0
Тексти Мілєнка Єрґовича та Драґо Янчара переклали Андрій Любка та Мар’яна Климець.
Фото Roman Kraft
Наприкінці грудня і в січні у чернівецькому «Видавництві 21» вийшло друком два українських видання балканських авторів: «Цієї ночі я її бачив» Драґо Янчара (переклад Мар’яни Климець) та «Батько» Мілєнка Єрґовича (переклад Андрія Любки).
«Батько» – це історія стосунків батька та сина, крізь яку розкривається специфіка складної, суперечливої епохи Юґославії, а також війни на Балканах. В основі твору – події з приватного життя Мілєнка Єрґовича. Автор розпочинає свою оповідь наступного після смерті батька дня.
«Цей роман сподобався мені з першого речення, – розповідає про причини вибору саме цього тексту Андрій Любка. – Єрґович пише: помер мені батько. Зауважте різницю – не помер мій батько, а помер мені батько. Носії деяких українських діалектів саме так би й висловилися. У цьому реченні вчувається докір, наче батько навмисно, щоб допекти сину. Це правдива автобіографічна історія Мілєнка Єрґовича, який знав свого батька, але виростав без нього. Історія любові й образи за те, що тебе й твою маму покинули, розповідь про дитячі мрії і дорослі спроби налагодити стосунки тата і сина, навчитися якщо не любити, то бодай поважати одне одного. На тлі цієї автобіографії розгортається історія того, що за батьками визначається – Батьківщини: Єрґович описує життя в соціалістичній Юґославії, своє рідне Сараєво і той шлях, що привів Боснію до війни».
Читачів захопить не лише відверта і мудра оповідь, а й особливий стиль цієї оповіді, який тримає текст на рівні потрібного балансу: люди, стосунки, місця, події, пейзажі та ландшафти – всього рівно стільки, скільки потрібно, аби картина була максимально повною і чіткою. І, звісно, родина, яка, власне, є топосом, із якого проростають, розгортаються весь зміст роману, корелюючи з життям, соціумом, описуваною епохою, історією.
«Цієї ночі я її бачив», автор Драґо Янчара. Переклад здійснений за підтримки Державної книжкової агенції Республіки Словенії, працювала Мар’яна Климець.
Роман «Цієї ночі я її бачив» розповідає про життя і таємниче зникнення ексцентричної словенської аристократки Вероніки Зарнік у роки Другої світової війни. П’ять оповідачів, п’ять розповідей, п’ять версій долі молодої жінки, п’ять поглядів на історію. Цей текст перекладено понад десятьма мовами. Автор отримав за нього низку нагород, зокрема словенську премію «Кресник» за найкращий роман 2010 року, французьку премію за найкращу іноземну книгу 2014 року.
«Цієї ночі я її бачив» – це твір, з якого особисто я радила би починати знайомство з творчістю Драґо Янчара, одного з найвідоміших словенських літераторів, сучасного класика, романи якого вже проголошено каноном, – говорить Мар’яна Климець. – Цей роман, як і кожен якісний і справжній літературний твір, викликає цілий спектр почуттів, заставляє пережити такий собі емоційний землетрус.
Роман написаний на основі реальних подій, прототипами героїв Лео і Вероніки Зарників стали Радо і Ксенія Хрібар, заможні власники маєтку Стрмол. Радо і Ксенія Хрібар були ліквідовані 1944 року, 2015 року відбулося перепоховання останків подружжя.
Попри те, що йдеться про дотепер дражливу тему Другої світової війни і повоєнних років, авторові вдається витримати баланс завдяки тому, що оповідачами є герої-очевидці життя Вероніки і Лео Зарників.
