Що буде на місці колишнього кінотеатру «Україна» у Чернівцях

Комісія з виділення оренди нерухомого майна рекомендує передати колишній кінотеатр «Україна» релігійній громаді церкві «Еммануїл».

У лютому чернівчани жваво обговорювали інформацію щодо передачі приміщення колишнього кінотеатру «Україна» в оренду одній із релігійних громад міста. Йдеться про будівлю на вулиці Ольги Кобилянської, 51, 53. Тоді про це стало відомо з допису громадського діяча Жана Побе у Facebook.

«Мало хто знає, але зараз відбувається цікавий і тихий процес передачі в довгострокову оренду приміщення колишнього кінотеатру «Україна» (вул. О. Кобилянської, 51, 53) одній із церков міста», – йдеться у дописі.

Аби з’ясувати, чому комісія з виділення оренди нерухомого майна рекомендує передати колишній кінотеатр «Україна» релігійній громаді церкві «Еммануїл», «Шпальта» поспілкувалася з керівництвом Департаменту економіки, управлінням культури та представником релігійної організації.

Ми з’ясували, що до Департаменту економіки, як орендодавця комунального майна, із заявою звернулася релігійна громада церкви «Еммануїл» (християни віри Євангельської п’ятдесятників) із проханням надати в оренду терміном на 10 років нежитлові приміщення за адресою вул. О. Кобилянської, 53 для проведення релігійних обрядів та церемоній.

«Відповідно до статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 2.8 Положення про оренду майна, у разі надходження заяви про оренду майна від релігійної організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній оголошення про намір передати майно в оренду не розміщується, і договір оренди укладається з таким заявником без проведення конкурсу на підставі рішень комісії та виконавчого комітету міської ради» – йдеться у відповіді Департаменту на інформаційний запит «Шпальти».

Відтак це звернення 25 січня розглянули на засіданні комісії, яку створили відповідно до розпорядження чернівецького міського голови. А це питання вирішили винести на розгляд комісії із виділення оренди нерухомого майна.

11 лютого комісія надала згоду на передачу в орендне користування релігійній громаді церкві «Еммануїл» терміном на десять років та загальною площею 1198,6 кв. м.

Надалі все залежить від рішення виконавчого комітету, сказав у коментарі «Шпальті» в.о директора Департаменту економіки Віталій Гавриш.

«Засідання виконавчого комітету відбудеться 16 квітня. Комісія з оренди нерухомого майна рекомендує передати об′єкт релігійній громаді. Попередньо проект рішення мають оприлюднити на сайті міської ради», – розповідає Віталій Гавриш.

Проте на засіданні не всі підтримали цю пропозицію. Начальниця управління культури Чернівецької міської ради Юлія Сафтенко зазначила, що у неї кардинально протилежна позиція.

«Питання треба зняти на довивчення та провести громадські слухання. Я проти того, аби колишній кінотеатр «Україна» віддавали в оренду релігійній громаді. Адже раніше це був заклад культури. Якщо зараз ми віддамо приміщення в півтори тисячі квадратних метрів у центрі Чернівців, на головній вулиці міста, на 10 років, то ми більше його не побачимо. Водночас, якщо закріпити приміщення за управлінням культури, то ми не можемо гарантувати, що зможемо забезпечити повне відновлення будівлі за рахунок бюджетних коштів чи знайти інвестора», – каже Юлія Сафтенко.

Окрім цього, начальниця управління культури зазначила, що німецька організація «GIZ» теж має плани на це приміщення.

«Проект «GIZ» уже роздали всім депутатам, і його розглянуть на сесії міської ради. У колишньому приміщенні кінотеатру «Україна» вони хочуть створити центр для експериментальних і театральних постанов та інших видів мистецтв молодіжного андеграунду. Крім того, громадські активісти пропонують у цьому приміщенні розмістити культурний простір».

Для того, аби будівля колишнього кінотеатру «Україна» функціонувала як громадсько-культурний простір, необхідне фінансування. За попередніми підрахунками – приблизно 8-9 млн гривень.

