0
Чернівчанам доводиться шукати, чим дістатися до інших українських міст та платити невиправдані суми, аби поїхати за кордон.
Попри реформи та підвищення тарифів на залізничний транспорт, Укрзалізниця не перестає дивувати своїх пасажирів старими пошарпаними вагонами, неякісними послугами та обслуговуванням. Про білизну з 50-ма відтінками затертого сірого, відсутність сполучення Чернівців з іншими українськими містами та як чернівчанки їхали зі столиці Буковини до Києва 12 годин, замість очікуваних вісім.
Новий рік ми з подругою вирішили зустрічати не у Чернівцях. Обрали бюджетну поїздку до Німеччини. Але історія не про те, як ми там святкували, знайомилися з містами і відвідували музеї, а про жахливе сполучення між Чернівцями та іншими українськими містами, зокрема столицею.
Наш рейс «Львів-Берлін» був запланований на 8:00, тож довелося виїжджати з Чернівців увечері напередодні вильоту. Окрім потяга «Чернівців-Ковель», іншої альтернативи доїхати до Львова у нас не було, тож упродовж майже шести годин «Укрзалізниця» надавала нам свої послуги. Їхали в купе. Коли ми отримали білизну, нас чекав не дуже приємний сюрприз. По-перше, постіль була трохи вологою та мала неприємний запах. По-друге, вона була зовсім не білою, а з 50-ма відтінками затертого сірого. По-третє, на наволочці та простирадлах були коричневі плями, багато плям. Повагавшись хвилину, вирішила йти до провідниці та просити інший комплект білизни. Продемонструвала їй свою постіль. Провідниця мовчки забрала її у мене й дала іншу. Без вибачень. І не треба, головне, що змінили. Але інший комплект був не кращий.
Спальний комплект білизни, який дали подрузі, теж був брудним і вологим. Оскільки результат отримати кращу постіль був рівний нулю, довелося користуватися тим, що є.
…Майже безсонна ніч. 02:14. Нарешті ми у Львові. Із залізничного вокзалу за лічені хвилини приїхали в аеропорт. Змісту ночувати у хостелі чи готелі трохи більше двох годин не було, тож до 6:00, поки почнеться реєстрація на літак, ми чекали на летовищі – було достатньо часу і поговорити, і кави випити.
Розмовляли й про те, що було б добре, якби Укрзалізниця, плануючи графік відправки потягів, краще продумувала напрямки поїздів і час прибуття. Адже зовсім не логічно будувати роботу так, аби потяг прибував до міст після півночі. Це додає пасажирам додаткових витрат та забирає чималих сил… Та все ж маємо, що маємо.
До Берліна, а це близько тисячі кілометрів, ми долетіли за годину 25 хвилин. У Німеччині змогли оцінити переваги інфраструктури. Тут рух потягів, автобусів і метро розписаний по хвилинах, і цього графіку чітко дотримуються.
Частина 2.
Поверталися з Німеччини ми іншим рейсом – «Франкфурт-Жуляни». Прилетівши до Києва о 18:40, одразу відправилися на залізничний вокзал. Ще коли планували маршрут подорожі, виникла проблема з діставанням додому. Адже зі столиці до Чернівців на момент бронювання квитків (за два тижні до від’їзду) після 20:00 є лише один прямий потяг, який їде майже 16 годин. Переглянувши всі можливі варіанти, ми обрали найкоротший шлях – вирішили їхати поїздом до Хмельницького, а відтак «блаблакаром» до Чернівців.
До речі, нашого потяга до Хмельницького ми чекали майже стільки, скільки тривала й сама поїздка, – трохи більше чотирьох годин. Вирушили з Києва швидкісним дизелем о 23:44 і близько 5 ранку приїхали у Хмельницький.
О 7:00 приїхав наш «блаблакар». Через засніжену дорогу до Чернівців ми дісталися аж о 12 дня.
Отож, наша дорога з Києва додому тривала рівно 12 довгих годин. Після відпочинку закордоном, де чіткий графік курсування потягів та інших видів громадського транспорту, вдома нам довелося добре поламати голову, аби придумати, як дістатися до Чернівців.
Редакція «Шпальти» звернулася до Укрзалізниці з проханням пояснити, чому потяги у напрямку Чернівців курсують саме за таким графіком, і відреагувати на порушення з брудною білизною.
Колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Шпальти» може не поділяти думки, висловленої у матеріалі.
