Нас чують двічі на рік. До Чернівців приїхали родини Героїв Небесної сотні

Майже 70 родин загиблих на Майдані цими днями перебувають у Чернівцях.

Усі вони з різних міст України. Приїхали на запрошення Чернівецької ОДА. Гості побували у Музеї просто неба на фольклорно-етнографічному святі «Від Різва до Йордана», мали екскурсію містом, резиденцією, а сьогодні їздили  подивитися на буковинську Маланку. Про те, як живуть родини загиблих Героїв і що роблять для України та чому так нереально досягти успіхів у справі розслідування вбивців Героїв Небесної сотні, представники родин розповіли на спеціальній прес-конференції.

На зустріч прийшли голова громадської організації «Родина Героїв Небесної сотні», син загиблого Героя із Хмельниччини Сергія Бондарчука Володимир Бондарчук, мама загиблого Максима Шимка з Вінниці Зоя Кузьменко, дочка загиблого поета і журналіста із Запоріжжя Володимира Сергієнка Вікторія Семеренко, син Героя з Чернівців Василя Аксенина Юрій Аксенин та сотник із самооборони Майдану Микола Бондар.

Родини Героїв кажуть: для них важливо все: пам’ять, пам’ятники, відзнаки, бо це – як продовження життя їхніх рідних.

«Наша громадська організація створена 2014 року, через декілька місяців після загибелі наших рідних, – розповів Володимир Бондарчук. – Зараз членами організації є 165 осіб – це лише близькі та рідні загиблих. У Чернівцях ми також проведемо загальні збори, і після них хочемо отримати статус Всеукраїнської громадської організації. Зараз ми маємо шість відокремлених підрозділів у Львові, Тернополі, Вінниці, Чернівцях, Харкові і Запоріжжі. Звісно, основна наша мета – сприяти розслідуванню і вести громадський контроль за розслідуванням вбивства наших рідних, вшанування пам’яті Героїв, збереження пам’яті про Революцію Гідності та національно-патріотичне виховання молоді».

2015 року громадська організація започаткувала платформу «Відзнаки Героїв», її ціллю є втілення у життя мрій загиблих.

«Завдяки цьому проекту молоді люди мають можливість реалізувати себе. І кожна з ініціатив має наближати до тієї України, про яку мріяли Герої. Вже втілили 10 таких проектів, і всі вони дуже різні. Наприклад, розвиток місцевої громади, де народився місцевий Герой. Ідеться про мистецьку резиденцію імені Назара Войтовича, наймолодшого Героя Небесної сотні, у його рідному селі Травневому, що на Тернопільщині. Туди приїжджають митці з усього світу, проводять для дітей майстер-класи й завдяки цьому до села заасфальтували дорогу.

Інший цікавий проект – це тревел-гранти імені Богдана Сольчаника зі Львова. Ми реалізовуємо їх разом із випускниками Оксфорду і Кембриджу, аби молоді українські науковці мали можливість виступити на міжнародних конференціях, розповісти про Україну, про Майдан. Цьогоріч переможцем відзнаки імені загиблого з Волині Сергія Байдовського (конкурс відеоробіт «Країна гідності») став буковинець Назарій Дорошкевич. Він зняв неймовірне відео про Україну. Цього року розпочалася реалізація ще одного проекту – парк імені Максима Шимка у Вінниці. Хочемо до п’ятої річниці подій на Майдані реалізувати всі 107 проектів…»

Сини загиблого чернівчанина Василя Аксенина Юрій та Богдан є членами координаційної ради з національно-патріотичного виховання у Чернівецькій ОДА. Юрій Аксенин також воював на Сході добровольцем. Розповідає, що хотів би створити в області вишкільний центр, де молода людина буде формуватися як особистість.

Патріотичне виховання – це не лише пісні співати

Мама загиблого вінничанина Максима Шимка Зоя Кузьменко прийшла у чорному. Зараз це траур за чоловіком, який недавно помер.

