0
Про Мамаївську об′єднану територіальну громаду та її найуспішніші проєкти.
Коли вона очолила Мамаївську об′єднану територіальну громаду, то віддала свою автівку на довіз продуктів у дитячий садок. І вже впродовж двох років Наталія Катрюк їздить велосипедом. За день проїжджає по 15 кілометрів і багато працює, аби максимально наблизити послуги до населення.
В інтерв’ю «Шпальті» пані Наталія розповіла, як створювали Мамаївську ОТГ, про успішні проєкти та стратегічний план і чому опозиція є біцепсом її душі.
До Мамаївської об’єднаної територіальної громади була Лужанська селищна рада зі своїм устроєм, проблемами, перемогами та людьми, які є найбільшою цінністю для нас. Ми знали, куди рухаємося та чого хочемо. Адже були у переліку тих громад, які не чекали на п’ять копійок від районних чи обласних адміністрацій.
Лужанська селищна рада приєдналася до Мамаївської сільської. До цього рішення дійшли спільно та виважено. Ми розрахували економічний склад цього об’єднання та чудово розуміли, що мамаївчани не приєднаються в бік зміщення. А для того, щоб дати життя реформі децентралізації, вирішили, що центральна садиба буде в Мамаївцях, а центр надання адміністративних послуг — у Лужанах.
Люди важко звикають до змін, зокрема до тих, які відбуваються у їхньому селі. Адже до цього часу вони жили стереотипами, а тепер ми їх змінюємо.
Перші кроки об’єднання я асоціювала з поєднанням долі хлопця і дівчини — коли утворилася сім’я, і дівчина приходить у будинок як невістка. Так на правах невістки лужанчани прийшли в Мамаївці. На початку ми створили апарат і затвердили штат. Після чого — відділ інвестицій, бо розуміли, що без європейських грантів та допомоги ми не зможемо нічого зробити. Відтак їздили в інші громади, які функціонували з 2015 року. Потім почали працювати над стратегічним планом, він у нас дуже амбітний, і ми його досі реалізуємо. У нас дуже багато напрацьованих планів, зокрема це покращення енергопостачання, менеджменту, водопостачання, розвитку освіти та інфраструктури.
Стратегічний план передбачав будівництво трьох мініфутбольних майданчиків, два з них завершили, а третій ще на часі. Наразі будуємо амбулаторії у Мамаївцях, потім буде в Лужанах. Ще одним реалізованим проєктом є створення центру надання адміністративних послуг. Далі – аквапарк. Також ми започаткували свій тюльпановий фестиваль, який є брендом нашої громади.
Ще один крок до розвитку — це популяризація середнього та малого бізнесу. Незважаючи на те, що у нашій громаді зареєстровано майже 800 підприємців, які мають заправки, готелі, ресторани, крамниці, виробництва. Вони, звісно, наповнюють бюджет ОТГ, але цього недостатньо.
Також ми хочемо підвищити рівень комфорту на дорогах та облаштувати смарт-зупинки wi-fi та кнопкою виклику служб.
Виграти грант
Виграти грант не так легко, як здається, бо сьогодні так просто гроші ніхто не дає. Ми пишемо та подаємо дуже багато проєктів, головне — все детально розписати, щоб не було жодних сумнівів. Для цього у нас є двоє працівників: англомовний і україномовний.
На сьогодні іноземний інвестор дуже відкритий. Це в Україні, щоб виграти якийсь грант, необхідно принести чималу кількість паперів. Як починаєш це, то потім уже нічого не хочеш робити. Адже є служби, які ніби спеціально відтягують цей процес. Якщо подавати заявку на участь у європейських грантових програмах, то там чітко розписано, які документи та що потрібно. Часом у мене виникає думка, що вони більше хочуть зробити щось у нас, ніж ми самі.
Мама і дружина після 22:00
Колись мене запитали: «Ви ж мама, дружина і бабуся, коли ви все встигаєте?» А я кажу, що мама і дружина я після 22:00, бо по-іншому не виходить. Так, я багато працюю, але для мене головне – це результат. Коли бачиш результат своєї праці, то нові проєкти з’являються самі по собі. Я вже чимало пережила зі своєю громадою, але все одно люблю роботу і людей.
«Я часто кажу, що мене не потрібно хвалити, важливо тільки мені повірити і розуміти, що я не брешу, а кажу правду».
Коли хтось критикує мої дії та каже, що це неправильно, я завжди вислухаю і поясню свою позицію. Впевнено можу сказати, що опозиція є біцепсом моєї душі.
Звісно, бувають моменти, коли вже нічого не можеш і не хочеш, бо ти — жива людина. Впродовж року я не виходила з автобуса, бо їздила всією Україною. Зокрема дивилася, як живе Полтава, Черкаси, Закарпаття. Тоді я дуже багато дізнавалася для себе як для керівниці та людини. З часом я зрозуміла, що коли кудись їхала, то це були хвилинки слабкості.
До об’єднання у пані Наталі був автомобіль, проте з власної ініціативи вона віддала його на довіз продуктів у дитячий садочок. Уже впродовж декількох років вона їздить велосипедом.
Я дуже звикла до нього, автомобіль видно здалеку, а на велосипеді я можу з’явитися з різних точок. Можу бути там, де мене не чекають. І абсолютно не комплексую через це. З Лужан до Мамаївців їжджу велосипедом, витрачаю на це 10 хв. За день наїжджаю до 15 км. Бо так мені комфортно. Часом буває, що їду по центральній магістралі, і мені сигналять водії транспорту, бо впізнають…
