0
Випускник УАЛ Чернівці, бакалавр політології Києво-Могилянської Академії Ігор Макаров пише про те, що Українська академія лідерства — це діяльність маленької спільноти заради великої.
Перше вересня було у моєму житті одинадцять разів. В академії все відбувається інакше — навіть це класичне свято розуму, освіти та флористів. Тому класичне Перше вересня у нас пройшло з декількома невеличкими поправками. По-перше, на моїй спині був величезний туристичний наплічник, прикрашений слідами карпатського ґрунту, залишками тушкованки та кумедним горнятком, у якому іноді навіть бував гарячий чорний чай із величезного чугунного казана. По-друге, традиційну промову директора, від якої рівень мелатоніну зазвичай підвищувався до несумісного з життям, замінив військовий капелан, отець Андрій Зелінський, якого все одно було важко почути крізь шаленство вітру на висоті двох кілометрів. По-третє, мене оточували дві сотні людей з усієї України з різним життєвим досвідом та академічними здобутками, політичним світоглядом, фізичною формою, захопленнями. Вже тоді я зрозумів, що на мене очікують цікаві десять місяців. Чим ми тут, власне, займаємося?
Якщо звернутися до офіційного визначення, академія — це програма особистого та суспільного розвитку. Варто звернути увагу на слово «суспільного». Головною метою існування академії є виховання професійних та чесних лідерів, що будуть змінювати країну вже під час навчання. Про відмінність від класичної освіти говорить уже посвята у студенти, що відрізняється від типового ритуалу в закладах вищої освіти не лише відсутністю алкогольних напоїв, але й клятвою студентів виконувати правила академії та жити згідно з цінностями, що формують нас. Правила — банальна вимога від студента відмовитися від алкоголю, тютюну та сексуальних стосунків з іншими учасниками формаційного процесу. Цінності — більш цікавий аспект. Якщо бути лаконічним, цінності — це про створення морально-етичного фундаменту для студента. Або ж просто гарантія того, що ми не використаємо здобуті тут знання та навички для різних поганих речей.
Чому ми тут навчаємося? Академія, незважаючи на назву, не є закладом академічної освіти. У нас теж є лекції, дискусії, майстер-класи та тренінги, але вони мають більш практичне спрямування. Темп навчання настільки високий, що заглиблюватися в одну тему для її фундаментального вивчення майже неможливо. Тому, якщо студент хоче чогось навчитися, йому доведеться одразу на практиці застосовувати отримані теоретичні знання. Хоча б для того, аби не забути зміст тренінгу з тайм-менеджменту після лекції ексміністра чи фінансового майстер-класу професора Київської школи економіки. Обсяг дисциплін, у порівнянні зі шкільним та університетським переліком, вражає: починаючи з державотворення, історії України та релігієзнавства, закінчуючи підприємництвом, маркетингом та фандрейзингом. Студент може обрати будь-який цікавий предмет та дізнатися практичну актуальну інформацію від людей, які творять реформи в Україні, успішно займаються бізнесом чи викладають у кращих університетах не лише нашої країни, але й світу.
Зокрема у нас, в осередку Української академії лідерства у Чернівцях, за перший рік існування встигли побувати понад п’ятдесят науковців, реформаторів, підприємців та урядовців. Деякі студенти потрапили на стажування до наших лекторів, наприклад, до Кабінету міністрів України, провідних рекламних агентств, регіональних рад із розвитку та інших інституцій.
Академія — це про практичне сприйняття інформації. Ми багато подорожуємо не тільки Україною, але й світом. Відвідуємо успішні підприємства, державні інституції та музеї. Для багатьох студентів академія — це перший виїзд за кордон України, перший променад Єлисейськими полями, ночівля в ізраїльскій пустелі Негев чи перші дискусії у стінах Європейського парламенту. З регіональних можливостей можу відзначити багаточисленні проєкти студентів, які ви могли бачити чи навіть брати в них участь. Бумеранг для літніх людей, відкриті освітні лекції та руханки, проєкт «Бум для школярів», фотовиставки та інші круті можливості. Все це ми робимо регулярно, з власної ініціативи та ділимося на сторінках соціальних мереж. Так, нам ніхто за це не платить, чесно.
