0
Майже 30 фольклорних колективів з усієї області розважали чернівчан колядками, щедрівками та Маланкою.
19 січня у Музеї під відкритим небом відбулося обласне фольклорне свято «Від Різдва Христового до Йордану». На дійство, яке проводиться 13-й рік поспіль, завітало майже 30 народних аматорських колективів з усієї області.
«Цьогорічне етнографічне свято вже 13-те. До нас завітало майже 30 аматорських колективів. На жаль, у нас немає грошей, аби запросити закордонних учасників, адже потрібно оплатити проїзд, харчування, а подія має статус обласної, що нас обмежує. Ми запросили цьогоріч унікальний колектив із Галицького району Івано-Франківської області, який займається відтворенням так званого співаного вертепу. Та через поломку траспорту вони не змогли прибути», — розповів організатор свята Микола Шкрібляк.
Свято розпочалося з великого кола колядників та параду вертепів, що відбулося на цьому святі вп’яте. Колективи демонстрували етнічні костюми та співали колядки. Після цього урочиста частина заходу розпочалася з колядки «Нова радість стала».
«Це свято відрізняється від того ж Маланка-фесту тим, що тут поєднані три найголовніші зимові свята. Кожен із колективів-учасників демонструє традиційний спосіб святкування свого регіону не лише Маланки, а й інших християнських свят – Водохреща, Різдва тощо. Наприклад, тут відтворюватимуть такі звичаї, як «йорданська квітка», «гейкання» дітей попід вікнами хати та інше. Такий збіг, що ми святкуємо у день Водохреща, тому розпочали саме з йорданських традицій. Цим з’їздом фольклорних колективів ми завершуємо цикл різдвяних свят», — пояснює Микола Шкрібляк.
Організатор дійста розповів, що цьогоріч була придумана нова сценографія, її осучаснили та дещо змінили. Таким чином ініціатори заходу планували краще налаштувати публіку на тепле родинне святкування останнього зимового свята:
«Окрім нової сценографії, ми зібрали 7 кращих гуртів, які відтворюватимуть Маланку. Вони автентичні, відтворюють Маланку традиційно з року в рік. Це колективи з Новоселиччини, Сторожинеччини, Герцаївщини, Вижниччини. Я дослідив потреби авдиторії і зрозумів, що чернівчанам цікаво подивитися на таку Маланку, якою її робили наші предки, зі збереженням традиційних образів та персонажів. Сьогодні можна побачити Вашківську, Горбівську та інші версії Маланки. Відтворення будуть українські, румунські та бессарабські. Ми організували також виставку різдвяної атрибутики».
Микола Шкрібляк каже, що через брак фінансування це свято обходиться дуже дешево.
«Минулого року ми вклалися в 20 тисяч гривень, щоб організувати «Від Різдва Христового до Йордана». Ці гроші ми використовуємо для того, щоб забезпечити колективам транспорт, необхідну апаратуру, харчування. Щороку за можливості ми купуємо якісь речі, щоб покращити святкування, однак це не щось дороговартісне. Наприклад, нині ми розраховуємо вкластися в суму меншу за минулорічну. З події ми не отримуємо жодної копійки», — говорить організатор свята.
Журналісти «Шпальти» поспілкувалися з відвідувачами та дізналися, що їм не все подобається у цьогорічному святкуванні.
«Ми декілька років поспіль відвідуємо це свято. Це дуже весело, і тут ти добре відпочиваєш, чи то через колядки і різдвяні пісні, чи то через те, що ти за містом, далеко від щоденних турбот. Однак я не погоджуюся з датою проведення «Від різдва Христового до Йордана», тому що сьогодні в Україну повернули тіла загиблих у нещодавній авіакатастрофі. Тому це траурний день для країни. А ще не подобається те, що під час святкування інші гості стріляють петардами. Маленькі діти часто лякаються, плачуть. А це мало б бути спокійне свято, а виходить навпаки», — ділиться відвідувачка Інна Маленко.
Організатори кажуть, поки не можуть сказати, що чекатиме чернівчан наступного року та чим їх дивуватимуть, адже на втілення всіх ідей потрібно не лише багато грошей, а й людський ресурс.
«Поки що важко сказати, що буде наступного року. Центр культури Буковини не може собі дозволити втілити всі ідеї, які у нас виникають. Не вистачає грошей, людей, часу. Взагалі це не основна робота центру. Він займається навчанням. Тому ми залучатимемо наших друзів, волонтерів чи волонтерські організації, і вже тоді плануватимемо свято на наступний рік», — зазначає Микола Шкрібляк.
Матеріал Ігоря Волощука
Фото Ірини Болести
