0
Український політик виступив у Чернівцях з відкритою лекцією «Вибираючи завтра».
Український політик, громадський діяч Олег Рибачук завітав до чернівецького осередку Української академії лідерства та провів там відкриту лекцію. Він розповів, чому не варто стояти осторонь виборчого процесу, чи справді важлива думка молоді та чи кожен голос є вирішальним. Ми побували на виступі та зібрали для вас декілька провідних думок лекції.
- Люди відрізняються від інших людиноподібних істот тим, що вони комунікують. І в результаті комунікації кожен виробляє свої певні правила. Ми використовуємо спілкування, аби домовлятися з тими, кого хочемо переконати. Кожен робить свій вибір і чітко аналізує його.
- Підрахували, що кожна українська сім’я, котра обирає на 5 років владу, віддає їй 250 тисяч гривень податку. Коли обираємо політиків, мало хто задумується над тим, скільки ми віддаємо їм грошей. Чому люди ретельно обирають роботу, одяг, салати, фреші, але коли обирають політиків, не включаємо свої природні способи аналізу?
- Ми можемо змоделювати ситуацію, коли українці самі для країни приймали б якісь рішення. Що б сталося? Люди відмінили б усі податки, будь-які там ЗНО, підняли пенсії до максимуму. До чого призведе ця так звана пряма демократія при нашому інтелекті, розумінні, загальній культурі? В усьому світі замість того, щоб всі громадяни керували собою, повноваження делегують. Це так звана представницька демократія. Якщо ми обираємо когось, оцей кредит довіри – так званий «ханімун» (з англ. – медовий місяць), швидко закінчується – навіть однієї ночі не вистачить. Чому буквально через півроку, хоча політик і не змінюється, українці так розчаровуються? Наприклад, холодильник має Wi-Fi роутер. Ну так, це круто, зручно для когось. Але хіба ми при покупці холодильника звертаємо увагу на параметри роутера чи, все ж таки, на характеристики холодильника – ємність, потужність. Звичайно, вибір очевидний. Але чому наш розум зникає, коли ми обираємо президента?
- Якщо ми не будемо обирати політиків так, як ми обираємо собі багато речей, то змін у нас в країні не буде. Я розумію молодь, якій від оцих виборних баталій хочеться блювати. І вони чекають, що з’явиться хтось, від кого блювати не захочеться. Частина з нас просто не проголосує на виборах, а частина проголосує за Зеленського – просто, щоб показати таку форму помсти українській владі. Але кого ми покараємо – це буде питання. Якщо «Україна понад усе», то політик про себе не думає, він не висить десятиліттями на білбордах – він гине за країну. Я реально впевнений, якщо з’явиться президент, який зробить незалежним суд, друзі якого реально зможуть потрапити до в’язниці, все зміниться – навіть олігархи готові до змін.
- Президента ми психологічно сприймаємо як господаря країни. Це єдина посада, котра обирається всенародно. Чому так бракує якогось чорного поросятка (але це не Зеленський, точно), який міг би розірвати цей вибір між «Він» і «Вона». За цим майбутнє. Нам Господь дав 4 пори року, екологію, воду – ми дуже привабливі для світу. Але ж нам просто бракує нормальних правил гри. Україна – це маленьке село. Тому якщо ви скурвитеся – про це будуть знати всі. Якщо пішли цим шляхом, то вже не звернете з нього. Система затягує – ви не вирветеся. Є такі люди, котрі не вступають у цю систему. Але їм бракує розуму кинути виклик системі та виграти в неї, змінивши правила. Той, хто змінить правила гри, змінить країну.
