0
Голова асоціації сільгоспвиробників Чернівецької області Лілія Бортич пише про те, що в ухваленому документі та що не так із законопроєктом.
markusspiske, unsplash
13 листопада 240 депутатів Верховної Ради у першому читанні проголосували за закон, що визначає умови ринку сільськогосподарської землі в Україні (проєкт закону №2178-10 від «Слуги народу» ). Жодного голосу «за» не дали фракції «Європейська солідарність» та «Голос», які раніше підтримували ідею.
З 11 законопроєктів, серед яких був і урядовий, депутати обрали той, що розробив профільний аграрний комітет. У ньому найзапеклішу критику викликала норма, яка передбачає, що за певних умов іноземні компанії зможуть купувати землю. Інша норма законопроєкту передбачає, що один покупець не може купити більше 0,5% усіх с/г земель в Україні, тобто близько 210 тисяч га…
Голова асоціації сільгоспвиробників Чернівецької області, членкиня правління Аграрного союзу України Лілія Бортич пише про те, що в ухваленому документі та що не так із законопроєктом.
У межах України можна купувати 0,5% земель на одну особу (орієнтовно 210 тис. га), в межах області — 8% на одну особу (орієнтовно 20-30 тис. га), в межах ОТГ — 35% на одну особу (по ОТГ важко сказати цифру в га).
1. Запропоновані нинішньою владою норми не відповідають світовому досвіду. Якщо вона буде прийнята, ми станемо єдиною країною, де діють настільки високі норми. Це призведе до монополізації ринку й створення монополії в регіонах. Адже ми можемо постати перед ситуацією, коли на область буде всього 2-3 землевласники. Вони легко домовляться і диктуватимуть свої умови селянам, які не матимуть вибору й змушені будуть працювати за копійки. Максимальний обсяг землі, яку може сконцентрувати в одних руках в Україні юридична особа, не повинна перевищувати 5 тис. га.
2. Купувати можуть юридичні особи (кінцевий беніфіціар – українець) з можливістю іноземцям придбавати корпоративні права. Ця норма є нічим іншим, ніж завуальованою формою продажу української землі іноземцям. Адже в нашій державі є достатня кількість механізмів, які дадуть можливість іноземним громадянам, компаніям, пенсійним й інвестиційним фондам стати реальними власниками наділів.
3. Іноземні компанії, які вже працюють на території України, мають можливість придбати в межах чинних договорів. В Україні працюють великі підприємства, які нині орендують до 600 тисяч га сільгоспземель. Прийнявши цю норму, українська влада фактично забезпечить створення монополій. Більше того, великі корпорації стануть власниками цілих регіонів держави. Тому йти цим шляхом буде помилкою. Отож, у роботі з агрохолдингами варто підійти з іншого боку. Українській владі треба було зосередити увагу на зміцненні й розвитку інституту оренди. У такому випадку великі орендарі зможуть ефективно й стабільно працювати за договорами оренди.
4. Будь-які іноземні компанії можуть придбати через 3 роки. Очевидно, що трьох років недостатньо для того, щоб допускати до земельного ринку іноземні компанії. Це занадто короткий строк для земельних відносин. Мінімальні терміни відповідного перехідного періоду, які діяли в багатьох європейських країнах, починалися з 10 років. А в умовах економічного захоплення природних ресурсів, який стає нормою для сучасного світу, – норма про допуск іноземних компаній на український земельний ринок є взагалі недопустимою.
5. Першочергове право на викуп земель мають чинні орендарі. Ця норма є прийнятною за виконання однієї важливої умови – власниками землі можуть бути лише фізичні особи українці, які не мають будь-якого іншого громадянства.
6. Дозволений продаж державних земель через Прозоро. Серед усіх країн Європи Україна має чи не найменший банк земель. Тому продавати ділянки, які нині перебувають у державній власності, не можна. Адже таким чином держава втратить можливість управляти власною територією.
7. Нормативна оціночна вартість 1 га землі – 1-1,2 тис. $ (за таку ціну мають можливість купувати виноградарі, садівники). Ця норма також є прийнятною за виконання умов про купівлю українськими громадянами і з обмеженням у 500 га землі на одну фізичну особу.
8. Компенсація відсотків за кредитами на рівні 75%. Компенсація відсотків за рахунок бюджету – це пастка для аграріїв. Адже вона закладається щорічно в бюджет, і немає гарантій, що наступного року чи через 3-5 років кошти на це так само будуть передбачені. Жоден українець, який працює на землі, не зможе викупити її за найближчі декілька років. Виплати за кредитами можуть розтягнутися на десятиліття, адже це дуже суттєві кошти. Тому треба створювати іпотечну установу, в якій сільгоспвиробник бере одразу на необхідний строк кошти з чітко обумовленою відсотковою ставкою. І заставою під це має бути не якась додаткова власність. Сама земля є достатньою заставою для цього.
Позиція громадської спілки «Аграрний союз України» щодо запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення є такою:
Перший етап — створення законодавчих та організаційних умов: законодавче врегулювання максимального захисту права оренди землі; внесення права оренди землі в систему активів сільгосппідприємств; розвиток іпотеки під заставу права користування земельними ділянками; наповнення та виправлення даних ДЗК та Реєстру прав на нерухоме майно; розвиток ринків кредитування та страхування для розвитку малих і середніх господарств.
Другий етап — баланс інтересів:
1) заборона продажу земель сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності (10,4 млн га державних земель можуть давати 31,2 млрд грн щорічно при орендній платі 12% НГО);
2) надання державі в особі громад виняткового права купівлі земель сільськогосподарського призначення («пайових» земель) через надання кредитів новою державною іпотечною установою (на рівні НГО) для: забезпечення реалізації права власників паїв розпоряджатися своєю власністю; уникнення «просідання» ціни на землю; подальшого ефективного розпорядження шляхом передачі земель лише в користування (стабільне наповнення бюджетів) через аукціони.
Третій етап — реалізація принципу «Землею має володіти той, хто на ній працює»:
1) перші 5 років — доступ до ринку фізичних осіб громадян України з запровадженням сертифікації сільськогосподарської діяльності та обмеженням площі в одні руки – 200 га;
2) надалі за наявної необхідности — доступ до ринку фермерських господарств, юридичних осіб, які мають статус сільськогосподарського виробника останні 3 роки, засновниками яких є лише громадяни України з обмеженням щодо власности та користування землею не більше 5000 га.