Як повідомив Віталій Гавриш, із міського бюджету таку суму виділити не вдасться, адже з 90 млн грн лише 80 млн виділили на ремонт доріг.

Натомість представник релігійної організації «Еммануїл» Костянтин Кучеренко повідомив, що вони мають змогу облаштувати приміщення.

«З Божою поміччю ми зможемо зробити ремонт та все впорядкуємо. Це приміщення необхідне для людей із міста, щоб вони могли прийти на поклін до Бога. А об’єкт уже давно не був у використанні. Приміщення може ще гірше зруйнуватися, якщо його не візьмуть в оренду. Люди думають, якщо орендуватиме приміщення церква, то об’єкт буде недоступним. Але ж ні! Кожен охочий зможе зайти в колишній кінотеатр «Україна», коли там буде церква», – каже пастир.

Водночас Віталій Гавриш зазначає, що за період його перебування на посаді звернень чи заяв від інших організацій щодо оренди цього приміщення не надходило.

«З 2012 року приміщення кінотеатру «Україна» не здають в оренду».

Для того, аби побачити, якою зараз є будівля колишнього кінотеатру всередині і дізнатися, якою вона була колись, спілкуємося з кандидатом історичних наук, Почесним консулом Австрії Сергієм Осачуком. 

Про Німецький дім (Deutsches Haus)

У центрі міста – на вулиці О. Кобилянської, 53 – розташоване приміщення загальною площею 1198,6 кв. м. Раніше тут був кінотеатр «Україна», а зараз – суцільний безлад: підлога ледь не провалюється, під ногами – багато сміття, де-не-де залишки будівельних матеріалів, радянських меблів та порожніх пляшок.

Зайти всередину чернівчани не можуть, адже вхідні двері будинку зачинені.

Сергій Осачук розповідає, що 1908 року товариство християнських німців (найбільше об’єднання німців Буковини) викуповує земельну ділянку на вулиці Панській, 51 (тепер 53). Вже буквально з квітня по жовтень 1908 року будинок споруджують із цегли за планом архітектора Густава Фрітча, і впродовж наступних 1,5 року триває оздоблення будівлі.

«5 червня 1910 року Німецький дім відкрили і передали в користування німецькій громаді. Центральним об’єктом дому став урочистий зал (великий). Його розміри були: 18 метрів у довжину, 12 – у ширину та 9 – у висоту. В оздобленні цього залу використали червоно-сірі та золоті тони. Всередині зали було 8 балконів та велика сцена, а родзинкою в оздобленні, крім люстр та ліпнини, став настінний розпис одного з найпрогресивніших німецьких художників – Альфреда Оффнера. Саме він розписав стіни навколо сцени. Це були дві величезні монументальні картини, які з німецької перекладаються як «Колись» і «Тепер». Картини показували еволюцію німецького народу в Чернівцях».

За словами Сергія Осачука, нічне освітлення залу забезпечували люстри, які органічно поєднувалися з архітектурою і живописом. Ложі, що заглиблювалися в оздоблені орнаментом ніші, мали для ефективного освітлення червоні тліючі лампи. Денне освітлення залу відбувалося через шість вікон на боковій стіні та суміжні кімнати двох поверхів. Перший поверх зали мав двадцять лож, а другий – галерею бокових.

Фото надав Сергій Осачук

Велика зала Німецького дому стояла 30 років – впродовж 1910-1940. Вона була головною в культурному житті німецької громади Буковини. Окрім цього, її охоче використовували й інші етнічні спільноти міста.

«Цікавим є той факт, що залу орендувала українська громада. Зокрема, тут у 1913 році проводили Шевченківське свято.

У 1912 році до Чернівців завітав Імператорський театр із Токіо. Тоді у великому залі виступила солістка на прізвище Ханака.