Українська академія лідерства — це про спільноту, досвід та відповідальність. Наша діяльність — це діяльність маленької спільноти заради великої. Заради того, щоб наше оточення та люди довкола змінювалися, ставали більш відкритими та активними. Завдяки проєктам, навчанню та експедиціям ми здобуваємо досвід, який допомагає нам досягати власних цілей, бути амбітними та не припиняти мріяти. Останнє, але не за значенням, — це відповідальність, про яку я хочу сказати окремо.
Дайош психологічну Європу! Коли українці вступають у полеміку стосовно Європейського Союзу та нашої європейської перспективи, зазвичай вони говорять про Європу, як про певний стандарт якості. Микола Хвильовий — автор славетного гасла, в якому ми, українці, дуже часто приділяємо недостатньо уваги другому слову, яке недарма займає центральну позицію. Європа — це не тільки високий рівень зарплат, потужні державні інституції та верховенство права. Європа — це світогляд. Чи, якщо так буде зручніше, набір цінностей, головною з яких є особиста відповідальність кожного за те, що відбувається навколо. Єдина річ, яку відверто пропагують студентам в академії, — це відповідальність. Наслідком усвідомлення власної важливости у суспільних справах, починаючи від брудних вулиць, закінчуючи процесом державотворення та корупції у Верховній Раді, є мотивація змінюватися. Змінювати себе, Україну. Творити країну, у якій хочеться жити. З якої не доведеться вивозити дітей у Сполучені Штати тільки для того, щоб мати гарантію їхньої безпеки та в якій не може початися війна через містичні «утиски» національних меншин, мовну дискримінацію чи казковий фашизм.
Кому потрібна академія? Сказати, що Українська академія лідерства підійде кожному — відверто збрехати, перетворивши цю колонку на банальну рекламу. Звісно, навчання в академії підійде лише невеликій частці підлітків, зважаючи на декілька моментів. По-перше, навчання дуже інтенсивне та пов’язане зі спортивною активністю. Тому претендентам на вступ до академії бажано мати базовий рівень фізичної підготовки та непогану стресостійкість, щоб подолати всі можливі випробування.
По-друге, ми всі живемо десять місяців під одним дахом (іноді живемо навіть не під дахом, але в будь-якому випадку разом). Це справжній виклик для людей-інтровертів, таких, як я. Кожен долає цю перенасиченість людьми, як може. Наприклад, я почав грати на гітарі та проходити онлайн-курси на Сoursera.
По-третє, якщо абітурієнтів зовсім не цікавить політика, державотворення, реформи в країні та різні важливі суспільні процеси, більшість часу на лекціях та під час експедиції будуть проводити у режимі standby. Також хочу ще раз зазначити, що академія не є програмою формальної академічної освіти. Це про практичні навички. Навіть на читання книжок, що є обов’язковим елементом програми, залишається критично мало часу. Навчання триває з 7:00 до 22:00 шість днів на тиждень, що вимагає повної віддачі студента. У мене на інше, окрім гітари та курсів, часу та енергії не вистачає.
Так про що таки академія? За майже десять місяців я встиг побувати у декількох давніх українських замках, вперше виступити в радіоефірі, поспілкуватися з депутатами Європарламенту, дізнатися про тонкощі інноваційного аграрного сектора Ізраїлю, відвідати музей Першої Світової війни на полях Фландрії, підготувати власний майстер-клас із медійної грамотности та кібер-безпеки, взяти участь у купі крутих проєктів та багато чого іншого.
Найдивовижніше тут — те, що для кожного цей досвід буде унікальним. Саме тому неможливо відзначити досягнення студента в академії за якоюсь системою оцінювання та урочисто вручити йому ламінований шматок паперу А4 у кінці програми. Для когось академія — це глобальні міжнародні проєкти та дипломатичні місії, хтось позбавиться почуття меншовартости та почне відчувати власну можливість творити зміни у країні, районі чи родині. Академія — це про розвиток. І якщо студент віддається цьому розвитку, він отримує унікальний досвід та доступ до спільноти людей, які хочуть змінювати цю країну. Та саме за цим майбутнє української та світової освіти — за творенням спільнот, що хочуть та можуть змінювати, бо мають для цього професійні якості. Українська академія лідерства ніколи не замінить університет, але я вірю, що вона змінить уявлення українців про те, якою може та повинна бути освіта.
