Чи готові чернівчани до розвитку внутрішнього туризму нового рівня

Якщо місцева влада та бізнесмени робитимуть загальну промоцію Дністровського каньйону, буде можливість збільшити кількість туристів.

Фото: Леонід Морозов

Тетяна Воронова – консультантка з розвитку внутрішнього туризму, організаторка спортивних та культурних заходів у регіонах, фестивалю сучасної інструментальної і симфонічної музики InStrum Fest Zalischyky, має різноманітний досвід іноземного туризму й організації конференцій. Зараз працює з регіоном навколо Дністровського каньйону і ділиться своїми враженнями, як його розвинути. Тетяна пише про те, чому такий фестиваль, як InStrum Fest Zalischyky ,допоможе зробити загальну промоцію не тільки для Тернопільщини, а й для Буковини.

 

Регіон Дністровського каньйону об’єднує територію трьох областей: Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської. І це наче діамант, до огранювання якого можуть долучитися всі охочі й потім разом насолоджуватися його красою. Це тонка робота, під час якої всі домовляються. Головне – підкреслити всі грані.

Зараз я працюю над фестивалем у Заліщиках InStrumFest Zalischyky. І великий акцент роблю на розвиток міста. Водночас розглядаю цей проект, як відправну точку для комплексного розвитку регіону навколо. Не ефективно розвивати лише Заліщики або будь-яке інше місто чи село. У таких випадках можливий лише короткочасний розвиток, а потім усі заходять у глухий кут. Виникають питання інфраструктури, доріг та створення довших і складніших турів.

На початку розвитку туристичної дестинації дуже добре пропонувати одно- та дводенні тури. Але, щоб рухатися далі та збільшувати кількість ночей у готелях і запропонованих послуг, треба мати більше. Наприклад, організовувати екскурсії у сусідні населені пункти, комбінувати можливості відпочинку (спокійний та активний), пропонувати культурні або навчальні програми. 

Якщо місцеві бізнесмени налагодять ефективну співпрацю навколо Дністровського каньйону та будуть робити загальну промоцію регіону, працюватимуть над транспортною системою, вкладатимуть у це інвестиції – збільшиться потік туристів.

Представники готелів та туристичних об’єктів обласних центрів часто взагалі не можуть зрозуміти, яке відношення до них має містечко в 50-100 км за містом. У них усе є. І з якої причини їм відпускати туриста в інший населений пункт? Та ще й неідеальними дорогами. А логіка і мотивація дуже прості – збільшення прибутку від туризму.

Пересічний турист, який приїжджає до Чернівців, може побачити місто за вихідні. Цього йому буде достатньо: заплатить за одну-дві ночі в готелі, поїсть, придбає декілька квитків у музеї, можливо, на концерт. Потім буде гуляти містом, роздивлятися архітектуру та насолоджуватися атмосферою міста. Ще, можливо, погодує голубів і поїде, відзначивши для себе і соцмереж, що місто відвідав.

А якщо йому запропонувати одноденну екскурсію у ті ж Заліщики? Чи на сплав? Ідея залишитися ще на ніч стане реальнішою та привабливішою. Після побаченого там турист повернеться до Чернівців – задоволений і голодний. Він поїсть, ще раз відзначить, наскільки привабливе місто. Один із туроператорів зможе заробити на екскурсії, а регіональна сторона, що приймає, – на туристах із міста. А навіть якщо не залишиться цього разу, то пам’ятатиме, що в регіоні стільки можливостей, що обов’язково потрібно повертатися, і не раз. Ще й розповість про це своїм друзям.

Зароблять усі, а турист залишиться задоволеним. Це здається очевидним. Але насправді на людей, підприємців та владу часто впливають територіальні межі: це мені не належить, тому і сили в це я не вкладаю.

Чи налагоджена співпраця між Чернівецькою та Тернопільською владою. Чи гармонізовані стратегії? Якщо ні, з цього потрібно починати. І лідери, які прагнуть до справжніх змін, створюють таку комунікацію, дізнаються, як вони можуть бути корисними одне одному, як спільними зусиллями розвивати регіон.

Є інша розповсюджена помилка – надзвичайна концентрація над однією туристичною цінністю. Наприклад, населені пункти навколо Дністровського каньйону часто асоціюють себе з ним. Вони концентруються на сплавах і не бачать інших можливостей. Дуже мало туристів знають, що тут на кожному кроці є ще й інші скарби. Чого тільки варті веломаршрути! Коли їду ними, розумію, що швейцарці й австрійці почали б заздрити, якби дізналися про них. Мабуть, тому місцеві й приховують їх від світу (жартує, – авт). А багато історичних і культурних пам’яток занедбані. Хіба їх не треба відновлювати?

Турист із задоволенням буде їхати від одного до іншого, вивчаючи особливості кожної місцевості. Наприклад, виїхавши з Чернівців, відвідає Мамаївці, Заліщики, Чортків, Теребовлю. Теплі сусідські стосунки вирішують більшість інфраструктурних питань та дозволяють ефективно користуватися спільними ресурсами. Є потреба робити фестиваль? Але не купуватимемо сцену для кожного села за всі його гроші, а придбаємо одну та разом сплануємо графік заходів. Відтак усі зможуть нею користуватися, а в регіоні завжди буде активність. Хороші новини в тому, що така міжсільська конкуренція – найбільший двигун українського прогресу. У більшості випадків інструмент «зробімо краще, ніж у сусіда» гарантовано діє.

Деякі меценати люблять вкладати в розвиток тієї місцевості, звідки вони родом або де мають емоційну прив’язаність. Але неможливо створити якісну дестинацію, коли навколишня територія деградує. Я б рекомендувала меценатам вкладати саме в комплексний розвиток і знаходити тих, хто буде ним займатися.

Розвиток внутрішнього туризму – це насамперед робота з менталітетом, яку потрібно системно, делікатно і покроково виконувати. Важливо визнавати помилки, домовлятися і допомагати іншим – сильним, маленьким і великим. Якщо така взаємодія почнеться, регіон Дністровського каньйону і сусідніх територій уже цьогоріч зробить величезний крок уперед у туризмі й економіці. 

 

Залишити відгук

Залишити відгук