«Після смерті сина 20 лютого ми з родиною вирішили, що повинні щось робити для України і в пам’ять про Небесну сотню. Максим поїхав на Майдан після побиття студентів і був там не за Європу, а за Україну в Україні. Максим був членом реконструкторського клубу «Білий вовк». Він був вікінгом, а ще – козаком. На Майдані він входив до Козацької сотні. І ще було п’ятеро таких реконструкторів Небесної сотні як Максим, тому ми вже третій рік проводимо лицарський турнір у Вінниці», – розповіла пані Зоя.

«Патріотичне виховання – не тільки пісні співати, людина повинна в комплексі розуміти і знати все, насамперед історію України»

Микола Бондар із Хмельницького був сотником на Майдані. Каже, що нині є багато сімей Героїв, де померли батьки.

«Їх скосило горе. Прикро, що вони так і не побачили справедливості. Невдовзі п’ята річниця Майдану, але, схоже, що навіть у далекій перспективі ми не будемо знати, хто вбивав людей у центрі Києва».

У розслідуванні – бюрократія на кожному кроці

На прес-конференції не оминули і запитань щодо розслідування у вбивстві Героїв Небесної сотні. І це – найприкріше для родин.

«Хочу привернути увагу до процесу щодо вбивства Василя Сергієнка, – продовжив Володимир Бондарчук. – Зараз відбувається засідання у цій справі, деякі її фігуранти у США. Досі не позбавлений повноважень народний депутат України, якого вважають безпосереднім замовником вбивства.Є дуже багато причин, чому не знайдені і не покарані всі виконавці. Основна причина й основна поразка теперішньої влади – це провал судової реформи. Понад сто справ вже передали до суду. Розгляд деяких із них не міг розпочатися впродовж півтора року – судді то змінювалися, то брали самовідводи, щоб не займатися цим. Друга причина – технічне забезпечення експертиз. Третя – бюрократія на кожному кроці. Наприклад, слідчий експеримент на Алеї Небесної сотні не міг розпочатися декілька місяців, бо тривав так званий пінг-понг між різними структурами. Лише завдяки втручанню громадськості, родин загиблих, адвокатів вдалося домогтися, щоб слідчий експеримент розпочався. Але тоді випав сніг».

Володимир зауважує, що є ще декілька проблем. Зокрема, керівництво СБУ та МВС не зацікавлені, аби судили високопосадовців.

«Здебільшого до відповідальності притягають лише нижню ланку, – додає голова ГО «Родина Небесної сотні». Більшість тих, хто був між високопосадовцями і конкретними виконавцями, продовжують працювати. Багато родин загиблих були учасниками комісій щодо перевірки працівників колишньої міліції й адвокатів. І ми бачили, що правоохоронці, які не пройшли переатестацію, відновлюються через суди. Не знаю, хто має на це вплинути… Ще одна причина затягнутого розслідування – наші народні депутати за останні роки навносили величезну кількість таких собі бомб сповільненої дії – зміни і поправки до законодавства. Вони призвели до того, що справи просто закривають, бо минув термін… Ми, родини Героїв Небесної сотні, намагаємося втручатися, впливати… Але нас чують лише двічі на рік: 21 листопада і 20 лютого, коли згадують тих, хто боровся і гинув за Україну…»

Представники родин розповідали і про те, що не в усіх містах, зокрема й у Чернівцях, є пам’ятники Героям Небесної сотні. Наголосили, що такі питання повинна контролювати громадськість. Наприкінці пані Зоя Кузьменко розповіла про цікаву ініціативу.

«У Львові є дуже гарний проект – «День народження Героя», коли згадують наших рідних, наших дітей. Такі заходи важко даються нам, батькам, але водночас приємно, що твою дитину не забувають… Було би добре, аби такий проект був у кожному місті чи селі».

 

Наталія Фещук

 

 

Залишити відгук

Залишити відгук