Народилася з вагою 690 грамів. Історії трьох буковинських поспішайок

До Всесвітнього дня передчасно народжених дітей ми поспілкувалися з сім’ями, діти яких стали «ранніми пташками».

Оксана Молодик народила на п’ятому місяці вагітності – крихітка важила 690 грамів. Зараз Софійці три роки, і попри важке й тривале лікування у неї все гаразд. 

Інзі Андронік терміново робили кесарів розтин на восьмому місяці через побічну реакцію ліків. Так шість років тому на світ з’явився Дмитрик. 

Аліна теж народилася передчасно. Вона місяць лежала в інкубаторі та була під постійним наглядом лікарів. Зараз їй 30, і дівчина з легкістю розповідає свою історію.

Як не здаватися і виходжувати «ранніх пташок», про першу операцію на серці у Чернівцях та страх смерті своєї дитини читайте.

Шість переливань крові, киснева залежність та вада серця. Історія Софійки

Чернівчанка Оксана Молодик народила дитину на п’ятому місяці вагітності. Крихітка важила 690 грамів

Ми дуже чекали Софійку. Це наша бажана дитинка. Я народила в кінці серпня 2016 року. Так сталося, напевно, з вини лікарів. На п’ятому місяці вагітності я прийшла на огляд до лікарки (саме тоді у мене відбулося відшарування плаценти). Тож я одразу пішла народжувати.

Софія з’явилася на світ на 25 тижні з вагою 690 грамів та розміром 33 см.

«Ми мали бути зимовими дівчатками, але стали літніми».

У пологовому відділенні нам одразу сказали, що шансів немає. Що такі діти не живуть. Проте ми вирішили не здаватися. Почали діяти. Нас перевели в реанімацію, там три місяці виходжували крихітку.

У нас було багато складних етапів. Шість переливань крові, киснева залежність (дитина не могла дихати без апарата), відкрита боталова протока (вроджена вада серця). Ми стали першими у Чернівцях, кому зробили операцію на серце, для цього навіть приїжджали кардіохірурги з Києва.

У три місяці побороли ретинопатію (ураження судин сітківки ока). Відтак домовилися про операцію в Польщі, бо були проблеми зі слухом. Грошей на лікування треба було дуже багато, ми зверталися до волонтерів та частинами збирали кошти.

Тепер Софія чує.

Ми вирішували проблеми почергово. Не зважали на те, що нам постійно говорили: «Дитина не виживе». Я від початку всім казала, що ми будемо першими, хто виходив дитину на такому ранньому терміні. Тому зараз маємо гарну і хорошу дівчинку Софійку. Зараз нашій дочці три роки.

«Тепер знаю точно: той хто стукає, тому відчиняють».

Найбільше боялася, що він помре

Буковинка Інга Андронік народила на восьмому місяці вагітності

Мені було 24. Той день я пам’ятаю досі. Дмитро народився у вересні на 34 тижні вагітності, тобто коли я була на восьмому місяці. Зараз йому 6 років, і він ходить у підготовчу групу.

Вагітність проходила нормально, тож я не очікувала, що син народиться передчасно. Так сталося через мій стан здоров’я, бо під час вагітності у мене був сильний риніт, я крапала собі дитячі препарати для звуження судин, але вони дали побічну реакцію.

Моя дитина до п’ятого місяця вагітності набирала нормально вагу, а потім після УЗД мені сказали, що там нульовий кровообіг і дитина задихається, тому негайно зробили кесерів розтин. Дмитрик народився дуже маленьким – важив 1 680 грамів, а ростом 41 сантиметр.

Після народження малюка поклали на груди моєму чоловікові. Пам’ятаю, як він сказав, що син дуже маленький.

Дмитрика перевели у реанімаційне відділення на сім днів, його годували через зонд. Хоч моя дитина і народилася передчасно, але патологій у нього не було.

«Увесь час я дуже хвилювалася. Найбільше боялася, що він помре. Бо ці діти дуже вразливі. Постійно думала, чи набере він вагу, чи буде бачити, говорити».

Він пізно почав тримати голову, ходити – після року, повільно набирав вагу. Також Діма пізно заговорив, але це не через те, що він недоношений.

А зараз він у мене високий, але худенький. Йому подобається ходити до школи, вчити вірші та малювати. Його захоплюють бетонозмішувальні машини.

«У нашого сусіда є справжня бетонозмішувальна машина, то ми кожного дня йдемо до нього. Син крутить її декілька разів та розповідає про всі деталі машини. Я щаслива, що зараз із ним усе гаразд».

Аліна та її історія

Чернівчанці Аліні 30 років. Дівчина народилася передчасно з вагою 2 300 грамів  

Моя мама ніколи не приховувала від мене того факту, що я передчасно народжена. Перейми у неї почалися ввечері, вона не одразу зрозуміла, що народжує, бо це був восьмий місяць. Але народилася я дуже швидко. Мама казала, що я її не мучила, бо з моїм братом усе було навпаки.

Я народилася з вагою 2 300 грамів, а середня вага малюка 3 500. Лежала місяць в інкубаторі, мамі приносили мене на декілька годин, щоб вона побула поруч зі мною. Тоді все робили для того, щоб я вижила. Дитину у вісім місяців важче виходити, ніж у сім. Я можу впевнено сказати, що мені пощастило – я вижила, от і все.

«Я ніколи не вдавалася в деталі свого передчасного народження, і не вважаю це якоюсь особливістю. Бо зараз у нашому житті кожен шукає у собі якусь особливість та презентує її людям, а я за простоту у всьому».

Запитую в Аліни, чи боялася тоді її мама.

– Ні, це не про неї, вона не така, – каже Аліна.

– А яка?

– Моя мама дуже проста та легка. Вона не любить ускладнювати життя ні собі, ні іншим. Вона не боялася. Зараз вона не дуже любить про це розмовляти, бо це в минулому. А те що було, того не повернеш.

Аліна, як і мама, не дуже любить розповідати про себе. Але поділилася з нами історією про ліфт.

«Коли мою маму везли в ліфті, то помітили, що вже видно головку.  Можна з упевненістю сказати, що моє народження почалося у ліфті».

Ярослава Дерев’янко