Коучинг від чернівецького ката. Як досягти успіху

Рецепти успіху Ласло Лука.

Ласло (Василє) Лука наприкінці кар’єри у в’язниці. Зі своєї останньої камери він писав румунському лідерові Георгію-Деж, запевняючи у відданості і любові. Той не відповідав, і зазвичай писав на цих листах: «стара свиня, сволота, яка ніколи не виправиться».

Дослідник і журналіст Сергій Воронцов продовжує історичну рубрику про багатокультурне затишне місто Чернівці та більш серйозні теми, наближені до реальности.

Один чернівецький діяч у перші роки незалежности, на початку дев’яностих, за відсутності спеціальної літератури на кшталт як розбагатіти або як досягти успіху, читав «Майн кампф» Гітлера, який тоді спішно видали. Коли його запитували, як він може читати книгу, яку написав такий покидьок, відповідав: «Так рецепти успіху завжди однакові». І треба сказати, що він досяг великих вершин. Можливо, більших, аніж ті, хто читав стандартні американські посібники. Гітлерівські рецепти, вочевидь, підходили для ситуації більше.

З цього приводу цікаво згадати про ще одну успішну людину, чия кар’єра, щоправда, розвивалася у сталінську епоху в Чернівцях. Ми вже підзабули людей того періоду. Та й не знали їх. Тому що після хрущовської відлиги не так їх уже й згадували. Суспільство ставиться до них, як до монстрів. Незрозумілих, а тому нецікавих. А вони насправді захопливі, тому що були такими же людьми, як ми самі. Як таке можна сказати про нас? Про демократів та гуманістів? Так вони теж були і гуманістами, і демократами, як їм здавалося. А здається подекуди всяка чортівня.

Якби вони робили нині публікації у фейсбуку, то без сумнівів отримували б і зараз тисячі лайків. Може, не були б уже комуністами, а, може, були б навіть антикомуністами, але, без сумнівів, боролися б за справедливість. Тому що, по-перше, це – цікаво, по-друге, дає страшенну насолоду володіння думками інших. А по-третє, за підсумком – це ВИГІДНО. Героя теперішньої нашої статті звали Ласло Лука.

28 червня 1940 року чернівецькі комуністи, яким несподівано випав нечуваний джекпот, прийшли до чернівецької тюрми, щоб запобігти вивозу політв’язнів до Румунії. Жандармерії, однак, було не до в’язнів. Вони мріяли виїхати самі. Тому протестувальники повз приймальню з красивими, ще австрійськими, дзеркалами (що обов’язково стояли ледь не у кожній установі Чернівців) увірвалися до в’язниці і змусили охоронців відчинити двері камер. В одній із них був міцний чоловік із примітним великим шрамом-зигзагом на щоці. З сорока двох років свого життя він просидів у тюрмі вісім. Чотири роки воював у Першій світовій, яку ще називали імперіалістичною війною колись. Він дев’ять разів був арештований і шість років вчився у школі. Це й був діяч Комінтерну, румунський комуніст Ласло Лука, пізніше – Василє Лука. За декілька тижнів він стане одним із керівників Чернівців, а через кілька місяців – народним депутатом від міста і буде розпоряджатися долями тисяч чернівчан. А за декілька років – ледь не головною людиною у Румунії, надвпливовим віцепрем’єром та діячем Комуністичної партії Румунії. Є дуже ґрунтовне припущення, що депортацію 12-13 червня 1941 року, в ході якої відправили до Сибіру 8 тисяч чернівчан, готувала з боку міської чернівецької влади разом із НКВС саме ця людина. Добре, хоч меморіальну дошку не встановили. І день народження не відзначаємо.

Ласло(Василє) Лука (із люлькою) на Центральній площі Чернівців дивиться парад радянських військ 3 липня 1940 року. Поруч (у центрі) Бернгард Кац, лідер чернівецьких комуністів. З фондів Державного архіву Чернівецької області

Зараз є таке модне слово – коучинг. Я його вивчив недавно, і спішу це донести до людей. Це щось на кшталт проведення майстер-класів, консультування. Уявімо собі, що такий коучінг щодо свого шляху до успіху провів би наш герой Ласло Лука. Як би він пояснив свій шлях? На щастя, доволі багато подробиць його біографії збереглися, і можемо уявити, що він порадив би.

Перше, дуже дивне, Лука був романтиком. Він любив пригодницьке чтиво з дитинства. І, як казав пізніше, вимріяв для себе успіх… через пригоди. Й іншого не бажав. Наполеглива праця, пихтіння та кректання на кар’єрній драбині його майже не цікавило. Романтик від початку чомусь почувається вищим. Без жодних заслуг. Тому що романтик.

Отже, перша настанова успіху від коуча Луки: почувайтеся вищим над іншими без жодних приводів, все одно цих приводів ви ніколи не знайдете.

