0
Чернівецький ювелір отримав почесну нагороду меморіального Фонду Карла Фаберже – Орден Михайла Перхіна.
Степану Пержану – 75. Більше 30 років чоловік виготовляє унікальні ювелірні прикраси, які купують відомі музеї світу. Його роботи оцінив навіть Меморіальний фонд Карла Фаберже. При цьому спеціальної освіти майстер не має, ювелірному мистецтву він навчався самостійно.
У майстерні пана Штефана – його роботи, з якими майстер об’їздив Європу. Кожну прикрасу ювелір любить і розповідає про них із захопленням.
Штефан Пержан не такий ювелір, як усі. Він працює з матеріалами, на котрі інші не звернули б увагу. У цих прикрасах є корали, опал, бурштин і перламутри. Також у колекції ювеліра є вироби зі шкіри ската, кокоса, окам’янілого дерева і перстень з кісточкою від персика. Пан Штефан любить поєднувати непоєднуване і дивитися, що з цього вийде. Рідкісну нагороду Меморіального фонду Карла Фаберже чоловік отримав за вагомий вклад у ювелірне мистецтво України ще 2012 року. Ювелір каже, що не хоче стати масовим майстром, і впевнений, що не досягнув би успіху, якби працював, як усі – із золотом та діамантами.
«Це матеріали, з якими я не працюю, мені це не цікаво. Фонд Фаберже не звернув би увагу на масові прикраси. Сам Карл Фаберже запитував людей, чи вони хочуть цінну художню роботу чи просто прагнуть вкласти у щось гроші. За художню роботу він жваво брався, а тим, хто хотів у щось вкласти гроші, радив іти до Картьє: там діаманти, золото, каміння… Яйця Фаберже не всі з дорогих матеріалів, перші він робив навіть із дерева. Та це не применшує їхньої вартості. Ось і я маю принципову позицію: золотом і діамантами є кому займатися, все місто у таких магазинах. Я хочу робити мистецтво…»
Нестандартні матеріали майстер збирає давно. Каже, щойно бачить щось неординарне – приносить додому і думає, як те використати.
«Кокос із Африки мені подарували друзі. Шкіру ската я купив ще 15 років тому, її продавали для виготовлення взуття, і коштувала вона чимало. Я ж вирішив використати її у виготовленні прикрас. Останній браслет, який я зробив, взагалі з кори червоного дерева. Я її помітив на Мадейрі. У нас я такої кори не бачив, захотілося її застосувати у своїй роботі».
Робоче місце ювеліра без усякої диво-техніки. Як каже майстер, потрібні лише матеріали та голова з руками. Над однією прикрасою він може працювати й до півроку. Пан Штефан розповідає, це робота кропітка, і часто все залежить від настрою.
«Перше, з чого починається моя робота, – це з ідеї. Я не беруся нічого робити, якщо у цьому немає змісту, і виріб ні про що не буде говорити. Коли є ідея, я малюю ескіз майбутньої прикраси. Потім я довго роздумую й обираю, з яких матеріалів виготовити цю річ. А вже потім беруся за роботу руками…»
Пан Штефан показав ескіз персня, над яким зараз працює. На наших очах майстер розплавив срібло і підготував для роботи мушлю.
«Працюю тільки в окулярах, інакше ніяк! Ось, беру срібло, яке треба розплавити. Тут потрібна температура до тисячі градусів. Чим вища проба металу – тим вища має бути температура. Після цього чекаю, поки срібло трохи охолоне, і можна буде з нього виготовити потрібні нам деталі, надати йому цікавої форми».
У колекції ювеліра багато тематичних прикрас: чернівецький університет, прикраса в африканському стилі зі справжнього кокоса, прикраса-трансформер з міді – краватка Казанови, з якої витягується біла квітка.
Також ювелір виготовив із білого металу та шкіри ската дві пари окулярів, за які отримав нагороди.
«Ця пара окулярів символізує два погляди на життя: одне око дивиться через плюс, інше – бачить лише негатив…»
Попри те, що ювелір досить відомий у світі і виставляв свої роботи у найкращих світових музеях, він зізнається, що спеціальної освіти не має.
«Я закінчив Чернівецьке художнє училище, спеціальність “столяр-червонодеревець”. Спочатку займався різьбою, потім – чеканкою (технологічний процес оброблення металів тиском, ред.). Із тими роботами я відвідав чимало виставок, де бачив цікаві ювелірні штучки. Тоді я і вирішив, що теж мушу спробувати щось нове. І відтоді я займаюся ювеліркою.
Я не вважаю, що треба мати спеціальну освіту, аби бути професіоналом у цій сфері. Ба більше, мені здається, що люди без ювелірної освіти виготовляють цікавіші речі, бачать це все по-іншому».
Пан Штефан приніс у ювелірне мистецтво щось зовсім нове – придумав метод інкрустації вироба кольоровою мушлею.
«Це має дуже оригінальний вигляд. До цього додумався сам, ніхто ніде раніше такого не робив», – запевняє пан Штефан.
Чоловік відмовляється брати замовлення на прикраси і не дарує своїх робіт нікому.
«Мої роботи купують відомі музеї, чернівецьким я подарував. Це не такі прикраси, які можна носити щодня. Їх неодноразово у мене просили для показу мод. Це надто нестандартні речі. Лише 2% людей у світі розуміють справжнє мистецтво, ось на цих людей і розрахована моя творчість».
Діана Ватаман
Фото Євгенії Калюжки
