0
Буковинці Костянтин Костащук і Василь Ісупов здобули перемогу в Чемпіонаті світу з середньовічного бою, який відбувся в парку «Київська Русь», що біля Києва. Спортсмени у складі національної збірної України вибороли першість у номінації «16 на 16».
Голова федерації середньовічного бою у Чернівецькій області та керівник клубу «Айна бера Чернівці» Костянтин Костащук, попри інертність управлінь молоді і спорту, створив сильний спортивний клуб, який у складі національної збірної прославив Україну на весь світ. Це той випадок, коли ентузіазм та титанічна робота дали просто разючі результати.
До речі, хлопець живе за містом, працює в місцевій сільраді землевпорядником. Двічі на тиждень Костянтин їде у Чернівці на тренування. Тут, окрім своїх занять, він навчає і вихованців. Спілкуємося з ним про захоплення середньовічним боєм, життєві принципи, підтримку дружини та перспективи розвитку середньовічного бою на Буковині.
– Скільки часу готувалися до Чемпіонату світу і наскільки складною була боротьба?
Я готувався два роки. У Чемпіонаті світу у будь-якому виді спорту я хотів взяти учать ще з дитинства. Тоді до нас у школу приходив Іван Гешко. Було дуже цікаво спілкуватися з ним і дізнаватися про його спортивні досягнення. Сама підготовка до Чемпіонату тривала більше року. Спочатку це були виїзди на відбіркові турніри.
– Хто був найзапеклішим суперником на ЧС?
Поляки. Це досить сильна і згуртована команда. У Польщі спорт дуже підтримують на державному рівні. І це дає свої результати. Поляки вибороли багато золота, особливо в турнірних номінаціях. Важко було з датчанами. От мене вважають великим бійцем в Україні, але поряд із ними я навіть не середньостатистичний датчанин. Середня маса їхніх команд набагато більша наших. Тож було досить складно.
– Що допомогло перемогти?
Тактика і те, що кожен чітко виконував своє завдання. Ми змогли знайти правильний підхід до всіх своїх суперників.
– З чого розпочалося твоє захоплення середньовічним боєм?
Як і кожній дитині, мені дуже подобалися лицарі і все, що з ними пов’язано. Серйозно захопився середньовічним боєм після важкої травми, яку отримав внаслідок ДТП. Тоді ми з реабілітологом працювали в залі, де хлопці займалися реконструкцією. Зацікавився, почали спільні тренування. Так усе почалося – з березня 2017 року.
Тепер ми в одному клубі «Айна Бера Чернівці». Їздимо разом на змагання, фестивалі, робимо історичні презентації та організовуємо різні події. Зокрема першість області, «Ніч у музеї», майстер-класи, а спільно з Ігорем Сорокоумовим створили виставку «Воїни Середньовіччя: історія та сучасність».
– Де знаходив сили, щоб відновитися після складної травми?
Потрібна віра в себе. Це найголовніше. Також треба відчувати себе і знати, чого хочеш. Варто прислухатися до лікарів, та не в усьому. Медики стараються дати все краще для здоров’я, але не завжди думають про те, що є кращим для людини. Найбільше мені допомогла відновитися моя психологічна установка. Те, що я хотів повернути свою форму.
– Костю, тривалий час ти займався боксом. Що цей вид спорту дав на шляху до ЧС?
Так, боксом займався майже вісім років. Тренер Василь Смаглій дав мені не лише спортивне виховання, але й уміння досягати свої цілі та бажання йти до вершини.
– Розкажи про роль дами серця для лицаря. Твоє знайомство з коханою пов’язане із захопленням Середньовіччям?
Ми знайомі з Ярославою давно, але рішення про одруження виникло під час першого спільного виїзду на фестиваль. Так, в історичних умовах, біля вогнища, попросив руки і серця. Якщо дружина не підтримує хобі чоловіка, такий шлюб дуже важко тримається. Ярослава мене дуже підтримує.
Значна частина сімейного бюджету йде на моє захоплення. Часто дружина, жертвуючи своїм хобі, обирає моє. Навіть шиє нам одяг. Вона освоїла техніку швів XIII-XV століття. Також гарно стріляє з лука.
– Яким є сприяння від держави у розвитку середньовічного бою?
На рівні міста це дуже складно. Наприклад, приходиш в управління молоді і спорту, просиш допомоги у пошуку залу або приміщення, де можна було б тренуватися. А замість підтримки, вони все спускають на твої руки. Ти сам за себе відповідаєш.
Сподіваємося, що після ЧС ситуація зі сприянням від держави стане кращою. Оскільки на цьому рівні – це вже не тільки здобутки спортсменів, а й країни і нації.
– Де ви шукаєте джерела фінансування на оренду зали та інші витрати?
Нема джерел фінансування. В основному – все наш ентузіазм. Як для одруженої людини, яка працює на державній роботі, це дуже складно. Я двічі на тиждень дістаюся на тренування за 40 км від дому. Плачу за свої заняття і ще викладаю хлопцям. Окремого приміщення у нас нема. Ми співіснуємо ще з одним видом спорту в залі 5-ї школи. Але там місця не вистачає й умови для проведення тренувань не достатні. Нам потрібне своє приміщення хоча б 60 кв. м. І якби воно було рік тому, то тепер на ЧС поїхали б не двоє спортсменів від Чернівців, а 5-6. Якщо зараз упустимо рік, знову все стоятиме на місці. Я готовий вливати в це свій ентузіазм, час – тільки хочу бачити хоча б якусь підтримку від міста. Наразі це зводиться до того, що нам повернуть гроші за проїзд на чемпіонат і добові.
– Які вимоги, щоб потрапити у вашу команду?
Немає вимог. Головне – бажання працювати. Можемо займатися з дітьми від 12 років. Але знову ж таки повертаємося до того ж питання – щоб займатися, потрібне приміщення. З дорослими це простіше. Головне – бажання. У нас займаються навіть люди з інвалідністю. Наприклад, Віталій Шопа з ДЦП виборов срібло на софті — м’якому виді середньовічного бою. Кожен, хто захоче, знайде себе у нас.
– Хто твої вихованці тепер?
Найголовніший вихованець – це Василь Ісупов, який за рік показав номінальний результат, з яким ми їхали на ЧС. Він проявив себе як професійний індивідуальний боєць. Інші спортсмени також показують хороші результати. Якби була можливість більше тренуватися, були б набагато вищі рівні.
– І на завершення. Які головні принципи бійця?
Рух вперед і тільки вперед. Що б не сталося. Два основних правила, якими ми керуємося як асоціація, — це єдина країна, єдина нація.
Довідка
Середньовічний бій у 2016 році визнаний Міністерством молоді та спорту України неолімпійським видом спорту. Під час сучасного бою використовують м’які зброю й обладунки. Боєць-учасник турнірів одягнений у повний обладунок, який, як і зброя, зроблений за історичними зразками. Для тренувань використовують якісний захисний спортивний інвентар. Заняття проводять інтенсивно і без шкоди для здоров’я. На відміну від показових битв, що часто проходять на фестивалях історичної реконструкції Середньовіччя, ці бої йдуть у повний контакт. Судять їх спортивні арбітри, що мають спеціальну підготовку і досвід участі в змаганнях. Також, на відміну від історичного фехтування, середньовічний бій узяв дуже багато від сучасних видів єдиноборств, враховуючи те, що борцівська техніка є його суттєвою складовою, не тільки не забороненою, а й обов’язковою.
Альона Чорна
Фото: клуб «Айна-Бера»