28 червня 1940 року Буковину анексовує Радянський Союз. Тоді вся німецька громада за згодою між Сталіном та Гітлером отримує право на переселення до Німеччини. Коли останній ешелон відбуває з Чернівців (5 листопада 1940 року), будівля стає власністю радянської влади. Тоді в одному з бічних приміщень Німецького народного дому починають показувати фільми. Вже після Другої світової війни у великому залі починає функціонувати кінотеатр «Україна», – пояснює дослідник історії.

Сергій Осачук продовжує, на початку 1950-х років кінотеатр згорів ущент. Усе, що залишилося, – це оздоблення та ліпнина вже радянського періоду. 1990 року Товариство австрійсько-німецької культури отримало тут декілька приміщень. Німецький народний дім громаді повністю так і не повернули. Хоча він був збудований лише за кошти самої громади.

За словами чернівчанина Едварда Туркевича, до 1956 року «Україна» був головним кінотеатром у Чернівцях. При ньому було чотири кінозали: основний, літній та «дочірні»: «Малятко» і «Новини дня». Вхід до кінотеатру був із вулиці Ольги Кобилянської. У 1990-х роках його зачинили. Кінотеатр не функціонував за призначенням 29 років.

Станом на 1 січня 2019 року об’єкт перебуває у переліку вільних приміщень комунальної власності територіальної громади міста, які можна взяти в оренду. «Вивчається питання щодо створення громадського культурно-мистецького простору», а балансоутримувач — КЖРЕП №9. goo.gl/sZ1svo

Сергій Осачук розповів, що напередодні святкування 600-ліття Чернівців була ідея зробити з головної зали кінотеатру «Україна» новий кіномистецький центр.

«Тоді ніби навіть був інвестор із чернівецьким корінням із Москви. Проте так і не вдалося реалізувати цю ініціативу. Мені здається, що саме формулювання «кіномистецький центр» унеможливлювало використання цього залу всі ці роки. Адже жоден адекватний інвестор не вкладе мільйонні кошти, щоб зробити тут кіномистецький центр. У час, коли кінотеатри порожніють, коли у нас репертуарний план наявних кінотеатрів жахливий, ми не можемо навіть змагатися ні зі Львовом, ні з Києвом. З такими фільмами, які нам показують, – це суцільний непотріб. Хто за мільйони буде тут робити кіномистецький центр? Хто буде тут керувати? Де брати фільми? Хто буде приходити і платити по 150 гривень за квитки, щоб була якась рентабельність. Ніхто! Бо ми живемо в новий період, в час інших тенденцій. Наразі просто необхідно адекватно його використовувати. Якщо в когось є потреба в цьому приміщенні, то йдіть і робіть. Адже найгірше, що ми можемо мати в цій ситуації, – руїни», – каже Сергій Осачук.

Також він зазначає, що Чернівці безперечно потребують власного концертного залу, адже охочих виступити перед чернівецькою публікою вдосталь, а сцен обмаль.

«Пострадянський спадок залишив нам дивні правовідносини: філармонію, театр будували чернівчани і на кошти чернівчан, але тепер цими залами керує обласне управління культури. Бо це – обласні установи. Місто, щоб провести концерт, мусить за гроші орендувати ці зали. Але ж не чути голосу міського управління культури, немає вимоги і проекту спорудження власного концертного залу, де робота менеджерів? Великий і чудовий концертний зал у Центральному палаці культури на Театральній площі міг би спокійно скласти конкуренцію театру для концертів, якби його модернізувати технічно й адекватно часу, але – тиша. Тому, замість театральних аншлагів, у нашому театрі – поп-рок домінує. Не можна допустити ситуації, як колись зі ще одним міським залом – «Желєзка» чи «Тойнбігалле» на вул. Турецькій.  Його перетворили у церкву і доступ до нього мають лише її прихожани, навіть якщо там і гарний ремонт. Чернівчани готові платити за якісний культурний продукт, але виклик владі і громаді – ефективно управляти наявним ресурсом і створювати новий. Переконаний, що успішне майбутнє – за конкурсним принципом розподілу коштів на культурні проекти у місті», – зазначив Сергій Осачук.

Ярослава Дерев’янко
Фото Ірини Болести