Ми дещо злукавили, насправді у Луки був привід почуватися вищим. Таким його в юності вважало суспільство, він був захисником Вітчизни. У сімнадцять років, як наголошує офіційна біографія, Луку, вихідця з небагатої родини, загребли до австро-угорської армії. Він мав щастя спостерігати, як кишки та кінцівки його товаришів усіювали поля Галичини та Буковини, де відбувалися бої Першої світової. Після того, пише Лука, він став переконаним пацифістом і ненависником імперіалізму, який призвів до війни. Він пізнав, що ці мільйони людей загинули через капіталістів. Тому вирішив боротися з ними. Так логічно вимальовується біографія. Правдоподібно. Хлопчик. Війна. Смерті. Але це був лише один бік, про який модно було говорити. Насправді був і інший. Війна по-різному впливає на психіку. Відомий письменник Ремарк, наприклад, справді, став пацифістом. Але він майже не воював. Декілька тижнів лише. А Лука провів на фронті декілька років. Усе життя потім він любив полювання. Товаришам своїм він іноді жартома говорив, коли з’являлося стадо косуль: «Уяви, повиходило різне бидло тупе, а з ними їхні вагітні жінки, діти. Що ти робитимеш?» Після цих слів він починав стріляти по косулях. Він мав би ненавидіти війну, адже був ветераном бійні – так наголошувала біографія. Але насправді почав ненавидіти і зневажати людей. За їхню тупість? За юність, проведену під кулями? Хтозна..

Отже, друга настанова для успіху від коуча Луки, який усе знав про косуль: не зважайте на обставини, люди не варті того. Якщо треба, то треба. І вас спіткає успіх.

Крім того, Лука зневажав обивателів. У молодості він любив ресторанне життя. Але без ідеї ні дешеві коханки, ні вино не здавалися йому смачними. Він читав увесь час марксистські брошури.

Отже, третя настанова: повинна бути генеральна мрія, яка переважає інші.

Лука був гравцем. У найширшому сенсі. І найбільшою його ставкою був комунізм. Грав у все. У камерах, де він сидів через політичні справи, Лука підходив до співкамерників і пропонував грати в шахи. Набридав із цим проханням. Якось натрапив на одного із в’язнів, який був сильним шахістом. Лука весь час програвав, шаленів і викидав фігури у парашу. Згодом він знову пропонував зіграти у шахи. В’язень відповідав, якщо той дістане їх, то погодиться. Лука сварився, діставав фігури із сечі, відмивав їх. І вони починали грати знову. Лука вкотре програвав, шаленів і кидав шахи в сечу. Ця історія з шахами здається мені геніальною за влучністю метафори політичної гри. Програвати, викидати все у лайно, відмивати, грати знову.

Отже, четверта настанова для успіху від коуча Луки: грайте, інакше ніколи не виграєте. Бо більшість не грає взагалі.

Єлейна передвиборча стаття про кандидата у народні депутати Ласло Лука  у «Радянській Буковині» (грудень, 1940 рік)

Ще одна цікавинка. Лука постійно тренувався. Він завжди плекав у собі образ володаря думок і вождя. І йому ніщо не заважало. Якось через заґратоване вікно камери, де він сидів вкотре за причетність до компартії, проповідував у тюремний двір комунізм чотири години поспіль. Він робив це так часто, ніби тренуючись. Через декілька років Лука працюватиме на радіо Комінтерна. І так само невтомно. Стало у пригоді. Коли комуністи у 1947 році фактично здійснили переворот у Румунії, Лука приміряв кинуті мантії і генеральські мундири. Це згадували. Він ніби грав посадами, атрибутами влади.

Отже, п’ята настанова для успіху від коуча Луки: весь час тренуйтеся, ніби ваша мрія вже досягнута.

Коли розпочалася війна, Лука змушений був тікати з Чернівців у Москву. Там  у його житті з’явилися дві жінки: лідерка румунських комуністів у екзилі Анна Паукер і чернівчанка Бетті Бірман. До обидвох Лука ставився, як до головних людей у своєму житті. На Бетті він одружився. Анна Паукер стала його вічною союзницею, він підтримував її завжди, а вона – його.

Отже, шоста настанова для успіху від коуча Луки: не втрачайте розумних жінок на своєму шляху, вони дисциплінують і допоможуть вам не бути «раздолбаєм».

У 1952 році, однак, із Лукою відбулася неприємність – його оголосили ворогом народу. У цей момент він втратив свідомість. Відчувши кінець фарту. Як це сталося? Він був міністром фінансів Румунії, й оскільки був доволі логічною людиною, то посилався на думку фахівців. Це, як з’ясувалося, був єдиний його недолік. Він міг убивати, але він не любив нелогічности. У той час частина керівництва Румунії, здається, під впливом Сталіна, запропонувала абсолютно безглузді економічні реформи. Лука, порадившись із фахівцями, виступив проти, наївно думаючи, що врешті це піде йому на користь. І його оголосили ворогом народу.

Отже, сьома настанова від Луки: якщо вас спалять на вершині успіху, то не тому, що ви втнули дурницю, а тому, що вчинили по-людськи. Щойно ви поведетеся по-людськи на вершині влади, вас скинуть у самий низ.

Ласло Лука закінчив своє життя у в’язниці.

А восьма настанова, вже, мабуть, від автора, люди, яких ми страшенно поважаємо, новини про яких виловлюємо у мережі, яким подекуди дякуємо, прийшли до політичного успіху рівно тими ж стежками, якими ходив Ласло Лука. Він теж був улюбленцем і кумиром. Харизматом і людиною яскравих позицій. Таким, яких ми любимо. Адже від тих людей ми нічим не відрізняємося. Успіхів вам)

ПС. А хтось запитає, так той наш діяч, який читав «Майн кампф», із ним же все добре, ми його любимо, і все чудово закінчилося. Можливо, він не зробив нічого людського, а з іншого боку – ще не вечір.

Колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Шпальти» може не поділяти думки, висловленої у матеріалі.