструвати.
«Основна наша мета – не видати книгу, а зробити з неї артефакт. Деякі науковці використовують у своїх книгах замість ілюстрацій фото муляжів, відтворених самими ж науковцями об’єктів. А це неправильно. Ми вирішили наповнити наше видання ілюстраціями для того, аби показати який вигляд це могло би мати. Це робить книгу унікальною, надає їй особливої оригінальности. Крім того, в нас немає на меті створити науковий посібник. Ми хочемо зробити «Мітра-Варуну» доступною для всіх».
Як каже Сергій, книга не є продуктом для масового читача, однак вона для тих, хто цікавиться мітологією, історією та археологією.
«Ми розраховували, що ця книга підійде як для викладачів та студентів, так і для інтелектуалів, які цікавляться міфологією та гуманітаристикою загалом і готові до подібної літератури. Звісно, хоча текст доволі легкий, цю книгу потрібно читати дуже уважно через специфіку «ланцюгового» стилю написання Дюмезіля. Якщо пропустити хоча б один розділ чи пункт, можна загубити нитку, і тоді доведеться читати, не розуміючи контексту».
На цій роботі видавництво не зупиниться і продовжить видавати як ранні, так і пізніші наукові доробки, запевняє Сергій Зайковський:
«Ми плануємо також видавати свіжі праці 1990-х років минулого століття, 2000-х років, але основна проблема з новими науковцями – це авторське право. І питання, пов’язані з ним, дуже важко вирішити».
Матеріал Ігоря Волощука
Фото Анастасії Бойчук
