0
Відомий журналіст, засновник і директор інформаційного агентства «Новоселиччина» Андрій Романцов працює в журналістиці вже 26 років.
Колись письменник Василь Кожелянко подарував Андрію Романцову свою книжку з підписом: буковинському О.Генрі. З того часу це друге ім’я Андрія, стиль написання якого так нагадує американського письменника. Спілкуємося з Андрієм Романцовим про створення власної інформаційної агенції, специфіку журналістики в малому місті, писання без натхнення та незалежність у ЗМІ.
Створення власної газети
Колись вчителька літератури сказала, що я маю стати журналістом. Пройшли роки, а коли повернувся з армії, запросили в місцеву газету. Погодився. Потім працював у чернівецьких обласних газетах «Свобода слова», «Час-2000», «Час». Після народження дочки їздити в Чернівці на роботу стало не по кишені. Та й часу не було. Тому остаточно повернувся у Новоселицю, влашувався на роботу у міську комунальну газету. Ще намагався співпрацювати з чернівецькими ЗМІ, але десь не подобалося мені, десь не сподобався я. Власне, це й стало одним із поштовхів до створення власного ресурсу. Якщо нема місця під сонцем – створи собі сонце.
Так з`явився сайт «Район-Інфо». У той час на Буковині він був першим із тих сайтів, які зараз називають гіперлокальними. Відтак на прохання читачів випустив газету. Ресурс працює вже шість років, газеті ж у квітні виповниться п’ять. І сайт, і газета побачили світ 1 квітня.
Місто, де всі один одного знають
У Новоселиці мені подобається. Тут родина, тут комфортно і затишно. В обласний центр приїжджаю виключно у справах. Втомлююся від шуму, дорожніх заторів.
18 років працював у Чернівцях, але жив у Новоселиці. Знаю, чим живе місто, район, знайомий з багатьма людьми, які часто розповідають, що і де відбувається. Багато чого дізнаюся сам, відвідую всі сесії міської, районної ради. Інформація, яку ми подаємо на сайті і в газеті, є абсолютно різною. На сайт – короткі новини, репортажі. У друкованому виданні є можливість написати розгорнуті, аналітичні матеріали. І що важливо – їх прочитають до кінця. На відміну від електронного варіанту.
Найбільша проблема видань малих міст у тому, що в основному ти знаєш кожного і тебе знає кожен. Це дуже складний момент і тонкі грані. Найголовніше, звісно – об’єктивність і аргументація. Але було таке, що навіть, знаючи про порушення якоїсь людини, добре обмірковуєш, чи достатньо у тебе доказів для написання статті.
Специфіка роботи журналістом у Чернівцях полягає в тому, що часто пишеш про людей, яких не знаєш. У малому місті – про людину, яка живе, умовно кажучи, за сусіднім парканом. Завтра вона тебе зустріне і запитає: чого ти написав це про мене? Таке було. На що я відповідав коротко: не треба було так чинити – і ніхто б не писав.
Об’єктивніша журналістика однозначно в малих містах. Ти вимушений бути озброєний фактами, аргументацією не тільки на письмі, але й при особистій зустрічі. З іншого боку, журналістика малого міста не настільки різка. З тієї ж самої причини. Неодноразово траплялося, що ображалися, не віталися, але потім розуміли, що на правду не варто ображатися.
Знаю багато випадків, коли висвітлення інформації в газеті, чи на сайті, змінювало людське життя. Але не завжди у вирішенні проблем допомагали публікації. Переважно, коли до мене звертаються з проханням допомогти, я аналізую, думаю, хто може вплинути на вирішення ситуації. Чиновники знають, що краще проблему вирішити, ніж щоб про неї написали. Це працює і не раз.
100% незалежність
Не можна бути повністю незалежним. Мій спосіб відносної незалежності дуже простий: я ні від кого не залежу критично. Як, наприклад, районна газета, залежала від районної влади. Ми розміщуємо офіційну інформацію від міської ради, від громади, підприємств, рекламу. Є люди, які підтримують мене через нашу дружбу. Окрім цього, роблю сайти, обслуговую їх; займаємося дизайном, випускаємо книжки. Вже шість книг побачили світ. Ще одне джерело, щоб триматися на плаву – це вибори. Рік набираєш боргів через друк, податки, потім вибори – розрахувався з боргами. І знову. Так і викручуєшся.
Командна робота
Спочатку і сайт, і газету робив один. Окрім цього, почав займатися дизайном і видавничою справою. Цього виявилося для мене забагато і запросив на роботу редакторку Даніелу Галак. Також в команді тепер працює журналістка Галина Головльова. Кожен у команді якісно і відповідально робить свою роботу. Це найголовніше у роботі.
Журналістика змінюється
Тепер це не та журналістика, яка була колись, коли люди багато читали. Зараз користується попитом невеличка інформація, а скоро взагалі роботи будуть писати.
Жодне навчання не замінить практику. Не читаючи книжок, набирати словниковий запас нема де, так само як вчитися мови. Так як навчишся в процесі роботи, тебе ніхто не навчить. Але, однозначно, початкові знання і грамотність мають бути. Є дуже багато журналістів, які за освітою не журналісти, та це не заважає їм професійно працювати. Головне – не боятися вчитися, аналітично і аргументовано мислити.
Попри розвиток інформаційних технологій, газети все одно залишаться, як залишився свого часу театр, коли з’явилося кіно. Завжди будуть люди, які будуть читати і яким цікаве друковане видання.
Про чернівецьку журналістику
Рівень буковинської журналістики різний. Дуже мало живої інформації з районів. Окремі сайти кудись виїжджають, але в основному це новини з Чернівецької міської ради, різні скандали, аварії.
Щоб писати, мені натхнення не треба. Для того, щоб написати текст – потрібний сюжет, подія, щоб мене чимось зачепило. Натхнення не чекаю ніколи. Щоб його чекати, потрібний час, а його нема. Переважно пишу з п’ятої до шостої ранку.
У творчих планах – написати збірку оповідань. Сюжетів вистачає. Колись, рано чи пізно мене «проб’є» – може Інтернет пропаде, от тоді реалізую цю ідею в життя.
Бліц
Книги, які мали найбільший вплив
«Айвенго», «Чорна рада», «Золоте теля», «12 стільців», книги О. Генрі.
Фільми
«Патріот» і «Легенди осені»
Музика
Heavy metal, «Metallica», «ACDC», «BlackSabbath», «The Beatles».
Альона Чорна
