0
Під час перегляду вистави глядачі не стримували сліз.
31 жовтня, у фінальний день «Золотих оплесків-2018», у чернівецькому театрі був аншлаг. Буковинці з неабияким зацікавленням очікували приїзд артистів Київського національного театру оперети та їхньої інсценізації «Марусі Чурай». Вистава перевершила всі очікування. Глядачі настільки пройнялися історією та унікальністю постановки, що не стримували сліз. І перш за все тому, що артисти не грали. Вони проживали свої ролі. Від самого початку і до фінальних акордів.
А коли артисти живуть своїми героями, глядач занурюється не в гру – його захоплює саме життя. Певно це і є вершина мистецтва. Творити так, щоб глядач не думав, як цікаво грають, а відчував, як чуттєво і пронизливо живуть.
У новій інсценізації твору, написаного Ліною Костенко майже сорок років тому, автентичний спів, пісні, музика, які мало хто чув. Жанрова направленість постановки, за визначенням режисера Сергія Павлюка, близька за образністю до поетичного театру – це поетична драма.
Ліна Костенко розповідає живою, проникливою поетичною мовою про долю реальної української дівчини Марусі Чурай, чиї пісні та вірші надихали козацькі загони на подвиги в ім’я України. За вбивство свого коханого Маруся засуджена до жорстокого покарання. Дівчина не винна, отрута, що згубила Гриця, була призначена їй самій. Але судді невблаганні. Крізь пожежі і страшні бої козак Іскра вирушає до самого гетьмана шукати заступництва для Марусі. Три довгі дні перед стратою Маруся пригадує своє життя, наче сповідується. Втомлена, безвинна і знесилена чекає на страту як на вивільнення. Гетьман Хмельницький пише указ про помилування і гонець за мить до страти встигає визволити дівчину.
Роль Марусі Чурай зіграла артистка-вокалістка театру оперети Тетяна Дідух, а коханого головної героїні – Олексій Кириллов (Гриць). Також до самого серця глядача «зміг доторкнутися» артист-вокаліст Дмитро Шарабурін, який зіграв Івана Іскру.
Музичне оформлення вистави здійснив диригент-постановник Сергій Нестерук. У роботі з хором йому допомагала Ружена Рубльова. Що цікаво, музика була не просто настроєвим супроводом, а повноцінним героєм вистави.
Текст Альони Чорної
Фото Калюжки Євгенії
